62. Необережність та її види.

Необережність. Злочин вважається вчиненим з необе­режності, коли особа, що його вчинила, передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховува­ла на їх відвернення або не передбачала можливості на­стання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх пе­редбачити (ст. 25 КК).

Інтелектуальний момент необережності полягає у перед­баченні можливості настання суспільне небезпечних нас­лідків або в непередбаченні їх при наявності обов'язку і можливості ж передбачити.

Вольовий момент необережності створює легковажний розрахунок на відвернення злочинних наслідків. Необереж­ність має два види:

1) злочинну самовпевненість;

2) злочинну недбалість.

Злочинна самовпевненість характеризується тим, що особа, яка чинить злочин, передбачає можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховує на їх відвернення.

Інтелектуальний момент злочинної самовпевненості - це передбачення можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння. Передбачення - це уява про майбут­нє, прогноз, який поєднує:

1) передбачення можливості настання злочинних нас­лідків;

2) передбачення конкретних ознак злочину - місця, часу, обставин, які можуть відвернути злочинні наслідки;

3) передбачення розвитку абстрактного причинного зв'язку. Особливості передбачення при злочинній самовпе­вненості в тому, що воно має абстрактний характер. Воно для винної особи чуже, не його. Суб'єкт бачить події ніби збоку, розуміючи, що дії, які він чинить, в інших умовах, за подібних обставин, у інших людей, іноді призводять до злочинних наслідків. Але сьогодні, тут, у нього таке не тра­питься. І не трапиться, злочинні наслідки не настануть то­му, що суб'єкт розраховує відвернути їх. Важливо те, що такий розрахунок у суб'єкта не пустопорожній, не безпід­ставний.

Вольовий момент самовпевненості - це легковажний роз­рахунок на те, що можливі наслідки суб'єкт зможе відвер­нути, не допустити їх настання. Суб'єкт розраховує на реаль­ні, дійсні сили, обставини, які за інших умов спроможні від­вернути певні наслідки. Але за цих обставин вони, як з'ясовується, недостатні. В цих конкретних умовах ці чин­ники або не діють, або не спроможні змінити хід подій.

Вина особи при злочинній самовпевненості саме у то­му і полягає, що її розрахунок був дуже слабкий і не забез­печив відвернення суспільне небезпечної шкоди. У цьому суспільне державний докір особі і звідси виходить негатив­на оцінка державою (судом) її поведінки. Отже, особа при злочинній самовпевненості недооцінює шкодоносності своїх дій з одного боку, а з іншого - переоцінює ті чинники, які, на її думку, здатні відвернути шкоду. Така легковажна оцінка цих обставин діяння і є докірливою, винною.

Злочинна недбалість - це таке психічне ставлення особи до вчиненого, при якому вона не передбачала на­стання суспільне небезпечних наслідків своїх дій чи без­діяльності, хоча повинна була і могла їх передбачити.

При злочинній недбалості суб'єкт не усвідомлює суспі­льної небезпечності своєї поведінки і не передбачає її нас­лідків, тобто інтелектуальний момент вини відсутній.

Психічне ставлення особи до своєї поведінки при зло­чинній недбалості характеризується зневагою до своїх гро­мадських обов'язків, нехтуванням загальними правилами передбачливості, обережності, безпеки.

Вольовий момент недбалості характеризується тим, що суб'єкт, діючи тим чи іншим чином, не напружує своїх вольо­вих зусиль, не зосереджує своєї уваги на характері та особ­ливостях своїх дій і внаслідок цього не передбачає можливо­сті настання суспільне небезпечних наслідків цих дій.

Вина особи, яка діяла недбало, грунтується на тому, що вона могла і повинна була передбачити злочинні наслідки своїх дій. Докірливість такої поведінки саме в тому, що особа зобов'язана була і, головне, могла такі наслідки пе­редбачити. Могла - значить мала можливість, досить було лише виявити дещо більше уважності, обережності, перед­бачливості.

Особа повинна була і могла, але цього не зробила і в цьому її вина.