1 ‑ Трубопровід, 2 ‑ провідник; 3 – регульований реостат;

4 ‑ Амперметр; 5 – запобіжник; 6 – мінусова шина (рейка)

Катодний захист – це такий спосіб, коли за допомогою джерела постійного струму на трубопровід накладається від’ємний потенціал, перетворюючи його в катодну зону. Анодну зону одержують за допомогою закопаних біля трубопроводу різних металевих предметів (старі труби, рейки, прокат), які підключаються до позитивного полюса джерела постійного струму. Така схема зображена на рис. 47.

Рис. 47. Схема катодного захисту: Рис. 48. Схема проектного захисту:

1 ‑ трубопровід, 2 – дренажні кабелі; 1 ‑ трубопровід, 2 – ізольовані кабелі;

3 – джерело постійного струму; 3 – рейка; 4 – протектор;

4 – анодне заземлення 5 – заповнювачі для протектора

Відповідно до схеми (рис. 48), рух струму йде від позитивного полюса джерела струму 3 на анодне заземлення 4, від якого через ґрунти він рухається до трубопроводу 1 і далі по кабелю 2 – до джерела струму. Внаслідок чого руйнується не трубопровід, а старі рейки, труби й інші металеві предмети.

Протекторний захист передбачає приєднання до захисної ділянки трубопроводу пластин і стрижнів з меншим електричним потенціалом, ніж матеріал труб. Це алюміній, магній, цинк та їх сплави. При приєднанні до джерела блукаючого струму (рейки) обох предметів (рис. 48) трубопровід перетворюється в катод, а протектор – в анод без додаткового джерела енергії.

В протекторній установці виникає електричний струм, як в звичайному гальванічному елементі. Електролітом тут є вологий ґрунт, а електродами: трубопровід (катод) і протектор (анод). Струм рухається від рейки 3 до протектора 4 по кабелю, а потім через ґрунт до трубопроводу 1 і далі по кабелю 2 до рейки. Як і при катодному захисті руйнування тут зазнають не труби, а протектори.

12.2. Автомобільний транспорт

12.2.1 Загальна характеристика

Автомобільний транспорт займає важливе місце в одній транспортній системі міста. Він перевозить 10..80% народногосподарського вантажу, що обумовлено високим маневруванням, можливістю доставки вантажу “від дверей до дверей” без додаткових перевантажень в дорозі, а отже, високою швидкістю доставки і збереження вантажу.

Висока мобільність, здатність оперативно реагувати на зміни пасажиропотоків ставить автомобільний транспорт поза конкуренцією при організації міських перевезень пасажирів. На його частку припадає майже половина всього пасажирообігу.

Автомобілі поділяються на транспортні (вантажні і пасажирські), спеціальні і спортивні. Вантажні автомобілі призначені для перевезення вантажу і пасажирів, спеціальні ‑ для виконання рідких технічних функцій (підйомні крани, пересувні компресори і насоси і ін.), спортивні – переважно для досягнення рекордів швидкості та інших спортивних досягнень.

Вантажні автомобілі в свою чергу поділяються на 3 основні категорії: пасажирські, до яких відносяться легкові автомобілі, маршрутні таксі та автобуси; вантажні ‑ для перевезення різного вантажу та тягачі, які не мають власних вантажних ємкостей і призначені для буксировки напівпричепів та причепів.

За шляховими регламентаціями всі автомобілі поділяються на 3 основні групи. До першої групи “А” відносяться автомобілі шляхового типу, які призначені для використання тільки на дорогах з досконалим капітальним покриттям і повною масою до 52 т. До другої групи “Б” належать автомобілі шляхового типу, які допускаються до експлуатації на всій мережі доріг загального використання з повною масою до 34 т.

Крім того, існують автомобілі, що не допускаються до експлуатації на дорогах загального використання, які мають навіть капітальне покриття. Ці автомобілі призначені для роботи на спеціально побудованих для них кар’єрних, лісовозних або інших дорогах, а також поза мережею доріг.

Автомобілі розрізняють також за родом двигуна. В залежності від роду встановленого двигуна автомобілі бувають таких типів: з бензиновим двигуном внутрішнього згорання; автомобілі, що працюють на дизельному паливі, автомобілі з газовими та комбінованими двигунами.

За ознаками проходження автомобілі поділяють на: шляхові (обмеженого проходження) для руху, головним чином, по дорогах (в тому числі і по ґрунтових): підвищеного і високого проходження, які можуть працювати у важких шляхових умовах та на бездоріжжі.

В залежності від вантажопідйомності вантажні автомобілі поділяють на класи: особливо малої вантажопідйомності (до 0,5 т). малої (від 0,5 до 2 т), середньої (від 2 до 8 т), великої (від 8 до 16 т) і особливо великої вантажопідйомності (понад 16 т).

Автомобілі, особливо, малої вантажопідйомності призначені для доставки пошти, розвезення продуктових і промислових товарів. Автомобілі малої вантажопідйомності застосовують для освоєння незначного вантажообігу з дрібнопартійними відправками, їх також використовують як вантажні, маршрутні таксі та автомобілі технічної допомоги.

Автомобілі середньої і великої вантажопідйомності слугують для перевезення вантажів великими партіями, а також в якості автобусів.

Автомобілі особливо великої вантажності використовують на будівництві великих житлових та промислових об’єктах при перевезенні будматеріалів, палива і ін.

Негативними факторами всезростаючих потоків автомобілів на навколишнє середовище і здоров’я людини є викиди значної кількості шкідливих речовин та шуми, що супроводжують роботу двигунів та хід коліс. Автошляхи руйнуються у випадку невідповідальності класу доріг вантажопідйомності автомобілів, що рухаються по ним.