16. Види та форми мислення

• Судження — це форма уявного відображення об’єктивної дійсності, яка полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об’єктах.

• Міркування — це низка взаємопов’язаних суджень, спрямованих на те, щоб з’ясувати істинність якоїсь думки, довести її або заперечити.

• Умовивід – форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводиться нове.

- Індуктивний умовивід — це судження, в якому на основі конкретного, часткового робиться узагальнення.

- Дедуктивний умовивід — це судження, в якому на основі загаль-

ного здобуваються знання про часткове, конкретне.

- Умовивід за аналогією грунтується на схожості окремих істотних ознак об’єктів і на основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об’єктів за іншими ознаками.

• Поняття — це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв’язках і відносинах, узагальнюються їх істотні ознаки.

• загальні

• одиничні

• конкретні

• абстрактні

17. Поняття про волю, етапи вольової дії

Воля — психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Воля людини виробилась у процесі її суспільно-історичного розвитку, у трудовій діяльності. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, яке переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні

труднощі, у прагненні до дій або у стримуванні себе.

Вольові якості:

- Цілеспрямованість – виявляється в умінні людини керуватись у своїх діях не випадковими прагненнями, а стійкими переконаннями і принципами

- Принциповість

- Ініціативність – здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших виконувати їх.

- Рішучість, Витриманість, Наполегливість – виявляються в умінні своєчасно та обдумано приймати рішення, особливо у складних обставинах, у гальмуванні негативних прагнень і дій, у здатності людини долати труднощі, що виникають на шляху до досягнення мети.

- Упертість — це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, незважаючи на обставини.

- Самостійність – виявляється у здатності людини критично ставитись як до

власних вчинків і дій, так і до вчинків інших людей, не піддаватися негативним впливам інших.

- Навіюваність – виявляється в тому, що людина легко піддається впливу інших

- Самовладання – виявляється у здатності людини володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю

- Організованість

- Дисциплінованість

- Сміливість

18. Поняття про емоції, їх властивості і функції

Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.

Почуття — це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції — радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Людські емоції та почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. Емоції та почуття характеризуються певною якістю та полярністю, активністю та інтенсивністю. За якістю переживань відрізняють одні емоції та почуття від інших (наприклад, радість — від гніву, любов —від ненависті).

Емоціям і почуттям властива полярність. Вона виявляється в тому,що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: “радість — горе”, “любов — ненависть”, “симпатія —антипатія”, “задоволення — незадоволення”.

Розрізняють стенічні емоції та почуття — ті, що посилюють активність,

спонукають до діяльності, та астенічні — ті, що пригнічують людину, зменшують її активність, демобілізують.

Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення до ситуації та об’єктів, що викликають переживання, емоції та почуття виявляються більш-менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними.

Характерна особливість емоцій і почуттів полягає в тому, що вони цілковито захоплюють особистість. Охоплюючи всі різновиди переживань людини — від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості та соціального відчуття життя, емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції.

Природа емоцій і почуттів органічно пов’язана з потребами. Потреба як нужда в чомусь завжди супроводжується позитивними або негативними переживаннями в різних їх варіаціях.

Функції:

• Сигнальна

• Регулятивна (регулювання активності)

• Оцінка

• Спонукання

• Смислоутворення

19. Основні емоційні стани особистості, їх характеристика (афекти, пристрасті настрій, стрес, фрустрація, почуття).

Позитивні:

• Інтерес

• Радість

• Дружба

• Любов

• Симпатія

• Прихильність

Негативні:

• Страх

• Гнів

• Образливість

• Призирство

• Сором

• Біль

• Ненависть

• Огида

• Незадоволення

• Сум

Нейтральні:

• Здивування

• Спокій

• Цікавість

• байдужість

20. Основні типи темпераменту, їх характеристика

Темперамент – характеризує динамічний бік психічних реакцій людини — їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність.

Темперамент визначається як індивідуальна особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності.

Типи:

1) Сангвінік – йому властиві досить висока нервово-психічна активність,

багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом

з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його

рухливість при незадовільних виховних впливах спричинює недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.

2) Холерик – йому властиві високий рівень нервово-психічної активності

та енергії дій, різкість і поривчастість рухів, сильна імпульсивність та

яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного виховання в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоціогенних обставинах.

3) Флегматик – характеризується порівняно низьким рівнем активності

поведінки, ускладненням переключення, повільністю і спокійністю

дій, міміки і мовлення, рівними, постійними та глибокими почуттями

і настроями. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегма-

тика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій,

схильність до виконання лише звичних дій.

4) Меланхолік – йому властиві низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка їх зовнішня вираженість. При недостатньому вихованні у меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як підвищена аж до хворобливості емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують

21. Темперамент і діяльність

Діяльність — трудова, навчальна, ігрова — висуває вимоги не лише до знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку особистості, а й до типологічних особливостей нервової системи, а отже, до темпераменту людини.

Дослідженнями доведено, що на основі однакових властивостей вищої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності — силу дій, у неврівноваженого — врівноваженість, у інертного — жвавість, рухливість. Такі зміни настають під впливом змістового боку діяльності. Шляхом вправляння можна досягти певного рівня гальмування, слабкості, інертності чи нестриманості рухів, але утворені в такий спосіб позитивні дії — сила, врівноваженість, рухливість — не усувають повністю природженої слабкості, неврівноваженості або інертності нервової діяльності. В екстремальних умовах звичне здебільшого втрачає силу, у дію вступають природні особливості типу нервової системи, властивої людині: слабкість, гальмівність, збудливість, які виявляються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, надмірній збудливості, втраті самовладання.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності, що входить до структури її темпераменту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді потрібно зважати на особливості темпераменту.