104. Загальні передумови та економічні причини, що визначають необхідність кредиту.

Передумовою кредиту є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту,- коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Кредит не існував завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи. Коли товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. За таких умов акт купівлі -продажу товару не міг відбутися І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит-за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит.Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення- виробництва, споживання.Суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту.

103. Значення дискусій щодо нейтральності грошей для практики регулювання пропозиції грошей. Стабілізаційна політика кейнсіанців та механізм її впливу на коливання ділового циклу.

Стабілізаційна політика кейнсіанців та механізм її впливу на коливання ділового циклу. Проблема нейтральності грошей у монетарній теорії виниклав процесі дослідження їх впливу на реальну економіку. Вонастала своєрідною реакцією наукової думки на неспроможністьзнайти переконливі критерії побудови порівняльних моделейжономічних систем без участі грошей (бартерних) і з участюгрошей (монетарних)Гроші можна вважати ней-тральними, якщо після порушення початкової рівноваги економічної системи внаслідок номінальної зміни пропозиції грошейустановлюється нова рівновага в економіці, за якої реальні рівніекономічних змінних матимуть ті самі значення, що й до змінипропозиції грошей. Отже, темпи та обсяги суспільного виробництва не повинні змінитися.Незважаючи на зовнішню переконливість наведених аргумен-тів щодо нейтральності грошей, логіка їх застосування має суттє-ву ваду — визнання того, що зростання пропозиції грошей авто-матично і всеохопно збільшує номінальний рівень цін і всіхгрошових показників в економіці. Насправді ж цей процес можебути досить тривалим, що вимірюється місяцями і навіть роками,як це визнано сучасною наукою. Зараз уже жодне серйозне до-слідження монетарних процесів не обходиться без урахуванняцього явища, що дістало назву часового лага¹ Якщо вказаний лаг справді існує, то в реальному секторі еко-номіки має виникати стимулювальний ефект внаслідок того, щозбільшення пропозиції грошей спричиняє насамперед адекватнезростання доходів, а рівень цін певний час відстає від цього процесу. Наведені логічні міркування дають достатні підстави для та-кого висновку: за наявності часового лага між збільшеннямпропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннямигроші перестають бути нейтральними. Оскільки такий часовийлаг має недовгий термін дії, то цей висновок обмежується корот-ким проміжком часу, тобто не має загального характеру. висновок про ненейтральність грошей на коротких ча-сових інтервалах набув широкого визнання. З ним погоджують-ся багато представників неокласичної школи, більшість кейн-сіанців та неокейнсіанців, представники кейнсіансько-неокла-сичного синтезу.Особлива заслуга в утвердженні цього висновку належитьДж. М. Кейнсу. Він першим розпочав дослідження ролі грошейза принципово іншою порівняно з представниками класичноїшколи схемою: гроші—процент—інвестиції—виробництво. Якщо неокейнсіанці вва-жають більш доцільною політику періодичного збільшення чизменшення пропозиції грошей залежно від стану справ у реаль-ній економіці, то неокласики (монетаристи) стверджують, щотакі зигзаги в пропозиції грошей лише поглиблюють нерівномі-рність економічного зростання, і пропонують політику стабілі-зації грошової маси з поступовим нарощуванням її пропорційнозростанню реального ВВП. Дискусії щодо нейтральності грошей у довгостроковому пері-оді велись в основному навколо двох питань:1. у чому полягає межа, що відділяє короткостроковий періодвід довгострокового;2.якій регулятивній політиці віддавати перевагу 3. спрямо-ваній на забезпечення короткострокової рівноваги чи довгостро-ковій.Проведений аналіз свідчить, що представники обох напрямівсучасної монетарної теорії — монетаристи і кейнсіанці — визна-ють активну роль зміни пропорції грошей у стимулюванні еко-номічного зростання на коротких часових інтервалах і погоджу-ються з нейтральністю грошей у довгострокових періодах.У зв'язку з цим визнається необхідність державного регулюванняпропозиції грошей з метою максимізації їх стимулювальноговпливу на реальну економіку