Критерії оцінювання знань студентів

Атестація студентів відбувається за наслідками роботи на практичних заняттях, написанням контрольно-модульних робіт і опрацюванням наукової літератури. Кожне практичне заняття оцінюється за п’ятибальною системою. За знання матеріалу наукових джерел із курсу студент може отримати максимально 25 балів (опитування проводиться під час практичних занять у формі тестових завдань). Екзаменаційна оцінка виставляється згідно загальноуніверситетських критеріїв оцінювання:

- оцінка “відмінно” – 84 – 100%;

- оцінка “добре” – 67 – 83%;

- оцінка “задовільно” – 50 – 66%;

- оцінка “незадовільно” – менше 50%.

Кожний модуль курсу “Типологія видань” завершується письмовою контрольно-модульною роботою, максимальний бал якої становить 20. Критерії оцінювання КМР:

- оцінка “відмінно” (16,5 – 20 балів) виставляється за письмову відповідь, що містить вичерпне розкриття усіх запитань, розгорнуту аргументацію кожного з положень; логічно побудована; розкриває запитання від нижчих до вищих рівнів; ілюструє теоретичні положення власними прикладами з видавничої практики українських і зарубіжних видавців. Відповідь повинна бути грамотно викладена, відзначитися правильним уживанням термінів, містити посилання на опрацьовану наукову літературу. Усе це говорить про повноту знань студента з дисципліни;

- оцінка “добре” (12 – 16 балів) виставляється за відповідь, що містить повне, але не вичерпне висвітлення усіх поставлених запитань, скорочену аргументацію головних положень, допускає порушення логіки викладу матеріалу, в якій теоретичні положення не підкріплені прикладами з видавничої практики українських і зарубіжних видавців, допущені стилістичні помилки, неточне вживання термінів, довільне тлумачення фактів;

- оцінка “задовільно” (8 – 11 балів) виставляється за відповідь, котра містить неповне висвітлення поставлених запитань, поверхово аргументує положення, в якій допущені грубі стилістичні й фактичні помилки, порушені логічні зв’язки, неправильно вжиті терміни, немає ілюстрування теоретичних положень прикладами з видавничої практики українських і зарубіжних видавців;

- оцінка “незадовільно” (менше 8 балів) виставляється за відповідь, в якій неправильно висвітлено поставлені запитання, не аргументовано положення, допущено помилкові умовиводи.

Максимальна кількість балів, яку можна набрати під час вивчення дисципліни “Типологія видань”, – 90.

Оцінка “відмінно” – 75 – 90 балів.

Оцінка “добре” – 60 – 74 балів.

Оцінка “задовільно” – 59 – 45 балів.

Оцінка “незадовільно” – менше 45 балів.

Завдання для підвищення рейтингу

Набрана студентами кількість балів за необхідності може бути збільшена шляхом написання рефератів (на оцінку “відмінно”), оцінювання викладачем усних відповідей на запитання для самоконтролю (на оцінку “добре”) і тестових завдань (на оцінку “задовільно”), запропонованих у цьому виданні.

Тести

1. Вид видання – це:

а) документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання;

б) група видань, що мають однакові суттєві типові (видові) ознаки: соціально-функціональне (цільове) призначення (наукові, навчальні, довідкові видання тощо), матеріальну конструкцію (книжкові, аркушеві, комплектні видання тощо), знакову природу інформації (текст, зображення, картографічний твір, нотний запис, видання для сліпих тощо), читацьке призначення, періодичність (неперіодичне чи серіальне: періодичне, продовжуване, серійне);

в) ідеалізована модель видання, в якій узагальнюються найсуттєвіші ознаки, що визначають типові змістовні особливості й зовнішні якості видання.

2. Способи типологічного пізнання книги:

а) класифікація, систематизація, типологізація;

б) класифікація, типізація, систематизація, типологізація;

в) класифікація, типологізація.

3. Принципи типології:

а) соціальна детермінованість пропонованих схем, логічна обґрунтованість пропонованих схем, відповідність пропонованих схем потребам усіх галузей книжкової справи, відображення в схемах суттєвих елементів книги;

б) соціальна детермінованість пропонованих схем, логічна обґрунтованість пропонованих схем, відповідність пропонованих схем потребам усіх галузей книжкової справи, відображення в схемах суттєвих елементів книги, соціально-комунікаційно-інформаційний підхід, діяльнісний підхід;

в) соціальна детермінованість пропонованих схем, логічна обґрунтованість пропонованих схем, відповідність пропонованих схем потребам усіх галузей книжкової справи, відображення в схемах суттєвих елементів книги, типізація книги.

4. Основні ознаки, за якими виділяють види видань:

а) періодичність, матеріальна конструкція, знакова природа інформації, цільове (соціально-функціональне) призначення, обсяг, формат, структура, повторність випуску, мовна ознака;

б) періодичність, матеріальна конструкція, знакова природа інформації, характер інформації, цільове (соціально-функціональне) призначення, обсяг, формат, структура, повторність випуску, мовна ознака, належністю до видавця, автора чи спонсора;

в) періодичність, матеріальна конструкція, знакова природа інформації, характер інформації, цільове (соціально-функціональне) призначення, обсяг, формат, структура, повторність випуску, мовна ознака.

5. До видів видань за матеріальною конструкцією належать:

а) книжкове, журнальне, аркушеве, комплектне, нотне видання, книжка-іграшка;

б) книжкове, журнальне, аркушеве, комплектне видання, книжка-іграшка;

в) текстове, нотне, картографічне, зображальне видання, видання для сліпих.

6. До видів видань за цільовим призначенням належать:

а) книжкове, журнальне, аркушеве, комплектне, нотне видання, книжка-іграшка;

б) наукове, науково-популярне, офіційне, нормативне виробничо-практичне, науково-виробниче, виробничо-практичне видання для аматорів, навчальне, довідкове, рекламне, літературно-художнє, для організації дозвілля, громадсько-політичне, інформаційне видання;

в) текстове, нотне, картографічне, зображальне видання, видання для сліпих.

7. До видів видань за обсягом належать:

а) книжкове видання, журнальне видання, аркушеве видання, комплектне видання, книжка-іграшка;

б) книга, брошура, листівка, комплектне видання;

в) книга, брошура, листівка.

8. До видів видань за знаковою природою інформації належать:

а) книжкове видання, журнальне видання, аркушеве видання, комплектне видання, книжка-іграшка;

б) наукове, науково-популярне, офіційне, нормативне виробничо-практичне, науково-виробниче, виробничо-практичне видання для аматорів, навчальне, довідкове, рекламне, літературно-художнє, для організації дозвілля, громадсько-політичне, інформаційне видання;

в) текстове, нотне, картографічне, зображальне видання, видання для сліпих.

9. До видів видань за структурою належать:

а) серія, однотомне видання, багатотомне видання, зібрання творів, вибрані твори;

б) книжкове видання, журнальне видання, аркушеве видання, комплектне видання, книжка-іграшка;

в) книга, брошура, листівка.

10. Види наукових видань за характером інформації:

а) серія, однотомне видання, багатотомне видання, зібрання творів, вибрані твори;

б) монографії, автореферати дисертацій, тези доповідей наукових конференцій (з’їздів, симпозіумів), матеріали конференцій (з’їздів, симпозіумів), збірники наукових праць, звіти про науково-дослідну роботу, препринти;

в) монографії, автореферати дисертацій, тези доповідей наукових конференцій (з’їздів, симпозіумів), матеріали конференцій (з’їздів, симпозіумів), збірники наукових праць, звіти про науково-дослідну роботу.

11. Науково-популярне видання – це:

а) видання, призначене для наукової роботи, яке містить результати теоретичних і / чи експериментальних досліджень;

б) видання, що містить стислі й найголовніші відомості наукового чи прикладного змісту, розташовані в порядку, зручному для швидкого пошуку;

в) видання, що містить відомості про теоретичні або / та експериментальні дослідження суттєвих, актуальних проблем науки, культури, техніки, суспільного життя й розкриває їх у популярній формі.

12. Навчальні видання поділяють на види:

а) власне навчальні, програмно-методичні, навчально-методичні, допоміжні;

б) власне навчальні, програмно-методичні, навчально-методичні, методичні вказівки, методичні рекомендації;

в) власне навчальні, програмно-методичні, навчально-методичні, підручник, навчальний посібник, наочний посібник.

13. Підручник – це:

а) навчальне видання, мета якого розширювати, доповнювати, поглиблювати, закріплювати знання, передбачені програмою нормативного курсу;

б) навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене;

в) навчальне видання, що включає лекції одного автора з дисципліни або взаємопов’язані лекції кількох авторів із певних питань однієї дисципліни.

13. Інформаційне видання – це:

а) видання, що містить систематизовані повідомлення про опубліковані й / чи неопубліковані документи у формі, зручній для швидкого ознайомлення з ними, і випускається органами наукової й технічної інформації, організаціями, що здійснюють інформаційну діяльність;

б) видання, що містить документи нормативно-правового характеру (закони, укази, постанови виконавчих органів державної влади), підготовлене й видане державною установою, політичною, відомчою чи громадською організацією;

в) видання, що містить стислі й найголовніші відомості наукового чи прикладного змісту, розташовані в порядку, зручному для швидкого пошуку.

14. За характером інформації виділяють види інформаційних видань:

а) неперіодичні (книга, брошура, аркушівка), періодичні (бюлетень, періодичний збірник, журнал) та продовжувані;

б) бібліографічне, реферативне, оглядове, бюлетень, періодичний збірник, журнал;

в) бібліографічне, реферативне, оглядове.

15. Енциклопедія – це:

а) довідкове видання, що містить в алфавітному чи систематичному порядку узагальнені відомості з однієї чи всіх галузей знань і практичної діяльності, про певний регіон тощо;

б) довідкове видання, що містить упорядкований, зазвичай в алфавітному порядку, перелік слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків із коротким тлумаченням чи перекладом іншою мовою;

в) довідкове видання, що містить короткі різноманітні відомості, розташовані в алфавітному, систематичному, топографічному, хронологічному тощо порядку.

16. Слóвник – це:

а) повний перелік назв статей, що супроводжуються короткою анотацією (вказівкою про обсяг статті в друкованих знаках, бібліографію, ілюстрації тощо);

б) довідкове видання, що містить упорядкований, зазвичай в алфавітному порядку, перелік слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків із коротким тлумаченням чи перекладом іншою мовою;

в) довідкове видання, що відбиває сукупність термінів, які застосовують у певній галузі знання чи діяльності (термінологію).

17. Енциклопедичний словник – це:

а) словник, в якому, на відміну від енциклопедій, інформація складається з коротких статей-довідок про певні поняття і практично не має статей-відсилань;

б) словник, який пояснює значення чи вживання слів;

в) словник, що відбиває сукупність термінів, які застосовують у певній галузі знання чи діяльності (термінологію).

18. Офіційне видання – це:

а) видання, що містить систематизовані повідомлення про опубліковані й / чи неопубліковані документи у формі, зручній для швидкого ознайомлення з ними, і випускається органами наукової й технічної інформації, організаціями, що здійснюють інформаційну діяльність;

б) видання, що містить документи нормативно-правового характеру (закони, укази, постанови виконавчих органів державної влади), підготовлене й видане державною установою, політичною, відомчою чи громадською організацією;

в) видання, що містить стислі й найголовніші відомості наукового чи прикладного змісту, розташовані в порядку, зручному для швидкого пошуку.

19. До нетекстових видань відносимо:

а) картографічні, нотні, зображальні видання;

б) нотні, картографічні, зображальні видання, видання для сліпих;

в) серію, однотомне видання, багатотомне видання, зібрання творів, вибрані твори.

20. Партитура – це:

а) переклад оригінального сценічного або вокально-симфонічного твору для співу в супроводі фортепіано;

б) переклад певного музичного твору для оркестру меншого складу;

в) нотний запис для багатоголосного музичного твору (для оркестру, хору, ансамблю), в якій паралельно подані партії всіх інструментів.

21. Естамп – це:

а) тиражовані фотоетюди різного змісту;

б) аркушеве текстове чи образотворче видання рекламно-інформаційного чи агітаційно-пропагандистського характеру і змісту у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу;

в) аркушеве образотворче видання, що є відбитком з оригінального графічного твору, друкарська форма для якого виконана самим художником (ксилографія, ліногравюра, офорт тощо).

22. За періодичністю виділяють:

а) періодичні та сері альні видання;

б) газету, журнал, бюлетень, календар;

в) неперіодичні та сері альні видання.