3. Норми і стимулювання ефективної виробничої діяльності

Сформулювати можна наступні умови забезпечення ефективної роботи:

1. Для ефективного функціонування робочого місця, бригади, цеху, підприємства і под., треба чітко встановити необхідні результати і витрати.

2. Результати діяльності кожної ланки виробництва повинні визна-чатися метою розвитку економіки, і оцінюватися за ступенем задоволення потреб в даній продукції. Практично це означає, що для підприємств результати діяльності слід оцінювати за виконанням договірних зобов'язань, для цехів і дільниць — за виконанням планів (графіків) випуску відповідної продукції, для бригад і окремих робітників –за виконанням нормованих завдань, норм часу і виробітку.

3. Необхідні витрати трудових і матеріальних ресурсів визнача-ються обсягами продукції (роботи).

4. Оцінка ефективності будь-якої роботи, що стимулюється, систе-ми, що управляється, залежать не тільки від неї самої, але й від обґрунтованості витрат і результатів.

5. Обсяг необхідних витрат, величина і умови заохочення за їх економію повинні бути відомі до початку роботи і залишатися стабільними, якщо незмінні умови її виконання. При кожній зміні запланованих результатів повинні відповідно змінюватися планові витрати.

6. Діяльність системи стимулювання у будь-якому випадку зале-жить від обґрунтованості норм витрат трудових і матеріальних ресурсів. Одна з головних умов ефективної діяльності всіх ланок виробництва полягає в тому, щоб робочі, фахівці і керівники були зацікавлені в забезпеченні високої продуктивності праці та ефективності виробничої діяльності.

4. Трудовий елемент

У масовому виробництві на процесах з великою питомою вагою ручних трудових прийомів продуктивність праці значною мірою залежить від вправності робітника, його тренованості, знання найраціональніших трудових прийомів та їх оптимального поєднання й послідовності. Для цього, насамперед, аналізують трудову структуру виробничої операції (рис. 7.1), вдосконалюють її, а вже потім опановують найвигідніші методи виконання кожної окремої структурної частини та всієї операції в цілому.

Операція

Комплекси трудових прийомів

Трудові прийоми

Трудові дії

Трудові рухи

Рис. 7.1. Схема трудової структури виробничої операції

Елементарною часткою операції є трудовий рух, тобто просте переміщення будь-якої частини людського тіла: пальців, руки, ноги, голови тощо.

Сукупність кількох безперервних послідовних рухів, що мають часткове цільове призначення, становить трудову дію. Наприклад, дія "взяти предмет" складається з таких елементарних рухів: а) простягти руку; б) обхопити предмет пальцями.

Закінчена сукупність дій робітника, яка має певне цільове призначення, називається трудовим прийомом. Трудові прийоми можуть бути основними і допоміжними. Основні спрямовані на зміну форми і розмірів предмета праці. Допоміжні служать для створення сприятливих умов для виконання основних прийомів. Так, при токарній обробці можна виділити такі допоміжні прийоми: встановити заготовку в патрон і закріпити, підвести супорт, увімкнути верстат, увімкнути подачу інструмента.

Окремі взаємопов'язані трудові прийоми (основні й допоміжні) можуть складатися з комплексу прийомів, утворюючи, зрештою, виробничу операцію.

Світова практика виробила різні підходи й методи мікроелементного аналізу, нормування та проектування трудових процесів. Всі ці методи базуються на розкладанні операції на елементарні частини — трудові рухи або трудові мікроелементи. Кожен такий мікроелемент вивчається окремо, виявляються всі можливі варіанти його виконання за різних умов виробництва. Для кожного варіанта виконання трудового мікроелемента встановлюється норма часу, йому присвоюються відповідні назва й шифр, вся ця інформація фіксується на окремих картах, у таблицях, її можна ввести у блок пам'яті комп'ютера.

Потрібні методи себе виправдовують при нормуванні й раціоналізації ручних, машинно-ручних процесів, трудових прийомів у сфері діловодства, в лабораторіях, при обробці технічної документації, бібліотечній справі тощо. Механізація трудових процесів у різних галузях діяльності людини поступово звужує сферу вживання мікроелементних методів раціоналізації праці.