17. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей.

Досить помітний науковий внесо у розвиток кількісної теорії грошей зробив один з найвідоміших економістів минулого століття Джон Мейнард Кейнс (1883—1946).Аналізуючи погляди Кейнса на теорію грошей, необхідно наголосити на його визначальних зауваженнях.1. Дослідження Кейнса не стосувалося кардинальних проблем теорії грошей, тобто їх суті та вартості. Щодо цих питань він відстоював традиційну кількісну теорію грошей номіналістичного спрямування. Кейнс вважав, що гроші — це наслідок діяльності держави, а їх вартість визначав, як результат співвідношення маси грошей і маси товарів в обороті. Він також відмічав, що за незмінності впливу всіх інших факторів на рівень цін, зміни кількості грошей прямо впливають на їх рівень, хоч такий вплив не є прямо пропорційним.2. Визначальні дослідницькі зусилля Кейнса в теорії грошей стосувалися ролі і місця грошей у відтворювальному процесі. Тут він цілком дотримувався методології монетарної теорії грошей, згідно з якою головним об’єктом наукових досліджень мають бути питання щодо практичного використання грошей у розвитку економіки, зокрема подолання спаду виробництва і безробіття.

У своїх дослідженнях Кейнс використовував позитивні напрацю-вання попередників. Ключовим аспектом його теорії виявилися ідеї Туган-Барановського про вплив кількості грошей на ціни виробництва через механізм дисконтного відсотка, а через його відсоток на інвестиції. Кейнс конкретизував передавальний механізм впливу на економічні процеси Туган-Барановського шляхом упровадження в нього механізму відсотка та інвестиції. Водночас Кейнс не виключав можливостей руйнівного впливу інфляції за надмірного зростання пропозиції грошей. Він вважав, що її нарощування може досягти такого рівня, за якого відсоткова ставка знижується до критичної межі.

18. Сучасний монетаризм. Внесок м.Фрідмана в кількісну теорію.

Сучасний монетаризм сформувався в 60-70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду виробництва відійшли на другий план. Разом з тим сучасний монетаризм не є принципово новою теорією. Він, по суті, є відродженою й осучасненою неокласичною кількісною теорією. Найбільш вагомими елементами сучасного монетаризму, які стосуються теорії грошей та монетарної політики, є такі положення:1. Усупереч базовому положенню кейнсіанської теорії, що ринкова економіка внутрішньо не збалансована і її механізм не здатний до саморегулювання, монетаристи дотримуються прямо протилежного погляду - вільна ринкова економіка, що базується на приватній власності, є потенційно гармонійною, здатною до повного саморегулювання, якщо певні зовнішні сили цьому не стануть на заваді.2. Грошова сфера у монетаристів є відносно самостійною, відокремленою від сфери реальної економіки, що означало відродження «класичної дихотомії», яка розглядає грошовий механізм як екзогенний щодо економіки.3.Оскільки головна загроза дестабілізації для реальної економіки виходить з грошової сфери, то остання повинна бути центральним об'єктом державного регулювання, з тим щоб створити найсприятливіші умови для повної реалізації можливостей ринкового механізму саморегулювання. М. Фрідман запропонував «грошове правило» довгострокової грошової політики, за яким держава повинна не намагатися «накачувати» ефективний попит через довільне нарощування маси грошей, а підтримувати помірне, постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВНП та очікуваної інфляції. Згідно з цим правилом приріст маси грошей в обороті визначається за формулою, яка дістала назву «рівняння Фрідмана»:

дельта М=дельтаР+дельтаУ