- •Методичні рекомендації для підготовки до Державного екзамену з дисципліни «Економіка і нормування праці»
- •Вступ………………………………………………………………………… і. Організація Державного екзамену………………………………………..
- •Ііі.Методичні вказівки для вивчення питань Державного екзамену ………..
- •Іv.Перелік літературних джерел для підготовки до Державного екзамену…. Вступ
- •Іі. Перелік питань до Державного екзамену
- •1. Трудові ресурси: сутність та зміст
- •2. Поняття і зміст трудового потенціалу
- •3. Відтворення ресурсів для праці
- •4. Соціально-економічна суть зайнятості
- •5. Сутність основні показники і види безробіття.
- •6. Сутність і значення нормування праці для ефективної роботи підприємства
- •7. Об’єкти нормування праці.
- •1. Сутність і структура завдань наукового обґрунтування норм праці
- •2. Об'єкт нормування праці – операція і її структура
- •3. Норми і стимулювання ефективної виробничої діяльності
- •4. Трудовий елемент
- •5. Обсяг роботи
- •6. Зона обслуговування
- •7. Чисельність персоналу
- •8. Класифікація витрат робочого часу
- •9. Норми затрат праці
- •10. Встановлення основних видів норм праці: норм часу і норм виробітку, норм обслуговування і норм чисельності.
- •Встановлення норм обслуговування і норм чисельності
- •11. Сутність і методика проведення фотографії робочого часу.
- •Сутність і основні способи хронометражу
- •12. Сутність і значення продуктивності праці.
- •13. Основні показники продуктивності праці
- •14. Планування потреби в робочій силі
- •15. Планування і аналіз продуктивності праці.
- •16. Економічна сутність і значення оплати праці
- •Структура зп
- •17. Форми і системи заробітної плати
- •18. Державне регулювання оплати праці. . Мінімальна заробітна плата в Україні.
- •19. Тарифна система та її призначення. Тарифні ставки працівників
- •Тарифні ставки працівників
- •20. Організація діяльності Міжнародної організації праці
- •Іv.Перелік літературних джерел для підготовки до Державного екзамену.
10. Встановлення основних видів норм праці: норм часу і норм виробітку, норм обслуговування і норм чисельності.
Первинними та найбільш поширеними серед норм праці є норми часу та норми виробітку. Норма часу — основний показник витрат робочого часу, а всі інші — похідні від неї.
Норма часу являє собою максимально допустимі витрати робочого часу (в людино-годинах, людино-хвилинах) на вироблення одиниці продукції робітником (бригадою робітників) при найбільш повному використанні устаткування за певних організаційно-технічних умов.
Норма часу (Нчс) складається з витрат часу на основну роботу (Тосн), допоміжну роботу (Тдоп ), обслуговування робочого місця (То6с), підготовчо-завершальну роботу (Тпз), відпочинок (Твп) та на приватні потреби (Тптр):
Нчс = Тосн + Тдп + Тобс + Тпз + Твп + Тптр год (хв). (4.1)
Цю формулу застосовують тоді, коли одиниця обсягу робіт, одиниця продукції виготовляється протягом цілої зміни. Але більш поширеною є інша ситуація: коли за зміну виготовляють певну кількість одиниць продукції чи роботи (т штук).
Тоді виникає необхідність у нормуванні витрат часу безпосередньо на виготовлення окремої одиниці, тобто встановлення тривалості так званого штучного часу.
Під штучним часом розуміють час, необхідний на виготовлення лише однієї одиниці продукції чи роботи за певних організаційно-технічних умов виробництва.
Штучний час взагалі складається з основного й допоміжного часу, обслуговування робочого місця, підготовчо-завершального часу, часу на відпочинок та особисті потреби. Він може бути встановлений як частка від ділення суми перелічених вище необхідних витрат часу за зміну на кількість одиниць продукції, робіт, вироблених за цю ж зміну:
Тому час, що нормується, при встановленні норми штучного часу складатиметься з:
суто штучного часу на виготовлення одиниці продукції;
підготовчо-завершального часу на всю зміну (який співвідноситься з одиницею продукції).
Виходячи з цього, норма штучного часу буде сумою:
Нормування підготовчо-завершального часу відбувається за допомогою фотографій робочого дня чи за допомогою нормативів. Склад і тривалість підготовчо-завершального часу безпосередньо залежать від особливостей техніки, технології та організації виробничого процесу. Тому важливим є встановлення раціонального складу підготовчо-завершального часу (за допомогою масових фотографій робочого часу). На практиці норма підготовчо-завершального часу встановлюється на партію виробів або на робочу зміну. Нормування часу перерв на відпочинок відбувається тоді, коли на роботах відповідно до характеру технологічного процесу немає короткочасних перерв на машинні. Нормовані перерви на задоволення природних особистих потреб становлять звичайно 8—10 хв на зміну, вони входять до технічної норми часу у всіх випадках.
Норма виробітку являє собою мінімальну кількість одиниць продукції чи роботи (встановлену методом технічного нормування), яку повинен виробити, виконати робітник за одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-технічних умовах.
Зазвичай встановлюють змінні норми виробітку або для одного робітника, або для бригади робітників. Як мінімальне завдання норма праці повинна бути виконана кожним робітником.
Для встановлення норми виробітку використовують норму часу.
При
розрахунках норми виробітку на конкретні
види робіт у тих чи інших організаційно-технічних
умовах виходять з того, що її рівень
прямо залежить від тривалості корисного
часу за зміну та обернено залежить від
тривалості витрат основного
(toc)
й
допоміжного (/ ) часу на одиницю продукції
(або від тривалості оперативного часу
(ton)
на одиницю продукції).
Для ручних, машинно-ручних та машинних робіт норма виробітку встановлюється за формулами:
У практиці вітчизняного технічного нормування праці норми виробітку визначаються як вихідне мінімальне завдання, яке кожний з робітників може виконувати на 100% або перевиконувати відповідно до своїх психофізіологічних особливостей за рахунок підвищення інтенсивності праці. Отже, збільшення кількості продукції для робітників-відрядників призводить до відповідного зростання прямого відрядного заробітку, а для робітників з погодинною оплатою — до відповідного зростання преміальних надбавок.
Крім індивідуальних норм виробітку, існують так звані бригадні норми виробітку та комплексні норми часу, що використовуються при застосуванні бригадної форми організації праці. При такій формі планування залік результатів праці бригади здійснюють за загальною трудомісткістю виконання всього комплексу робіт, закріпленого за бригадою.
Бригадний трудовий процес, як правило, значно ефективніший за індивідуальний, тому що економію часу створюють взаємодія та взаємозаміна членів бригади, більш раціональний розподіл праці між робітниками (більш кваліфіковані виконують складніші роботи, некваліфіковані — найпростіші роботи), середній більш високий ритм колективної праці (внаслідок соціального контролю співробітників) та ін.
Об'єктом нормування праці в бригадах є колективний трудовий процес. Витрати праці в бригаді залежать від ефективного поділу та кооперування праці, системи обслуговування робочих місць, режиму праці та відпочинку.
Норма часу в бригаді, де кожну операцію виконує один робітник, буде такою:
n — кількість операцій, закріплених за бригадою. У випадках, коли до виконання операцій залучено декілька робітників, норма часу в бригаді становитиме:
