137. Інституції фінансового ринку та особливості їх діяльності в Україні.

до інститутів інфраструктури фінансового ринку включають:

наступні структурні утворення: фондові та валютні біржі, комерційні банки, брокерські компанії, інвестиційних дилерів та андеррайтерів, системи міжбіржових і міжброкерських (міждилерських) зв'язків, інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії і а інвестиційні управляючі, фінансово-промис­лові групи або фінансові холдингові компанії, фінансові будинки або фінансові супермаркети, страхові компанії, пенсійні фонди, національну депозитарну систему, реєстраторів цінних паперів, інформаційно-консультативні центри, розрахунково-клірингові установи та інші кредитно-фінансові й інвестиційні інститути.Фінансові інститути в силу самої природи грошових по­токів, що проходять через них, важко поділити на загальні (на­приклад, транспорт в інфраструктурі товарних ринків) та спеціальні (товарні біржі та торговельна мережа інфраструктури товарних ринків). Так як грошова форма капіталу є найуніверсальнішою й обезличеною, що пронизує всі сторони життя сучас­ного суспільства й об'єднує всі сфери життя, при характеристиці інститутів грошового ринку їх можна більш-менш чітко розділи­ти на приватні інститути (міра вартос­ті, засіб обігу і засіб збереження вартості) та державні.Сьогодні в Україні більше половини фінансового ринку контролюють 6 найбільших рейтингових банків: Промінвестбанк, Ощадбанк, Приватбанк, "Україна", Укрсоцбанк і "Аваль". Щодо регіональної структури розміщення комерційних банків в Україні, то найбільше їх у Київській (53 банки або 41% із 30 найбільших ко­мерційних банків по всій Україні), Харківській (13 банків або 10%), Дніпропетровській (11 банків, або 8,5%),. Донецькій (8 банків або 6,2%), Одеській (8 банків або 6,2%), АР Крим (8 банків або 6,2%), Запорізькій (6 банків або 4,6%), Львівській (5 банків або 3,8%) об­ластях.

існують "багаті" і "бідні" території. Оздоровлення фінансів області по­требує збільшення розмірів місцевих бюджетів та посилення їх ролі у формуванні дохідної частини своїх бюджетів. Розміри відрахувань у бюджети повинні відповідати рівню економічного та соціального розвитку регіону і визначатися на основі його за­гальноекономічних показників, зокрема питомої ваги у загальній сумі валового національного продукту і національного доходу держави.

138.+ 139. Інновації у фінансовому посередництві. + Трансакційні витрати грошового ринку та роль посередників у їх зменшенні.

Державне регулювання діяльності та конкуренція за інвестиційні заощадження населення між комерційними банками та небанківськими фінансовими інститутами сприяє запровадженню фінансових інновацій.  Інновації у сфері фінансового посередництва - це розробка і запровадження нових конкурентоздатних послуг з метою залучення додаткових ресурсів. Пропонуючи інвестору нові види послуг, які забезпечують вищі доходи або є доступнішими для масового інвестора, фінансовий посередник намагається збільшити власні прибутки за рахунок зростання обороту коштів через свою компанію.Інноваційні компанії — це установи, що використовують у своїй діяльностівенчурний (ризикований) капітал, їх діяльність спрямована на створення,освоєння, виробництво і просування на ринок технологічних та організаційно-управлінських нововведень.

Ступінь ліквідності активів визначається трансакційними витратами — тим, наскільки швидко і з якими мінімальними збитками, порівняно з величиною їхньої грошової оцінки, одні фінансові активи можна обміняти на інші. Чим більшими є трансакційні витрати обміну активу на гроші, тим нижчим буде рівень ліквідності даного активу.Трансакційні витрати включають в себе як будь-які прямі витрати, так і будь-яку супутню неефективність виробництва або неправильний розподіл, який є результатом неефективності.З точки зору неокласичного підходу трансакційні витрати існують скрізь на ринку та можуть виникати під час передачі будь-яких прав, тому що учасники обміну мають знати один одного, спілкуватися та обмінюватися, тобто трансакційні витрати — це витрати на передачу прав власності. Вважається, що примусові витрати всередині фірми не є трансакційними. Трансакційні витрати складаються з тих, що виникають між фірмами або індивідами внаслідок ринкового обміну. Отже економіка, що складається з однієї гіганської фірми або державної керованої економіки, була б економікою нульової трансакційної вартості.