65. Методи формування пізнавальних інтересів учнів

Головна мета сучасної школи полягає в ефективній передачі найціннішого і актуального досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. Але школа як і раніше ще залишається орієнтованою на простий розвиток знань умінь і навичок, методи навчання багато в чому репродуктивні.

Навчання в школі задовольняє державне (соціальний) замовлення на певний рівень знань і певний тип особи громадян, тому воно зобов'язано орієнтуватися на досягнення освітніх стандартів навченої. З цієї причини пізнавальний інтерес, властивий дітям від природи, достатньо часто успішно загальмовується і навіть знищується саме через обов'язковість і стандартизованість програми, методів і критеріїв навчання.

В умовах же додаткової освіти діти навчаються головним чином «по інтересах». Відсутність обов'язкового освітнього стандарту дає можливість педагогу не ставити акцент на результативній стороні учбового процесу, а будувати навчання за принципом – процес заради процесу, навчання заради навчання, тобто наслідувати природі пізнавального розвитку дитини. Тому акцент в навчанні природно зміщується у бік задоволення і активізації пізнавального інтересу у вихованців.

Не можна говорити про повну взаємозамінність понять «навчання» і «пізнавальна діяльність».

В період розвитку науки і техніки, посилення взаємодії людини і природи однієї з головних задач навчання стає формування пізнавального інтересу у учнів до екології в процесі вивчення ряду природничо-наукових дисциплін. Викладання біології, географії, фізики, хімії в основній школі відкриває величезні можливості для вчителя в процесі формування у школярів сучасних поглядів, завдяки змісту природничо-наукових дисциплін і їх глибокого зв'язку з сучасною наукою і технікою, вивченню природного середовища людини.

Розвиток пізнавального інтересу є однією з актуальних проблем сучасної освітньої школи. Педагогічною наукою доведена необхідність теоретичної розробки цієї проблеми і здійснення її практикою навчання.

Розвиток сучасного суспільства і рівень виробничих сил настійно вимагають особливої уваги до проблем навчання і виховання. Втілення наукових ідей в шкільну практику успішно здійснюється при умові, якщо педагог володіє умінням переводити учня з менш діяльного стану в більш діяльний, конструювати інформацію, щоб вона була доступною для слабих школярів і достатньої для більш сильних; включати всіх учнів в активну пізнавальну діяльність; забезпечувати стрічне бажання вчитися і пізнавати; створювати здоровий мікроклімат на кожному уроці, здійснювати зворотний зв'язок.

Актуальність цієї проблеми можна пояснити тим, що методика і практика навчання почали все більше звертатися до особи учня. Теорія навчання і освіти стала все більш глибоко розробляти питання як готувати людину, як формувати в ній суспільну особу творця, будівника нового суспільства. В що ж полягає те особливо важлива і цінна для формування особи, що об'єктивно містить в собі пізнавальний інтерес?

Пізнавальний інтерес – це особлива виборча спрямованість особи на пізнання і виборчий характер, виражений в тій або іншій наочній області знань. В умовах навчання пізнавальний інтерес виражений розташованою школяра до навчання; до педагогічного пізнання діяльності в області одного або ряду учбових предметів. Проблема формування пізнавальних інтересів молодших школярів – одна з найважливіших задач сучасної школи. Як відомо, стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного і раціонального в навчанні.

Формування і розвиток пізнавальних інтересів частина широкої проблеми виховання всесторонньо розвинутої особи