Література до теми

1. Анотування як процес аналітико-синтетичної інформації: метод. посібник / Автор-укладач В. І. Лутовинова, ред. Р. С. Данова. – Х., 2003. – 42 с.

2. Гречихин А. А., Здоров И. Г. Информационные издания: Типология и основные особенности подготовки. – М.: Книга, 1988. – 271 с.

3. Загуменна О. Концепції розвитку книготорговельної бібліографії // Вісник Книжкової палати. – 2004. – № 7. – С. 19 – 23.

4. Лутовинова В. І. Методика бібліографування: практ. посібник. – К.: Четверта хвиля, 2005. – 186 с.

5. Лутовинова В. І. Реферування як процес мікроаналітичного згортання інформації: практ. посібник. – К.: Четверта хвиля, 2002. – 68 с.

6. Типология изданий / Подгот. В. С. Агриколянский и др. – М.: Книжная палата, 1990. – 231 с.

7. Тріщук О. Читацька адреса реферативного тексту // Друкарство. – 2006. – № 1. – С. 19 – 21.

8. Устіннікова О., Красій Р. Державні поточні бібліографічні покажчики як безоплатна реклама видавничої продукції // Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 7. – С. 12 – 13.

9. Устіннікова О., Сенько П., Регідайло Н. Особливості редагування бібліографічних посібників // Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 11. – С. 20 – 22.

10. Устіннікова О. Методичне забезпечення підготовки державних бібліографічних покажчиків: досвід Книжкової палати Україні // Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 10. – С. 17 – 19.

11. Швецова-Водка Г.М. Вступ до бібліографознавства: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 216 с.

Тема 8. Навчальні видання

Мета: з’ясувати поняття “навчальне видання”, визначити специфіку, характер інформації, читацьку адресу та цільове призначення навчальних видань, проаналізувати їхні види, ознайомитися з умовами надання навчальним виданням грифа Міністерства освіти і науки України.

Основні поняття теми: навчальне видання, підручник, навчальний посібник, наочний посібник, курс лекцій, конспект лекцій, навчальний план, навчальна програма, методичні вказівки, методичні рекомендації, програми практик, завдання для практичних занять, практикум, збірник вправ (задач), хрестоматія, книга для читання.

Питання для розгляду

1. Визначення поняття “навчальне видання”. Специфіка навчальних видань.

2. Цільове призначення навчальної літератури.

3. Характер інформації й читацька адреса навчальних видань.

4. Види навчальних видань: навчальні видання (підручник, навчальний посібник, наочний посібник, курс лекцій, конспект лекцій), програмно-методичні видання (навчальний план, навчальна програма), навчально-методичні видання (методичні вказівки, методичні рекомендації, навчально-методичний посібник, програми практик, завдання для практичних занять), допоміжні видання (практикум, збірник вправ (або задач), хрестоматія, книга для читання).

5. Умови надання навчальним виданням грифа Міністерства освіти і науки України.

Навчальна література включає сукупність словесних творів, предметом яких є певна навчальна дисципліна. Навчальне видання – видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, подані у формі, зручній для вивчення й викладання, і розраховані для учнів різного віку.

Специфіка навчальних видань:

- “послідовність i строга системність подачі матеріалу (від простого до складнішого);

- доступність викладу, зорієнтована на вікові особливості та освітній рівень читача;

- чітка й детальна структурованість усіх складових змістової частини;

- відповідність змісту та проблематики затвердженій програмі;

- відібраний i перевірений практикою фактичний матеріал;

- відсутність полеміки;

- наявність блоків для самостійних завдань, контрольних запитань i вправ;

- регламентоване державними стандартами художньо-естетичне оформлення та високоякісне поліграфічне виконання” [9, с. 305];

- наступність у межах певного предмета;

- організований характер підготовки, затвердження, видання й розповсюдження.

Цільове призначення. Соціальна функція навчальної літератури визначається роллю й завданнями освіти, який загалом окреслюються як розвиток особистості:

- навчальна – цілеспрямоване оволодіння навчальним предметом, засвоєння знань, набуття умінь і навичок;

- виховна – формування світогляду свідомої, творчо активної особистості, прищеплення етичних норм і естетичного начала;

- розвиваюча – розвиток здібностей, розумових операцій, удосконалення мовленнєвої діяльності;

- інформаційна – формування інформаційної культури;

- організуюча – забезпечення послідовності вивчення й викладання дисципліни, методичної підтримки різних форм і методів навчального процесу;

- систематизуюча – забезпечення цілісності навчання, формування системи знань із різних дисциплін.

Характер інформації навчального видання зумовлюється навчальною дисципліною. Особливість характеру інформації – широкий тематичний діапазон. Практично будь-яка наука й різні види практичної діяльності людини можуть стати основою для навчального видання. Однак їхнім предметом є не вся наука або область знань і не власне практична діяльність, а тільки спеціально відібрані, опрацьовані за законами дидактики й адаптовані відповідно до читацької адреси основи цих наук і прикладних знань. Навчальний предмет – це сукупність знань, навичок і умінь, які відповідають програмі навчання.

Читацька адреса визначає обсяг та особливості інформації, завдання, апарат, оформлення, методи і прийоми подачі матеріалу, вид навчального видання. Тип навчального закладу суттєво впливає на характер навчального предмета і способи його подачі. Виділяють дошкільну, шкільну загальну, середню, вищу професійну освіту, підвищення кваліфікації спеціалістів, перепідготовку кадрів, стаціонарну й заочну форми навчання. Кожна із зазначених категорій відрізняється рівнем початкових знань. Коло читачів навчального видання зазначено у вихідних відомостях книги.

Існують різні підходи до формування типології навчальних видань. Зазвичай навчальні видання поділяють на такі види:

- власне навчальні видання: підручник, навчальний посібник, наочний посібник, курс лекцій, конспект лекцій надають систематизовані відомості з навчальної дисципліни, якою потрібно оволодіти;

- програмно-методичні видання: навчальний план, навчальна програма регламентують процес навчання;

- навчально-методичні видання: методичні вказівки, методичні рекомендації, програми практик, завдання для практичних занять надають поради і вказівки з освоєння навчальної дисципліни, проходження практики;

- допоміжні видання: практикум, збірник вправ (або задач), хрестоматія, книга для читання слугують для закріплення, поглиблення та розширення набутих знань, вироблення практичних навичок.

Підручник – навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене. Це координуюче начало в навчальному процесі, яке організує весь комплекс навчальних видань із певної дисципліни. Найбільш розроблена теорія шкільного підручника. Він посідає провідне місце серед усіх навчальних видань [3; 4; 5; 6; 7]. Підручник змінюється залежно від форми навчання. Раніше він був “зорієнтований на урок як основну форму навчання. Тепер поряд із уроком в старших класах повинні використовуватися інші форми навчання – лекції, семінарські заняття, у зв’язку з чим у підручниках посилюються функції закріплення та самоконтролю” [9, с. 218].

Нові матеріали не можуть відразу стати основою стабільного підручника, оскільки повинні пройти певну перевірку.

Навчальний посібник є своєрідним додатком до підручника. Призначення – розширювати, доповнювати, поглиблювати, закріплювати знання, передбачені програмою нормативного курсу, тому читацька адреса посібника вужча, ніж підручника. Структура цього видання не така строга, як у підручнику (відрізняються меншою системністю). “Оскільки часто навчальні посібники покликані висвітлювати актуальні проблеми, сучасні тенденції галузі чи маловивчені аспекти цілісного нормативного курсу, тут виправдані, до певної міри, i науковість, і полемічність викладу. Навчальні посібники, в результаті значного доопрацювання й переробки авторами, нерідко “переростають” згодом у підручники з нових нормативних курсів” [9, с. 305 – 306].

Деякі з них наближаються до типу науково-популярного видання і можуть не мати грифа. Загалом вони залучають учнів до самостійної роботи, прищеплюють початкові дослідницькі навички, розширюють світогляд, підвищують загальний рівень культури.

М. Сикорський поділяє навчальні посібники на обов’язкові й факультативні.

Наочний посібник – навчальне видання, зміст якого передається переважно зображальними засобами.

Курс лекцій включає лекції одного автора з дисципліни або взаємопов’язані лекції кількох авторів із певних питань однієї дисципліни. Це додаток до підручника, де в основному висвітлюється оригінальний матеріал, що розкриває конкретні проблеми, ставить дискусійні питання, відбиває позицію автора.

Конспект лекцій включає основні положення лекційного курсу; видається як додаток до підручника. Як правило, у ньому розглядаються нові проблеми, розкриваються альтернативні рішення, описуються оригінальні напрямки розвитку галузі.

Навчальний план – документ, що регламентує навчальний процес. У ньому визначаються форми й види навчання (порядок, строки теоретичних і практичних занять, самостійних робіт, курсових і дипломних проектів, проходження ознайомчих, навчальних і виробничих практик), контролю знань (час проведення заліково-екзаменаційних сесій, іспитів і заліків із дисциплін).

Навчальні програми (типові, робочі, тимчасові) – видання, що визначають зміст і обсяг знань, умінь, навичок, які підлягають обов’язковому засвоєнню з певної навчальної дисципліни. У програмі розкривається зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання. Навчальна програма супроводжується пояснювальною запискою, в якій конкретизується мета й завдання навчання, об’єкт і предмет курсу, послідовність вивчення матеріалу, особливості методів і організації форм навчання, зв’язок з іншими дисциплінами, джерела. Навчальна програма лежить в основі укладання підручників.

Методичні рекомендації широко розповсюджені в системі заочної освіти вищої школи. Вони будуються з урахуванням затверджених підручників і навчальних посібників з посиланням на них. Основне завдання – “подати методику самостійної роботи над матеріалом, пояснити завдання певного навчального предмета, курсу, методичні й дидактичні принципи підручника” [8, с. 217].

Навчально-методичний посібник – навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни (її розділу, частини) або з методики виховання.

Хрестоматія – збірник текстів, обов’язкових для прочитання за змістом підручника, – документи, літературні твори та їх уривки. Хрестоматії можуть містити методичні вказівки, що допомагають зрозуміти тексти.

Книги для читання формують навички читання рідною мовою, надають допомогу при вивченні іноземних мов, формуючи навички роботи з іншомовним текстом.

Функція збірників задач і вправ – допомагати засвоєнню, закріпленню пройденого матеріалу й перевірки знань.

Підручники й навчальні посібники офіційно затверджуються Міністерством освіти і науки України (або іншим міністерством), що зазначається у вихідних відомостях у вигляді грифу. “Процедуру гримування та організацію роботи щодо експертизи підручників та навчальних посібників здійснюють структурні підрозділи відповідних міністерств. Туди видавництво має підготувати й подати такі документи:

- авторський або видавничий оригінал підручника (посібника), роздрукованого на папері;

- дві рецензії на оригінал авторитетних фахівців, які не працюють у навчальному закладі, де виконувалася ця робота” [9, с. 306].

Запитання для самоконтролю

1. Визначте специфіку навчальних видань.

2. Проаналізуйте цільове призначення, читацьку адресу, характер інформації навчальних видань.

3. Перелічте види навчальних видань.

4. Чому нові матеріали не можуть відразу стати основою стабільного підручника?

5. Чим відрізняється підручник від навчального посібника?

6. Як залежить структура підручника від форми навчання студентів?

7. Яка різниця між навчальним планом і навчальною програмою?

8. Охарактеризуйте умови надання навчальним виданням грифа Міністерства освіти і науки України.