- •Зміст, предмет і мета аналізу банківської д-сті. Об’єкти і суб’єкти. Основні принципи абд.
- •4.Організація аналітичної роботи в банку. Осн. Етапи проведення аналізу д-сті банку та їх х-ка
- •5. Інформаційне забезпечення аналізу б-ої діяльності.
- •6. Поняття банківських ресурсів та їх класифікація.
- •7. Суть і функції власного капіталу банку. Мета, завдання та інф. Забезпечення аналізу власного капіталу.
- •8Аналіз структури влас. Капіт., оцінка його вартос. Та ефектив. Викор. Коефіцієнт. Аналіз власного капіталу.
- •9. Поняття регулятив. Капіталу і методика його розрахун. Аналіз дотрим. Банком нормативів капіталу. Аналіз процесу капіталізації банків.
- •10. Аналіз порядку формування статутного капіталу банку
- •11.Аналіз регулятивного капіталу, спеціальних фондів, резервів та нерозподіленого прибутку банку(ше див 9)
- •12. Аналіз субординованого капіталу.
- •13. Аналіз структури, витратності та ефективності використання зобов’язань
- •14. Аналіз структури депозитних операцій банку. Оцінка стабільності депозитів.
- •15. Аналіз використання міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банку, їх роль у регулюванні рівня ліквідності банку.
- •17. Зміст, завдання, інформаційні джерела та напрями аналізу активів банку.
- •18. Аналіз активів за допомогою системи коефіцієнтів.
- •19. Аналіз структури, масштабів і динаміки кредитної діяльності банку.
- •20. Аналіз руху кредитів. Аналіз погашення наданих кредитів.
- •21. Аналіз дотримання банком нормативів кредитного ризику.
- •22. Аналіз якості кредитного портфеля з погладу ризику та захищеності від можливих втрат.
- •23. Аналіз дохідності та ефективності кредитних операцій.
- •24. Аналіз операцій банку з цінними паперами
- •25. Вимоги щодо прямих інвестицій, які здійснюються банком: аналіз дотримання банком нормативів інвестування.
- •26. Методика формування резерву під знецінення цп та аналіз його достатності.
- •27. Аналіз дохідності операцій із цінними паперами
- •28. Аналіз масштабів, динаміки та структури валютних операцій
- •29. Аналіз валютної позиції та дотримання банком лімітів валютної позиції.
- •30. Аналіз кореспондентської мережі банку
- •31. Особливості аналізу обмінних операцій
- •32. Аналіз дохідності та ефективності валютних операцій банку.
- •33. Аналіз стану та руху основних засобів та нематеріальних активів.
- •35. Аналіз лізингових операцій банку.
- •37. Аналіз форфейтингових операцій банку.
- •38. Аналіз розрахунково-касового обслуговування клієнтів
- •39. Аналіз операцій з банківськими платіжними картками
- •40. Аналіз нетрадиційних банківських послуг
- •41. Аналіз обсягів, динаміки, структури та стабільності доходів.
- •42. Аналіз відносних показників дохідності.
- •43. Визнвчення впливу факторів на зміну суми доходів.
- •44. Аналіз обсягів, динаміки, структури витрат.
- •45. Аналіз відносних показників по витратах.
- •49. Аналіз розподілу прибутку
- •50. Показники прибутковості та рентабельності діяльності банку.
- •51. Декомпозиційний аналіз показників прибутковості.
- •52. Аналіз ефективності діяльності працівників банку
- •53. Аналіз прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків
- •54. Значення, мета і завдання та інформаційне забезпечення аналізу ліквідності банку. Ліквідність «запас» і ліквідність «потік»
- •55. Система показників ліквідності. Аналіз дотримання банком нормативів ліквідності.
- •56. Фактори впливу на стан ліквідності банку: сезонні, циклічні, структурні та ін.
- •59. Методи оцінки потреби банку в ліквідних коштах: методи фондового пулу, структурування фондів, аналіз показників ліквідності.
- •60. Аналіз розриву ліквідності.
- •61. Види банківських ризиків та методи їх оцінки
- •62. Підходи нбу до оцінювання ризиків. Система оцінки ризиків та стрес-тестування.
- •63. Аналіз і управління кредитним ризиком
- •64. Аналіз і управління валютним ризиком.
- •65. Аналіз і управління інвестиційним ризиком.
- •66. Аналіз і управління ринковим ризиком.
- •67. Аналіз і управління процентним ризиком.
- •68. Аналіз і управління операційним ризиком.
- •69. Аналіз загального розміру банківських ризиків.
- •70. Аналіз ділової активності та ек-го потенціалу банку.
- •71. Аналіз ділової активності методом співставлення та взаємозв’язки між джерелами інвестування і напрямами вкладень в активи.
- •72. Аналіз фінансової стійкості і надійності банку. Аналіз показників фін-ї рівноваги (стійкості) банку
- •73. Поняття надійності банку, реальна та теоретична надійність банку. Показники оцінки надійності банку.
- •74. Суть і різновиди рейтингових оцінок діяльності банку.
- •75. Аналіз фінансового стану банку на основі camels.
- •76. Відкриті рейтингові системи оцінювання діяльності банку.
64. Аналіз і управління валютним ризиком.
Валютний ризик — це ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів. Розрізняють ризики: Операційний валютний ризик визначають як можливість неотримання прибутку в результаті впливу зміни валютного курсу на грошові потоки. Трансляційний валютний ризик виникає у разі невідповідності між активами та пасивами, вираженими у різних іноземних валютах. Економічний валютний ризик визначають як можливість несприятливого впливу зміни валютного курсу на економічний стан банку.
Політика банку щодо управління валютним ризиком охоплює такі напрями: вибір певних операцій в іноземній валюті, які проводитиме банк; установлення лімітів для валютних позицій; установлення правил бухгалтерського обліку для переоцінки валютних позицій; організацію аналітичної роботи.
Операції комерційних банків з іноземною валютою залежно від ініціатора проведення операцій можна поділити на три групи: Операції, які здійснюються з ініціативи банків-кореспондентів (зовнішні операції). Операції, які здійснюються з ініціативи клієнтів (клієнтські операції). Операції, які здійснюються з ініціативи самого банку (внутрішні операції)
Успіх проведення операцій з іноземною валютою залежить від наявності валютної позиції кожного банку. Валютна позиція — це співвідношення вимог та зобов’язань банку в іноземній валюті. Стан валютної позиції є головним чинником виникнення валютного ризику. Розрізняють: Закрита валютна позиція —виникає у разі збігу вимог та зобов’язань, виражених в одній валюті. Відкрита валютна позиція — виникає у разі незбігу вимог у певній валюті та зобов’язань у тій самій валюті. Коли вимоги перевищують зобов’язання, виникає довга валютна позиція, або позитивна (+). Коли зобов’язання перевищують вимоги, виникає коротка валютна позиція, або негативна (–).
В умовах нестійкості фінансового ринку найбільш дієвим методом управління валютною позицією є лімітування. Під лімітом відкритої валютної позиції розуміють установлення кількісних обмежень на співвідношення між відкритою валютною позицією і власним капіталом. Ліміти обмежують обсяг ризику, пов’язаного зі зміною валютного курсу.
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку визначається як відношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку. Н = Вп / К · 100 %.
Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами. При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгих відкритих валютних позицій та коротких відкритих валютних позицій банку.
65. Аналіз і управління інвестиційним ризиком.
Інвестиційний ризик – небезпека втрати інвестованих коштів та очікуваного доходу.
Інвестиційний ризик акумулює ряд ризиків:
ризики ліквідності
Ризик дострокового погашення цінних паперів
Ризик, пов’язаний з тривалістю обігу ЦП
Інфляційний
Процентний
Кредитний
Діловий (втрата репутації, емітента ЦП)
Усі види названих ризиків у сукупності формують загальний ризик даного фінансового інструменту, який порівнюється з його дохідністю. З метою запобігання інвестиційним ризикам введено обмеження на обсяги інвестиційної діяльності комерційних банків. Згідно з нормативом інвестування сума коштів, що направляється банком в інвестиції, не повинна перевищувати 50% його капіталу.
Серед засобів нейтралізації або зниження ризику слід виокремити ряд загальноприйнятих прийомів та рекомендацій:
• страхування проекту як єдиного комплексу або, якщо це не вдається (через значний ризик українські страхові фірми можуть уникати цієї форми діяльності), — страхування окремих активів проекту;
• забезпечення високої ліквідності інвестицій. Бажано, щоб активи проекту мали ринковий попит не тільки з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу в разі припинення проекту і зменшить збитки від болісного рішення щодо "виходу з проекту". Про ліквідність активів проекту слід подумати заздалегідь, до прийняття рішення щодо його реалізації;
• диверсифікація — розподіл капіталу за кількома об'єктами (проектами) з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій. Диверсифікація може здійснюватися також у межах одного проекту: орієнтація на кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або регіонах, використання обладнання різних типів тощо. Диверсифікація є основним заходом зниження несистематичного ризику у фінансовому інвестуванні. У портфелі має бути кілька десятків інструментів з різним кореляційним зв'язком між собою (щодо дохідності в минулому) та з дохідністю ринку в цілому.
• Розподіл проекту на кілька частин і побудова об'єкта інвестування як об'єднаного комплексу таких етапів. Кожна з частин комплексу матиме змогу вступати в експлуатацію автономно, приносити прибуток і окупати витрати. Крім фінансової економії коштів завдяки більш ранньому введенню проекту, поетапність забезпечує перевірку комерційної реальності проекту й ранню діагностику доцільності проекту не на всьому інвестованому капіталі, а тільки на його частині ("обережна" тактика).
• Хеджирування — використання механізмів закріплення договірних умов у стосунках партнерів на прогнозний період з метою підстраховки обох сторін, що домовляються, від негативних змін у кон'юнктурі ринку в майбутньому.