- •2.Суть язичництва та його вплив на сферу культурного життя давніх слов’ян
- •Писемність, освіта, література Київської держави.
- •4.Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
- •Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі.
- •6.Видатні діячі культури Київської Русі.
- •7.Що таке мозаїки та фрески? Розкажіть, що Ви знаєте про мозаїки та фрески Софійського собору в Києві.
- •8.Види прикладного мистецтва, які набули високого розвитку та поширення на Русі.
- •9.Розвиток літописання та літератури в Київській Русі
- •10.Видатні архітектурні споруди Київської Русі.
- •11.Розкрийте питання того, які традиції архітектури Київської Русі зберігались в Московській державі.
- •12.Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації у Українських землях у xіv-XVI ст.
- •13.Роль, яку відігравали православні братства в Україні.
- •14.Назвіть видатних вчених та культурних діячів України XV-XVI ст.
- •15.Роль міста, церкви та княжих дворів у розвитку культури.
- •16.Розвиток освіти в польско-литовску добу.
- •17.Характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості.
- •18.Виникнення української козацької держави та її роль урозвитку національної культури.
- •19.Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.
- •20.Охарактеризуйте Києво-Могилянську добу і її роль у розвитку культури хvіі ст.
- •21.Що таке козацький літопис, які літописи ви знаєте? Їх роль у культурному розвитку XVII ст.
- •22.Роль православної церкви в козацькому житті.
- •23.Козацький живопис
- •24.Навчальні заклади хvііі ст.
- •25.Суть та риси українського барокко
- •26.Козацькі літописи г. Грабянки, Самійла Величка, Самовидця.
- •27.Роль "Енеїди" і.П. Котляревського в українській літературі.
- •28.Квітка-Основ'яненко та його гумористичні оповідання.
- •29.Художники – портретисти хvііі ст.
- •30.Українських композитори хvііі ст.
- •31.Значення "Історії Русів"для спрямування української культури XIX ст.
- •32.Роль «Руської трійці» у піднесенні національно-культурної ідеї XIX ст.
- •33.Кирило-Мефодіївське братство і його роль в житті української інтелігенції.
- •34.Громади і їх роль у суспільному та культурному житті.
- •35.Історія створення гімну "Ще не вмерла Україна".
- •36.Творчість м.В. Гоголя та її роль для розвитку української культури.
- •37.Роль т.Г. Шевченка в розвитку в української літератури, мови та українського малярства.
- •38.Композитор м. Лисенко та його твори.
- •39.Роль п.І. Чайковського у музичному житті України.
- •40.Розкрийте значення терміну "українізація".
- •41.Розкрийте значення терміну «соціалістичний реалізм»
- •42.Охарактеризуйте основні етапи розвитку радянської школи.
- •43.Твори українських радянських письменників.
- •44.Основні тенденції розвитку української культури періоду незалежної держави.
- •45.Небезпека поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.
- •46.Особливості розвитку сучасної української освіти.
- •47.Назвіть галузі науки, в яких українські вчені мають світовий пріоритет.
- •48.Охарактеризуйте сучасний стан розвитку української літератури.
- •49.Творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки?
- •50.Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.
Вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі.
У 988 р. Володимир хрестив Русь не лише з дипломатичних міркувань та через прагнення прилучитися до імператорської влади, а, звичайно, і з огляду на необхідність входження до світової культури. Завдяки християнству Русь долучилася до світової культури, налагодились інтенсивні контакти з Візантією, Болгарією. Християнство є релігією письма. Йому притаманне шанобливе ставлення до Слова. А слово — це культура. Священні тексти і весь світ сприймався християнами як книга. Культура набирає книжного змісту. А крім усього, християнство — могутня база язичницького міфологічно-ліричного епосу. Християнське учення стало головним у формуванні самосвідомості індивіда. Воно, проголосивши принцип всезагальної гріховності, перенесло центр уваги людини на осмислення себе в системі людських відносин, свого місця у світі, своєї відповідальності перед Богом. Християнство змінило культ сили в язичництві на нові моральні цінності, перш за все любов до ближнього, милосердя, всепрощення. Моральному прогресові сприяли принципи рівності перед Богом. Християнство зберегло обрядовість, основні магічні дії язичництва — молитву, хрещення, причащання. Християнство ввело Русь до складу європейських країн, розширило взаємовпливи в духовній та матеріальній культурі. Християнство дало ідеї цілісного світу, в якому конкретні прояви буття пов’язані єдиною першопричиною. Це дало можливість і для глибокого освоєння духовної культури людства.
6.Видатні діячі культури Київської Русі.
ВОЛОДИМИР МОНОМАХ (Володимир-Василій Всеволодович; 1053-19.V.1125, похований у Софійському соборі в Києві) — великий князь київський (1113—25), онук Ярослава Мудрого та візантійського імператора Костянтина IX Мономаха.
Володимир Мономах сприяв розвиткові літописання. Він є автором "Поучения" (1117), листа ("грамотиці") до Олега Святославича (1096—97) та молитви. Автобіографічне "Поучения" Володимира Мономаха, адресоване його дітям і широкому загалу, пропагувало ідеї гуманізму, миру, справедливості, високої моралі, наполегливої праці, патріотизму.
Твори Володимира Мономаха мають історично-документальне та художньо-естетичне значення і належать до видатних пам'яток письменства Київської Русі. Збереглися в складі "Повісті временних літ" за Лаврентіївським списком.
ПРОКОПОВИЧ Феофан (справжнє ім'я — Єлеазар; народився 18 червня 1681 р. в Києві в сім'ї дрібного торговця) — відомий український церковний і суспільний діяч, письменник, вчений. Закінчив Києво-Могилянський колегіум (1698) і римську єзуїтську колегію. Був ігуменом Братського монастиря; професором риторики і піїтики в Київській академії, з 1710 р. — її ректором. Феофан Прокопович — автор багатьох філософських, історичних, теологічних та літературно-публіцистичних творів. За його відомим "Первым учением отрокам" (1721) вчилися росіяни і українці, білоруси і молдавани, грузини, серби, болгари, греки. Твори Прокоповича видавалися російською, старослов'янською, тогочасною книжною українською, а також німецькою, англійською, французькою, шведською, латинською та іншими мовами. Для Прокоповича, як і для багатьох професорів Київської академії, в питаннях риторики головним авторитетом був Аристотель, який перший сформулював закони словесного втілення ораторського мистецтва, підкреслив значення думки і пізнання словом у справі збудження душевних почуттів, заклав основу вчення про мову, стиль і структуру промови.
Сковорода. Подібно, як автор “Історії Русів”, будив серед українського громадянства нові думки й національні почування Григорій Савич Сковорода. Уся його діяльність і вся його творчість указувала на близьке національне пробудження. Сковорода — це оригінальна постать “українського Сократа”, як звали його загально. Звали його також «ходячою академією», бо в сірій свитині, в чоботах, з палицею в руках, із сопілкою за поясом ходив по селах і вчив людей. Скрізь, де з’явився, будив зацікавлення своїми питаннями й своїми думками. Розмовляв з людьми, де тільки їх зустрінув: на ярмаркових майданах, на шляхах, під церквами, хоч найрадше любив навчати в холодному садку або в затишній пасіці.
Високоосвіченими були жінки князівського роду: кня¬гиня Ольга, Анна Ярославна, Анна Всеволодівна, Євпраксія—Зоя та інші, які залишили по собі замітний слід на ниві української культури. За часів Ярослава перший літопис відомий в 1039 р., мабуть, при дворі київського митрополита. В 70—80 рр. XI ст. літо¬писання переноситься до Десятинної церкви, а також Пе-черського монастиря, в якому літописну працю вели ченці Никон Великий, Нестор, ігумен Сильвестр з Видубицького монастиря. Але були на Русі і лікарі-чужинці: греки, вірмени та ін. Князь Володимир Великий посилав свого лікаря (Івана Смеру) в Грецію для поповнення знань. Митрополит Іларіон, перший митрополит з українців, духівник Ярослава Мудрого у своєму «Слові про закон і благодать» підкреслював: «Великою буває користь від навчання книжного. Це ріки, які наповнюють всесвіт, це джерела мудрості. Адже в книгах глибина незмірима, ними ми заспокоюємось у печалі. Якщо пошукати в книгах, то знайдеш велику користь для своєї душі».