6.1.3. Вплив ливарного виробництва на довкілля та заходи по його зменшенню

В ливарному виробництві на одну тонну виливків утворюється від 1 до 3 тонн відходів, які містять відпрацьовану та невикористану суміш, шлаки, пил, гази. Хоча основна частина відходів припадає на відпрацьовані суміші і шлаки, але для навколишнього середовища найбільшу небезпеку мають пил та гази у зв’язку з тим, що їх важко вловлювати та відводити. А їх кількість на 1 т виливків сталі або чавуну дорівнює: пилу – 50; оксиду сірки – 1,5…2; вуглекислого газу – 250; вуглеводів – 1 кг.

Крім того, виділяються шкідливі гази, такі як фенол, формальдегід, фурфурол, ацетон, бензол та інші, загальна кількість яких хоча і невелика, але вони небезпечніші за токсичність.

В газах, які відводяться з ливарного виробництва та викидаються в атмосферу, пил складається в основному з дрібнодисперсних часток, а вміст вільного діоксиду кремнію доходить до 80%. Тому існує можливість виникнення серед населення, яке живе поблизу заводу, професійних захворювань.

Перше місце за викидами забруднюючих речовин займають дільниці ливарних цехів, які пов’язані із складуванням, переробкою та використанням шихтових та формових матеріалів. Тут використовують різноманітні бункери, транспортуючі пристрої, сушильні та випалювальні апарати.

На дільниці розвантаження сипучих матеріалів (коксу, вапняку, піску і ін.) в приймальні ванни виділяється у середньому 2…2,5 кг/год пилу на одиницю працюючого обладнання.

З сушильних апаратів виділяється 2…0,5 кг/год оксиду вуглецю; 0,10…0,15 кг/год окису сірки, до 0,2 кг/год оксиду азоту та інші речовини (акромін, формальдегід). Запиленість газів, які відводяться від сушильних апаратів сягає 10…15 г/м³. При приготуванні 1 кг формувальної суміші холодного твердіння у повітря потрапляє до 7,5 г різних вуглеводів.

При очищенні та вибивці виливків залежно від приладів виділяється пил з 1 м² площі решітки 45–60 кг/год, оксиду вуглецю – 45–60 кг/год, аміаку – до 3 кг/год. При механічному очищенні виливків абразивними інструментами інтенсивність пиловиділення 1…2,5 кг/год.

Джерелом забруднення стічних вод у ливарних цехах, головним чином, служать установки гідравлічної та електрогідравлічної очистки литва, вологої очистки повітря, гідрогенерації відпрацьованих формотворних сумішей. Велике економічне значення для народного господарства має утилізація стічних вод (СВ). Кількість СВ можна значно зменшити шляхом здійснення зворотнього водопостачання. У випадку скиду СВ у природні водойми вони обов’язково повинні очищатись за допомогою не тільки механічного, але і біологічного методів.

Використання пилоочисних споруд дає можливість не тільки домогтися очистки газів від пилу, але й повторно використовувати раніше викинутий пил. Ефективна система сухої і вологої очистки газів у рукавних фільтрах з уловлюванням Fe₂O₃ і подальшою його транспортацією.

З токсичних газів перше місце займає оксид вуглецю. Головний спосіб зменшення кількості його при потраплянні в навколишнє середовище, – допалювання до діоксиду вуглецю.

Тверді відходи ливарного виробництва, що потрапляють у відвали, являють собою, в основному, відпрацьовані ливарні піски і глини. Невелику частину (менше 10%) займають металеві відходи, кераміка, деревина, сміття та інші. Головним напрямком зменшення кількості твердих відходів треба вважати регенерацію відпрацьованих ливарних пісків та глин.

Для оздоровлення умов праці на підприємствах в сумішоприготувальних відділеннях ставлять магнітні сепаратори для виведення з відпрацьованої суміші металу, зволоження відпрацьованої суміші, що значно знижує запиленість повітря на робочих місцях.

Застосування синтетичних смол для виготовлення форм, що усуває операцію сушіння, пов’язано з виділенням оксиду вуглецю і тепловим забрудненням цехів і навколишнього середовища.

Покриття формовибивних решіток накатними кожухами значно знижує пилоутворення.

Плавка в електричних плавильних агрегатах, безківшеве розливання металу, автоматизація інших технологічних процесів значно зменшує теплове-, пилове- і інше забруднення робочих приміщень і навколишнього середовища.

Відпрацьовані суміші ливарного виробництва треба регенерувати. Якщо немає такої можливості, то необхідно їх використовувати в інших галузях народного господарства: піски, як баластний матеріал для вирівнювання рельєфу; дрібні фракції формових сумішей для виробництва цегли, стінових блоків: дрібну фракцію шлаку – як добрива.

Відпрацьовані суміші, які містять шкідливі речовини, при неможливості їх регенерації і нейтралізації, повинні бути захоронені за санітарними правилами.

Велике тепловиділення при плавці сплавів і охолоджуванні виливків треба використовувати для теплопостачання цих виробництв.