- •Техноекологія
- •1. Загальні аспекти техноекології
- •1.1 Історичні відомості про техногенез біосфери
- •Темпи зростання населення планети
- •1.2. Джерела і фактори забруднення навколишнього середовища
- •Екологічних систем
- •Екологічних систем
- •1.3. Екологізація виробництва
- •1.3.1. Раціональне використання природних ресурсів
- •1.3.2. Загальні методи запобігання забрудненню довкілля
- •1.3.3. Біологічні аспекти екологізації виробництва
- •1.3.4. Технічні аспекти екологізації виробництва
- •1.3.5. Технологічні аспекти екологізації виробництва
- •1.3.6. Економічні аспекти екологізації виробництва
- •1.3.7. Моделювання процесів створення екологізованої технології
- •Контрольні запитання
- •2. Нафтогазова промисловість
- •2.1. Географія розташування галузі
- •2.2. Видобування нафти і газу
- •3 ‑ Свердловина для закачування води; 4 – розподільчий резервуар;
- •2.3. Добування нафти з морських родовищ
- •2.4. Транспортування та переробка нафти
- •2.5. Заходи по зменшенню негативного впливу нафто- та газодобувної промисловості на екологічний стан біосфери
- •Склад забруднюючих речовин в стічних водах нпз до і після очищення
- •Контрольні запитання
- •3. Вугільна промисловість
- •3.1. Історична довідка
- •3.2. Видобування вугілля
- •Шахтний спосіб видобування вугілля.
- •3.3. Вплив на довкілля вугільної промисловості та заходи по його зменшенню
- •3.3.1. Вплив вугільної промисловості на природні водні джерела
- •3.3.2. Забруднення повітряного простору
- •3.3.3. Стан земної поверхні в зоні вугільних розробок
- •3.3.4. Техногенні наслідки закриття вугільних шахт
- •3.3.5. Гідроекологічні проблеми закриття шахт
- •3.4. Нові екологічно-безпечні технології добування вугілля
- •Контрольні запитання
- •4. Металургійний комплекс
- •4.1. Чорна металургія
- •4.1.1. Виробництво чавуну
- •4.1.1.1. Заходи боротьби з викидами забруднюючих речовин та відходів доменним виробництвом
- •4.1.2. Виробництво сталі
- •4.1.2.1. Мартенівський спосіб
- •4.1.2.2. Конверторний спосіб
- •4.1.2.3. Заходи боротьби з негативним впливом сталеплавильного виробництва на довкілля
- •4.2. Виробництво кольорових металів
- •4.2.1. Технологічні процеси
- •4.2.2. Вплив кольорової металургії на довкілля
- •4.2.3 Негативний вплив алюмінієвого виробництва на довкілля та заходи по його зменшенню
- •Контрольні запитання
- •5. Енергетика
- •5.1. Основні відомості про енергетику
- •5.2. Теплові електростанції і котельні
- •5.2.1. Особливості процесів вироблення теплоти на малих тес та котельнях
- •5.2.2. Умови утворення забруднюючих речовин в теплоенергетичному процесі
- •Показники забруднення атмосфери тєс, г/кВт.Год
- •5.2.3. Боротьба із забрудненням тес
- •5.3. Атомна енергетика
- •5.4. Гідроелектростанції
- •5.5. Техногенна діяльність з освоєння альтернативних джерел енергії
- •5.5.1. Сонячна енергетика
- •5.5.2. Вітроенергетика
- •5.5.3. Геотермальні енергетичні установки (гтес)
- •5.5.4. Енергія морів і океанів
- •5.5.5. Біоенергія
- •Контрольні запитання
- •6. Машинобудування
- •6.1. Ливарне виробництво
- •6.1.1. Історична довідка
- •6.1.2. Способи виготовлення виливків
- •6.1.3. Вплив ливарного виробництва на довкілля та заходи по його зменшенню
- •6.2. Оброблювальне виробництво
- •Контрольні запитання
- •7. Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловості
- •7.1. Лісова та деревообробна промисловості
- •7.1.1. Географія розташування галузі
- •7.2. Целюлозно-паперова промисловість (цпп)
- •7.2.1. Сульфатний процес
- •7.2.2. Сульфітний процес
- •7.3. Викиди шкідливих газів та засоби їх знешкодження
- •7.3.1. Викиди в сульфатному процесі
- •7.3.2. Викиди в сульфітному процесі
- •7.4. Забруднення і очистка водних потоків
- •Характеристика стічних вод за стадіями очищення
- •Контрольні запитання
- •8. Хімічна промисловість
- •8.1. Географія розміщення сировинної бази і виробництва
- •8.2. Технологічний процес
- •8.3. Хімічні комбінати та заходи боротьби з їхнім впливом на водне середовище
- •8.4. Вплив на повітряне середовище та здоров’я людини
- •8.5. Боротьба зі шкідливим впливом на навколишнє середовище підприємств з виготовлення міндобрив
- •8.6. Виробництво пластмас і синтетичних матеріалів
- •Контрольні запитання
- •9. Промисловість будівельних матеріалів
- •9.1. Географія розміщення та основні показники галузі
- •9.2. Технологічні процеси при виготовленні основних виробів
- •9.2.1. Виробництво цементу
- •9.2.2. Силікатні матеріали та вироби
- •9.2.4. Черепиця
- •9.2.3. Будівельна (керамічна) цегла
- •9.2.5. Каналізаційні труби
- •9.2.6. Плитки для підлог
- •9.2.7. Бетонні плити (стовпчики, стояки та ін.)
- •9.3. Характеристика впливу на навколишнє середовище
- •9.4. Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля
- •1 ‑ Скрубер; 2 – фільтрпрес; 3 – автоклав; 4 – вакуумний випарний апарат;
- •Контрольні запитання
- •10. Легка промисловість
- •10.1. Географія розташування підприємств легкої промисловості
- •10.1.1. Текстильна промисловість
- •10.1.2. Швейна промисловість
- •10.1.3. Шкіряно-взуттєва промисловість
- •10.2. Виробничий процес
- •10.3. Боротьба із забрудненням навколишнього середовища
- •Класифікація пиловловлювачів за їх ефективністю
- •Органічний склад осадів легкої промисловості, % мас
- •Контрольні запитання
- •11. Переробна промисловість
- •11.1. Характеристика галузі
- •11.2. Історична довідка
- •11.3. Сучасна географія розміщення підприємств харчової галузі
- •Фактичне виробництво та планове завдання з виготовлення основних видів продукції харчової промисловості в 1990 – 2015 рр., тис. Т.
- •11.4. Технологічний процес
- •11.4.1. Технологія хлібопекарного виробництва
- •11.4.2. Технологія цукрового виробництва
- •11.4.3. Технологія крохмального виробництва
- •11.4.4. Кондитерське виробництво. Виробницво шоколаду
- •11.4.5. Технологія спиртового та лікеро-горілчаного виробництва
- •11.5. Характеристика впливу на довкілля
- •11.6. Заходи боротьби зі шкідливим впливом на довкілля. Альтернативні рішення. Утилізація відходів
- •Контрольні запитання
- •12. Транспорт
- •12.1. Рейковий транспорт
- •12.1.1. Залізничний транспорт
- •12.1.2. Міський рейковий транспорт
- •12.1.2.1. Трамвайні лінії
- •1 ‑ Опора; 2 ‑ несучий трос; 3 – контактний трос; 4 – струна
- •12.1.2.2. Метрополітен
- •12.1.2.3. Захист від блукаючих струмів
- •1 ‑ Трубопровід, 2 ‑ рейка; 3 ‑ контактний провід;
- •4 ‑ Катодна зона; 5 ‑ анодна зона
- •1 ‑ Трубопровід, 2 ‑ провідник; 3 – регульований реостат;
- •4 ‑ Амперметр; 5 – запобіжник; 6 – мінусова шина (рейка)
- •12.2. Автомобільний транспорт
- •12.2.1 Загальна характеристика
- •12.2.2. Необхідні ресурси
- •12.2.3. Вплив на довкілля
- •Склад відпрацьованих газів та вміст твердих часток
- •12.3. Водний транспорт
- •12.4. Авіаційний транспорт
- •12.5. Трубопровідний транспорт
- •Контрольні запитання
5.5. Техногенна діяльність з освоєння альтернативних джерел енергії
Слід відмітити, що альтернативні джерела енергії мають властивість відновлюватись в часі та тому є невичерпними і, порівняно з традиційними, більш екологічно і технічно безпечними. Крім того, енергетичний потенціал їх безмежний. Так, сонячної енергії, що надходить на площу 20 тис. км2, було б достатньо, щоб забезпечити електроенергією населення всієї земної кулі, а в океанських хвилях запасено майже втричі більше енергії, ніж весь світ використовує її в даний час.
5.5.1. Сонячна енергетика
Енергія сонця досить розсіяна і для її використання потрібна концентрація потоків, що і покладено в основу більшості геліоустановок. Продуктивність сонячних електростанцій (СЕС) залежить від ряду факторів:
тривалості сонячного сяйва протягом доби і року;
теплової інерції геліоустановок (час розігріву);
конструктивних особливостей установок;
площі, яку вони займають.
Так, в Криму тривалість сонячного сяйва становить 2300…2400 годин в році, а в той ж час на Поліссі вона дорівнює лише 1800…1900 годин. Для розігріву сонячних кухонь потрібно 15...20 хвилин, водонагрівачів – 1,5 години, опріснювачів – 2 години.
Системи сонячного забезпечення поділяють на пасивні і активні. Пасивні прості за устроєм, дешеві але малопотужні. На рис. 26 зображений приклад будинку зі скляним дахом і більшою частиною скляних стінок, які зорієнтовані на південь, схід і захід. Стінка північної сторони будинку не прозора, а внутрішня її частина покрита чорним теплопоглинаючим матеріалом. Тепло від затемненої стінки за рахунок конвекції переміщується вверх, де розташований збірний колектор, який відводить нагрітий повітряний потік на використання. Тепло також може використовуватись в самому будинку, наприклад, в теплиці для створення кращих температурних умов.
Рис. 26. теплоізольований будинок з прозорими стінками та дахом і однією теплопоглинаючою стороною
До активних установок відносять системи, де збір сонячної енергії і передача її теплоносію здійснюється за допомогою дзеркальних поверхонь під керуванням комп’ютерів.
Ці установки діляться на дві групи: центрально-приймальні і розподільчо-колекторні.
Центрально-приймальна система складається з великої кількості дзеркал, які перехоплюють і спрямовують (фокусують) сонячну радіацію в єдиний великий приймач, де підігрівається до 900˚С робоче тіло (вода і пара). Далі пара спрямовується до парогенератора.
Розподільчо-колекторна система не фокусує сонячне світло в центральний приймач, а перетворює сонячну енергію в тепло в індивідуальному колекторному модулі. Кожний модуль складається з великої циліндричної дзеркальної поверхні, що переспрямовує сонячну радіацію в приймач-адсорбер, який розташований в фокусі дзеркала. При такому устрої робоча рідина циркулює крізь колектор, де вона спочатку нагрівається до великої температури, а потім перекачується по мережі труб до котла або теплообмінника. Далі процес вироблення енергії ідентичний традиційним схемам.
В залежності від виду теплоносія в колекторах розрізняють рідинні та повітряні геліосистеми. Рідина – це вода або суміш її з будь-яким хімічним елементом – етиленом, пропіленгліколем, які виконують роль антифризу. В повітряних системах виключається загроза замерзання і корозії, але технічно ці системи менш ефективні, ніж водні або антифризні.
Сонячні водонагрівачі це сонячний колектор або ящик, всередині якого розміщується світлопоглинаюча панель, а під нею теплоносії (рис. 27). Дно і стінки ізольовані від панелі, зверху ящика покладено 2…3 скла.
Рис. 27. Сонячний водонагрівач:
1 – світло поглинаюча панель; 2 – скло; 3 – теплоносій;
4 – теплоізоляція; 5 – корпус
Такі водонагрівачі дозволяють отримувати температуру 80…90С з 1 м2 і економити 100…120 кг палива на рік. В даний час в світі нараховується біля 5 млн. сонячних водонагрівачів, які викорис- товують як в приватних житлових будинках, так і в центральних системах водонагріву і опалення. Налагоджено промислове виробництво цих установок.
Сонячні ставки – водойми глибиною 3…4 м з високо- концентрованим розчином солей (NaCl, КCl і ін.). Соляні розчини зменшують конвективний перенос тепла, що зменшує до нуля його втрати через поверхню ставка. Найбільш висока температура (до 100С) утворюється в нижньому (0,30 Н) шарі водойми. Розрахунки свідчать, що з одного ставка за рік можна отримати до 30 млн. кВт-год електроенергії. В каліфорнії (США) споруджується СЕС на частини озера Солтон Сі площею біля 14 км2 і потужністю 600 МВт. В Ізраїлі працює СЕС на сонячному ставку площею 0,25 км2 потужністю 5 МВт. В перші десятиліття XXI століття на мертвому морі планується побудувати серію СЕС із загальною потужністю 2...3 тис. МВт.
СЕС на базі сонячних ставків значно дешевше за СЕС інших типів, так як не потребують вартісних дзеркальних відбивачів. Але їх можна будувати лише в регіонах з жарким кліматом.
В Швеції і Фінляндії розроблена технологія акумуляції теплоти влітку з послідуючим використанням її взимку. В якості акумуляторів використовують підземні резервуари з водою. Це дозволило виконати реконструкцію маяка на Кольському півострові, який до того працював на ядерному паливі.
СЕС дуже зручно використовувати в сільській місцевості для опалення будинків, ферм, теплиць і для потреб в гарячій воді сезонних користувачів: баз відпочинку, дачних поселень, плавальних басейнів і ін.
Найбільша в світі сонячна пічка функціонує з 1970 року на півдні франції в Піренейських горах. Вона надає температуру до 2000С. В США (Каліфорнія) побудована геліостанція, яка обслуговує 3000 родин.
В Україні (Крим) в 1985 році була введена в експлуатацію СЕС потужністю 5 МВТ.
Недолік геліосистем складається з декількох від’ємних показників. Насамперед це невисокий ККД установок. Їх будівництво на 1 кВт виробленої енергії в 4…6 разів дорожче, ніж вартість АЕС, а також в декілька разів дорожче будівництва ГЕС і ТЕС. Досвід експлуатації показав, що для геліоустановок потрібні великі площі. Так для установки потужністю 30…40 МВт треба площу в 1 км2. для міста з числом жителів 1 млн. потрібно площу розміром 2…5 км2. залежність від кліматичних і метеорологічних умов місцерозташування СЕС вимагає додаткових витрат на акумуляцію теплової енергії.
Створення активних СЕС пов’язано з виготовленням великої кількості дзеркал. Але технологія їх виробництва пов’язана із застосуванням ртуті. При виготовленні фотоперетворювачів використовують з’єднання миш’яка, селена, сурьми, кадмія і інших токсичних елементів. Для виділення їх із стічних вод та викидів в атмосферу треба застосовувати складні і дорогі засоби очищення.
