94. Концепція нейтральності грошей в процесі відтворення, причини її появи та аргументація.

Предмети, які в умовах натурального обміну обмінювались би один на другий, у разі продажу за гроші віддавались би за рівні їх кількості і, таким чином, як і раніше, обмінювались один на лру- гий, хоч процес обміну складався з двох операцій замість однієї. Коротше кажучи, навряд чи можна знайти в суспільному госпо­дарстві річ менш значну за своєю важливістю, ніж гроші, якшо не торкатися прн цьому способу, яким економляться час і праця. Це лише машина, яка швидше і зручніше робить те, що за ЇЇ відсут­ності робилось би з меншою швидкістю і зручністю. Подібних поглядів дотримувалися всі представники класичної теорії гро­шей, а також багато представників новітньої неокласичної теорії (А. Маршал, Д. Патінкин, Р. Лукас, Т. Сарджент, певною мірою М. Фрідмаи та ін.).Вибраний підхід до визначення ролі грошей веде до такого трактування нейтральності грошей Гроші можна вважати ней­тральними, якщо після порушення початкової рівноваги економі­чної системи внаслідок номінальної зміни пропозиції грошей установлюється нова рівновага в економіці, за якої реаіьні рівні економічних змінних матимуть ті самі значення, що й до зміни пропозиції грошей. Отже, темпи та обсяги суспільного виробниц­тва не повинні змінитися.

95. Кейнсіанська критика концепції нейтральності грошей. Роль часового лагу в доведенні активної ролі грошей на коротких часових інтервалах.

За наявності часового лага між збільшенням пропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннями гроші перестають бути нейтральними; Оскільки такий часовий лаг має недовгий термін дії, то цей висновок обмежується корот­ким проміжком часу, тобто не має загального характеру. І хоча представники неокласичної грошової теорії настирливо намага­лися ослабити роль часового лага в стимулюванні ділової акти­вності, а отже і як аргументу в критиці концепції нейтральності грошей, зокрема запропонувавши «теорію раціональних очіку­вань», висновок про ненейтральність грошей на коротких ча­сових інтервалах набув широкого визнання. З ним погоджують­ся багато представників неокласичної школи, більшість кейи- сіанців та неокейнсіанців, представники кейнсіансько-неокла- сичного синтезу.Особлива заслуга в утвердженні цього висновку належить Дж. М. Кейнсу. Він першим розпочав дослідження ролі грошей за принципово іншою порівняно з представниками класичної школи схемою: гроші—процент—інвестиції—виробництво. Та­кий підхід вимагав поглибленого вивчення зв'язку окремих мо­нетарних змінних (процента) з реальними змінними (інвестицій), що відкривало шлях до відхилення концепції нейтральності гро­шей. Економісти-класики досліджували роль грошей за схемою: гроші—чорний ящик виробництва—ціни, тобто уникали змін у сфері виробництва, які могли зумовлюватися пропозицією гро­шей, і тому змушені були визнавати нейтральність грошей.

96. Дискусія щодо нейтральності грошей на довгострокових часових інтервалах і її наслідки.

Дискусії щодо нейтральності грошей у довгостроковому пері, оді велись в основному навколо двох питань:—у чому полягає межа, що відділяє короткостроковий період від довгострокового;— якій регулятивній політиці віддавати перевагу — спрямо­ваній на забезпечення короткострокової рівноваги чи довгостро­ковій. Визначити межу між короткостроковим та довгостроковим періодами не так легко, як це здається на перший погляд. Вона перебуває не просто в точці дотику двох певних періодів — короткого і довгого, а в точці завершення інформаційної хвилі, завдяки якій відомості про зміну (збільшення чи зменшення) пропозиції грошей та попиту стають надбанням усіх чи біль­шості економічних агентів. Унаслідок цього їх цінові та інфля­ційні очікування, інші економічні змінні (співвідношення цін на засоби виробництва і вироблені продукти тощо) досягають рівня, адекватного новому рівню грошової маси та платоспро­можного попиту, набувають повної еластичності (відповіднос­ті) щодо зміни попиту. До цього моменту часовий лаг набли­жається до нуля, зміна пропозиції грошей вичерпує свій вплив на ділову активність учасників суспільного виробництва. На­стає новий період — довгостроковий, на якому гроші стають нейтральними, а ділова активність повертається до поперед­нього рівня. Отже, чим швидше монетарна інформація доходитиме до еко­номічних агентів, чим коротшою буде інформаційна хвиля, тим швидше набувають еластичності ціни та інші монетарні показни­ки щодо зміни пропозиції грошей і тим коротшим буде короткий період і довшим — довгий. Отже, можемо зробити висновок, що межа між коротким і до­вгим часовими інтервалами, за якою приріст грошей втрачає свою активність і набуває нейтральності, є не абсолютною, а від­носною і може змінюватися під впливом зміни швидкості інфор­маційної хвилі. Оскільки остання об'єктивно зростає під впливом удосконалення економічних відносин, банківської справи, зрос­тання інформованості суспільства тощо, короткі часові періоди неминуче скорочуватимуться, і, як наслідок, активність грошей буде зменшуватися. Цей суто логічний висновок посилює надії монетаристів довести, що концепція нейтральності грошей спра­ведлива і для коротких часових інтервалів.