7. Об’єкти нормування праці.

1. Сутність і структура завдань наукового обґрунтування норм праці

При встановленні норм праці повинен враховуватися комплекс технічних, економічних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних, соціальних і правових чинників. Щоб практично реалізувати принцип комплексності, необхідно виявити характер взаємозв'язку означених чинників.

Тому при нормуванні праці об'єктами комплексного обґрунтування повинні бути не тільки величини норм, але й визначальні їх параметри технології, організації праці та виробництва. В першу чергу це відноситься до режимів роботи обладнання, прийомів праці, системи обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку.

До економічних чинників варто, передусім, відносити кінцеві показники ефективності виробництва, які повинні враховуватися при встановленні норм праці. В дану групу чинників включають також обсяги наявних виробничих ресурсів, наприклад, кількість одиниць обладнання при встановленні норм обслуговування і чисельності.

Під психофізіологічними чинниками розуміються показники впливу трудового процесу на організм працюючих: витрати, що характеризують їх енергію, ступінь стомлення і под.

Санітарно-гігієнічні чинники визначають умови виробничого середовища (рівні температури, освітленості, шуму, вібрації і под.)

До соціальних чинників відносять змістовність праці, її різноманітність, наявність в ній творчих елементів, характер взаємовідносин в трудових колективах і т. ін. Правові чинники – це тривалість робочого дня, форми взаємовідносин робітників і адміністрації і. под.

2. Об'єкт нормування праці – операція і її структура

При нормуванні праці виробничий процес поділяється на операції і їх елементи. Це необхідно для аналізу раціональності технології і прийомів праці, вибору їх найбільш ефективних варіантів, визначення необхідних витрат часу на кожен елемент виробничого процесу і на роботу в цілому. Поділ виробничого процесу на операції необхідний також для мети організації, планування, врахування та регулювання виробництва.

Операцією називається частина виробничого процесу, що виконується над певним предметом праці одним робітником або ланкою (бригадою) на одному робочому місці. При цьому під робочим місцем розуміється зона трудової діяльності одного робочого або групи робочих, оснащена знаряддями праці та іншими матеріально-технічними засобами, необхідними для виконання роботи.

Виробнича операція, як і процес в цілому, може аналізуватися в технологічному і трудовому відношеннях.

У технологічному відношенні елементами операції є:

частина технологічної операції, що виконується при незмінному закріпленні заготівки, яка обробляється або одиниці, що збирається обладнанням;

технологічний перехід – закінчена частина технологічної операції, яка характеризується постійністю інструменту, що застосовується, і

поверхонь, що утворяться обробкою, або які з'єднуються при складанні;

допоміжний перехід –- закінчена частина технологічної операції, що складається з дій людини і обладнання, які не супроводжуються зміною форми, розмірів і чистоти поверхні, але необхідні для виконання технологічного переходу. Прикладами допоміжних переходів є встановлення та зняття заготівки, зміна інструменту і под.;

робочий хід – закінчена чистина технологічного переходу, яка складається з одноразового переміщення інструменту відносно заготівки, що супроводжується зміною форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей заготівки;

допоміжний хід – закінчена частина технологічного переходу, яка складається з одноразового переміщення інструменту відносно заготівки і не супроводжується зміною форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей заготівки, необхідних для виконання робочого ходу;

позиція – фіксоване положення, зайняте незмінно закріпленою заготівкою, що обробляється, або одиницею, що збирається складанням спільно з пристосуванням відносно інструменту або непорушної частини обладнання для виконання певної частини операції.

Зараз в складі операцій прийнято виділяти трудові прийоми, дії і рухи.