12. Національні моделі соціально-трудових відносин.

На суч-му етапі розвитку виділ-ь 3 типи моделей СТВ: 1)Європейська (континент-а) характер-ся високим рівнем правової захищеності робітника, жорсткими нормами труд-го права, які орієнтовані на збереж-я роб. місць, жорстким галузевим тарифним регулюв-ям, відносно високим рівнем min з/п, яка встановлена законодавчо; порівняно невеликою диференціацією в розмірах з/п. 2)Англосаксонська модель (США, Австралія, Великобрит-ія, Нова Зеландія) –характер-ся великим зближ-ям труд-го і громадян-го права; великою свободою роботодавця в відносинах найму і звільн-я; переваж-ям колективно-договірного регулюв-я на рівні підпр-ва і фірми; а не галузі або регіону; мобільністю роб. сили; великою диференціацією в оплаті праці при обмеженому використанні законодавчо встановленого мінімуму в оплаті. 3)Китайська модель поєднує жорстке регулюв-я трудових відносин і відносно високу соціальну захищеність робітників у держ-му секторі і повну відсутність правового регулюв-я в приватному і концесійному секторах. Укр-ка модель регулюв-я СТВ своєрідна, але в ній присутні елементи відповідних систем деяких європейських країн, насамперед Німеччини і в меншій мірі Франції. Для ефективного розвитку укр-кої моделі доцільно викор-ти досвід Німеччини та інших країн.

13. Методи регулювання соціально-трудових відносин.

Наявні методи регулювання соц.-труд відносин залежно від характеру їх нормативно-праової визначеності поділяються на дві групи:

1.Методи формальної регламентації, «продуктом» яких є певні норми процедури, регламенти,зобов’язання, у складі законодавчих актів угод,договорів,контрактів,правил тощо.

2.Методи неформальної регламентації, «продукт» яких набуває форми усних домовленостей ,зобов’язань, неформальних контрактів і т.ін.

За характером керівного впливу на соц.-труд відносини наявні методи можна поділити на три групи:

Методи прямого впливу(безпосереднє,ініціативне вжиття певними інститутами заходів з використанням ресурсів та потенціалу нормативно- правових норм)

Непрямі методи(покликані створювати певні рамкові умови за яких ті чи інші інститути потенційно будуть заінтересовані у розв’язанні проблем соц.-труд сфери.передбачають використання дотацій, податкових пільг, держ закупівель, пільгових кредитів тощо, як засобів впливу)

Методи самоуправління(ґрунтуються на засновку, що суб’єкти відносин у сфері праці самі опрацьовують та реалізовують рішення ,керуючись мотиваційними настановами та моральними нормами)

Залежно від виду регулятивних інструментів:

• Адміністративні(комплекс обов’язкових до виконання вимог і розпоряджень управлінь структур до суб’єктів відносин у сфері праці)

• Економічні( створ умови ,що вплив на економічну поведінку тих чи інших суб’єктів та узгоджують оптимізують суспільні і приватні інтереси.(програми соц. розвитку, тощо))

• Погоджувально-арбітражний-посередницький,арбітражний,запобігає трудов конфліктам та сприяє залагоджув їх руйнівних процесів.

• Партисипативні-передбач запровадж сучасних форм і методів участі найм працівників в управлінні виробництвом, у прийнятті та реалізації організ-управлінських нововведень.

• Соц.-психолог- перелбач за діяння потенціалу соц.-псих чинників впливу на поведінку суб’єктів соц.-труд відносин задля досягнення поставлених цілей.

• Інституціональні- поляг у створенні низки інститутів, необхідних для діяльності суб’єктів відносин у сфері праці й узгодження їхніх інтересів