- •Методичні рекомендації для підготовки до Державного екзамену з дисципліни «Економіка і нормування праці»
- •Вступ………………………………………………………………………… і. Організація Державного екзамену………………………………………..
- •Ііі.Методичні вказівки для вивчення питань Державного екзамену ………..
- •Іv.Перелік літературних джерел для підготовки до Державного екзамену…. Вступ
- •Іі. Перелік питань до Державного екзамену
- •1. Трудові ресурси: сутність та зміст
- •2. Поняття і зміст трудового потенціалу
- •3. Відтворення ресурсів для праці
- •4. Соціально-економічна суть зайнятості
- •5. Сутність основні показники і види безробіття.
- •6. Сутність і значення нормування праці для ефективної роботи підприємства
- •7. Об’єкти нормування праці.
- •1. Сутність і структура завдань наукового обґрунтування норм праці
- •2. Об'єкт нормування праці – операція і її структура
- •3. Норми і стимулювання ефективної виробничої діяльності
- •4. Трудовий елемент
- •5. Обсяг роботи
- •6. Зона обслуговування
- •7. Чисельність персоналу
- •8. Класифікація витрат робочого часу
- •9. Норми затрат праці
- •10. Встановлення основних видів норм праці: норм часу і норм виробітку, норм обслуговування і норм чисельності.
- •Встановлення норм обслуговування і норм чисельності
- •11. Сутність і методика проведення фотографії робочого часу.
- •Сутність і основні способи хронометражу
- •12. Сутність і значення продуктивності праці.
- •13. Основні показники продуктивності праці
- •14. Планування потреби в робочій силі
- •15. Планування і аналіз продуктивності праці.
- •16. Економічна сутність і значення оплати праці
- •Структура зп
- •17. Форми і системи заробітної плати
- •18. Державне регулювання оплати праці. . Мінімальна заробітна плата в Україні.
- •19. Тарифна система та її призначення. Тарифні ставки працівників
- •Тарифні ставки працівників
- •20. Організація діяльності Міжнародної організації праці
- •Іv.Перелік літературних джерел для підготовки до Державного екзамену.
19. Тарифна система та її призначення. Тарифні ставки працівників
Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.
Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок (наприклад, токар, слюсар, шахтар).
Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія» (наприклад, токар-карусельник, слюсар-водопровідник, слюсар — ремонтник устаткування). Отже, спеціальність потребує глибоких знань і надання практичних навичок з вужчого кола робіт.
Кваліфікація — сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.
Тарифна система є основою для установлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників.
У зв’язку з тим, що норми затрат праці установлюються нормуванням, тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням та системами заробітної плати.
Основними елементами тарифної системи є довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.
Формування заробітків на основі тарифної системи передбачає використання всіх її елементів.
У сучасних економічних умовах підприємства, реалізуючи свої права самостійності в розробленні умов оплати праці працівників, поступово відмовляються повністю або частково від використання загальнодержавних підходів до оплати і переходять до розроблення автономних тарифних систем та інших умов оплати праці, орієнтованих на специфіку конкретних підприємств та їхні економічні можливості, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.
Організація оплати праці відповідно до внутрішньофірмової тарифної системи може здійснюватися:
на основі роздільних умов тарифної оплати для робітників, з одного боку, і керівників, фахівців, службовців, з іншого;
на основі єдиного підходу до тарифікації всіх працівників за внутрішньофірмовою тарифною сіткою.
Тарифні ставки працівників
Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.
Важливою проблемою є встановлення таких розмірів тарифних ставок, які б гарантували безперервне відновлення й підтримування фізичних сил і розумових здібностей людини, а також забезпечення постійного відновлення й підвищення її трудової кваліфікації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня працівників. Тарифна частина заробітної плати має виконувати мотивуючу і стимулюючу функцію, оскільки стимулює виконання робіт більшої складності, відповідальності, інтенсивності. Тому питома вага тарифної частини має бути максимальною. Як показує досвід, тариф, що є постійною частиною заробітної плати, має становити до 80 % заробітку. Якщо змінна частина заробітку (премії, різні доплати) становить половину, а то й більше загального обсягу заробітної плати, то це свідчить про втрату основної стимулюючої ролі тарифу в заохоченні виконання більш якісної праці, підвищенні кваліфікації.
Ставка 1-го розряду — це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи).
Установлення тарифної ставки 1-го розряду залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, рівня середньої заробітної плати, що склався на підприємстві на кінець поточного року, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати.
Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:
Tn = T1 · Кn,
де T1 — тарифна ставка 1-го розряду;
Кn — тарифний коефіцієнт даного розряду.
Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників. Вища ставка у робітників вищих розрядів. На деяких підприємствах ще існує попередня практика диференціації залежно від форм заробітної плати, мотивуючи це тим, що праця робітників-відрядників інтенсивніша, ніж почасовиків (діапазон 7 %).
Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в більшості галузей виробництва (машинобудівній, деревообробній, легкій, харчовій та ін.), де завдання робітникові установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або операцію. На основі погодинних тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робітникам за роботу в нічний час, доплати незвільненим від основної роботи бригадирам за керівництво бригадою, доплати за понаднормовані роботи та ін. Тому на всіх виробництвах, і на тих, де установлюються денні і місячні тарифні ставки, необхідно розраховувати погодинні тарифні ставки.
Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку (вугільна, металургійна, нафтопереробна та ін.).
Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників (комірники, ліфтери, водії електровозів, роздавальники інструментів), а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.
Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників (трудомісткості), котрі мають однакові тарифні ставки:
,
де
–
загальна чисельність робітників;
— загальна сума тарифних ставок для всіх робітників;
— загальна трудомісткість робіт,
нормо-год.
Знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд, можна визначити середню тарифну ставку:
Тс = Т1 · Кс,
де Т1 — тарифна ставка 1-го розряду для даної групи робітників (робіт);
Кс — середній тарифний коефіцієнт даної групи робітників (робіт).
Тс = Тм + (Тб – Тм) · (Рс – Рм),
де Тб, Тм — тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;
Рс — середній тарифний розряд робітників (робіт);
Рм — менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.
