91. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника.

БАЛАНС РОБОЧОГО ЧАСУ - система показників, що характеризують використання робочого часу, величину та склад трудових затрат, а також втрати робочого часу. Може складатися на одного працівника та на середню за списком чисельність працівників підприємства. Баланс робочого часу містить такі показники.

1. Календарний фонд часу (число календарних днів у році). 2. Вихідні та святкові дні. 3. Номінальний фонд робочого часу -число робочих днів 4. Невиходи на роботу, всього; в тому числі: - чергові відпустки; - відпустка у зв'язку з вагітністю і народженням дитини; - відпустки студентам та учням; - через хворобу; - виконання державних обов'язків; - невиходи з дозволу адміністрації; - масові невиходи на роботу (страйки); - прогули. 5. Корисний фонд робочого часу, днів 6. Середня тривалість робочого дня, годин. 7. Корисний (ефективний) фонд робочого часу, годин

Середню тривалість робочого дня розраховують як середньозважену величину з урахуванням різної тривалості робочого дня для різних категорій працівників. Скорочений робочий день мають підлітки і матері, які годують дітей. Враховується також скорочення тривалості роботи в передсвяткові дні.

Відносні показники робочого часу характеризують ступінь використання того чи іншого фонду часу через визначення питомої ваги відпрацьованого часу у відповідному фонді робочого часу. Перелічимо ці показники:

1) коефіцієнт використання календарного фонду часу дорівнює кількості відпрацьованих людино-днів, поділеній на календарний фонд часу;

2) коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу – кількості відпрацьованих людино-днів, поділеній на максимально можливий фонд часу;

3) питома вага часу неявок з поважних причин у максимально можливому фонді робочого часу;

4) питома вага втрат робочого часу у максимально можливому фонді робочого часу;

5) середня фактична тривалість робочого періоду – середня кількість днів, відпрацьованих одним середньосписковим працівником – дорівнює відношенню кількості відпрацьованих протягом даного періоду людино-днів до середньоспискової чисельності працівників.

Збільшення фактично відпрацьованого середньосписковим працівником робочого часу забезпечує зростання виробництва та обсягу робіт. Великий резерв збільшення робочого часу – скорочення втрат через хворобу, величина яких значною мірою залежить від умов праці і побуту, стану техніки безпеки та охорони праці, медичного обслуговування й ряду інших причин.

Крім тривалості фактично відпрацьованого робочого часу, на величину виробництва впливає тривалість робочого дня в людино-годинах. Відпрацьованою людино-годиною вважають 1 годину фактичної роботи працівника. Час у межах робочого дня (зміни), протягом якого працівник не працює, у кількість відпрацьованих людино-годин не включають. Якщо робота здійснюється під час робочої зміни, витрачені при цьому людино-години враховують як визначені, якщо ж за межами робочої зміни – як понаднормові. Внутрізмінні перерви, у тому числі простої, також обчислюють у людино-годинах.

Дані планових фондів робочого часу одного працівника використовують для планування чисельності працівників. Інформація про ефективність чи неефективність використання фонду робочого часу і внутрізмінних заході враховують у плані випуску продукції.

Кількість виробничих робітників визначають залежно від трудомісткості та обсягу випуску продукції, кількості робочих місць, річного робочого фонду підприємства та одного робітника, змінності роботи і прийнятого тижневого режиму роботи.