Література до теми

1. Антонова С. Г., Васильев В. И., Жарков И. А., Коланькова О. В., Ленский Б. В., Рябинина Н. З., Соловьев В. И. Редакторская подготовка изданий: Учебник / Под ред. С. Г. Антоновой. – М.: Логос, 2004. – 496 с.

2. Буряк С. Аналітичний огляд науково-популярних видань та видань художньої літератури // Вісник Книжкової палати. – 2005. – № 10. – С. 42 – 44.

3. Лазаревич Э. А. Искусство популяризации науки. – – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Наука, 1978. – 224 с.

4. Огар Е. Науково-популярна література: сучасний стан та особливості розвитку // Книжкова тека. – 1997. – № 4 – 5. – С. 18 – 19, 21.

5. Ребров М. Грани популяризации науки, или Пути к читателю: Из опыта науч.-техн. пропаганды в газете. – М.: Мысль, 1981. – 156 с.

6. Редактирование отдельных видов литератры: Учебник / Под ред. Н. М. Сикорского. – М.: Высшая школа, 1983. – 240 с.

7. Соловйов С. Г. Рекламні функції популяризації науки в сучасній українській пресі (на прикладі щотижневика “Дзеркало тижня”) // Наукові записки Інституту журналістики. – 2005. – Т. 19. – С. 137 – 142.

8. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практ. посібник. – 2-е вид., стереотипне. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с.

9. Типология изданий / Подгот. В. С. Агриколянский и др. – М.: Книжная палата, 1990. – 231 с.

Тема 6. Довідкові видання

Мета: ознайомитися з поняттям “довідкове видання”, проаналізувати функції довідкових видань та їхні характерні особливості, висвітлити типологічний ряд довідкових видань, вивчити види енциклопедичних статей, охарактеризувати підвиди словників за характером інформації, цільовим призначенням, читацькою адресою, визначити відмінність довідників від енциклопедій, з’ясувати підвиди довідників за цільовим призначенням.

Основні поняття теми: довідкове видання, енциклопедія, тематичний план, енциклопедична стаття, слóвник, алфавітна, систематична, алфавітно-систематична, фахова, науково-масова, ужиткова, дитяча, масова, універсальна, галузева, спеціалізована, настільна, регіональна, портативна, кишенькова енциклопедія, мовний, термінологічний, енциклопедичний, тлумачний, нормативний, навчальний, популярний словник, науковий, виробничо-практичний, масово-політичний, навчальний, популярний, ужитковий довідник.

Питання для розгляду

1. Загальна характеристика довідкових видань.

2. Енциклопедичні видання: визначення, мета, підвиди енциклопедій за структурою, цільовим призначенням, читацькою адресою, характером інформації, обсягом, форматом.

3. Словники: визначення, підвиди словників за характером інформації, цільовим призначенням, читацькою адресою.

4. Довідникові видання: визначення, відмінність від енциклопедичних видань, підвиди за цільовим призначенням.

Довідкове видання – видання, що містить стислі й найголовніші відомості наукового чи прикладного змісту, розташовані в порядку, зручному для швидкого пошуку.

Ці видання виконують довідкову функцію – призначені для отримання різноманітних відомостей, сумують наукові знання та відомості прикладного характеру.

Для них характерні:

- особливий відбір фактів, зумовлений “згортанням” інформації;

- системність;

- лаконізм, концентрація, точність викладу;

- відкритість для пошуку потрібних відомостей.

Види довідкових видань: енциклопедія, словник, довідник. Довідкову функцію також виконують путівник, каталог, прейскурант.

Енциклопедія – довідкове видання, що містить в алфавітному чи систематичному порядку узагальнені відомості з однієї чи всіх галузей знань і практичної діяльності, про певний регіон тощо.

Теоретиком та істориком українського енциклопедичного книговидання є Н. Черниш. У своїй праці “Українська енциклопедична справа: історія розвитку, теоретичні засади підготовки видань” вона подала таке визначення енциклопедії – “наукове чи науково-популярне довідкове видання, що містить у систематизованому порядку найсуттєвіші відомості з усіх або окремих галузей знань та практичної діяльності” [8, с. 42].

Укладання енциклопедії передбачає тематичний план, на основі якого проводиться науково-методична робота, та формування слóвника, реєстру слів. Тематичний план визначає розподіл обсягу майбутнього видання між певними дисциплінами та між окремими типами статей. Слóвник – повний перелік назв статей, що супроводжуються короткою анотацією (вказівкою про обсяг статті в друкованих знаках, бібліографію, ілюстрації тощо).

Енциклопедичні статті поділяються на огляди, довідки, тлумачення, відсилання. Перші три види статей задовольняють інформаційні потреби читачів, четвертий – виконує допоміжне значення. Найґрунтовніші й найбільші за обсягом статті-огляди детально розкривають основні питання теми енциклопедії, у них подаються списки літератури (від 1 000 знаків і більше). Менші від них статті-довідки висвітлюють вужчі теми, подаючи відомості про їхній сучасний стан, не завжди мають список рекомендованих джерел (приблизно від 400 – 500 знаків). Статті-тлумачення складаються з визначення терміна й етимологічної довідки (якщо слова іншомовного походження) (200 – 300 знаків). Статті-відсилання спрямовують реципієнта на іншу статтю, де він зможе знайти потрібні відомості.

За структурою (розташуванням матеріалу) виділяють такі підвиди енциклопедій:

- алфавітні (матеріал розміщений в алфавітному порядку, що сприяє швидкому пошуку необхідної інформації, є більш раціональною побудовою видання); структурна одиниця основного тексту алфавітної енциклопедії – словникові статті (самостійні тексти із заголовним словом та його поясненням);

- систематичні (інформація подається відповідно до загальновизнаної в певній галузі системи або за хронологією);

- алфавітно-систематичні (змішані) (великі розділи, які висвітлюють систематичну інформацію з певної теми або проблеми, поєднані зі словниковою частиною, побудованою за алфавітом; важливу роль у них відіграють оглядові статті, розташовані перед словниковою частиною).

За цільовим призначенням енциклопедії поділяються на:

- фахові (використовуються у фаховій, науковій, виробничій діяльності);

- науково-масові та ужиткові (використовуються з науково-популярною та ужитковою метою).

За читацькою адресою:

- дитячі (розраховані на дитячу аудиторію);

- фахові (для висококваліфікованих читачів, спеціалістів певної або суміжної галузі знань, котрі потребують найсуттєвішу інформацію);

- масові (видаються для масового читача й містять довідкові матеріали з усіх галузей знань або відомості науково-популярного характеру).

За характером інформації:

- універсальні (охоплюють інформацію з усіх галузей знань та практичної діяльності);

- галузеві: власне галузеві (загалом охоплюють певну галузь чи практичну діяльність), підгалузеві (подають відомості частини галузі), міжгалузеві (викладають матеріал суміжних галузей);

- спеціалізовані: тематичні (подають інформацію з певної теми), персональні (охоплюють відомості про факти життя й діяльність видатного діяча);

- регіональні (краєзнавчі) (ґрунтовно висвітлюють інформацію про частини світу, країну, місто, особливості певного народу тощо).

За обсягом:

- великі (понад 12 т.);

- малі (10 – 12 т.);

- короткі (3 – 6 т.);

- енциклопедичні словники (1 – 2 т.).

За форматом:

- настільні (призначені для роботи за столом, формат 84х108/16);

- портативні (формат 70х108/16, 70х100/16);

- кишенькові (формат 75х90/32).

Апарат енциклопедій має супроводжувальну статтю, зазвичай від редактора, редакційної колегії або видавництва, в якій окреслюється мета видання, рекомендації щодо користування ним; список умовних скорочень та умовних позначень; іменні, предметні, тематичні тощо покажчики.

Словник – довідкове видання, що містить упорядкований, зазвичай в алфавітному порядку, перелік слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків із коротким тлумаченням чи перекладом іншою мовою. Цей вид видання складається зі словникових статей, в яких подаються заголовне слово, його тлумачення, синоніми, наголос, іншомовні еквіваленти тощо.

За характером інформації виділяють мовні (лінгвістичні), термінологічні, енциклопедичні, тлумачні словники.

Мовний словник – словник, котрий пояснює значення чи вживання слів. За співвіднесенням заголовного слова й інформації про нього мовні словники поділяють на односторонні (мають лише заголовні слова, скажімо, орфографічні) і двосторонні (містять заголовні слова й інформацію про них). В останніх розрізняють за мовною ознакою перекладні (дво- і багатомовні) та неперекладні, за способом розташування матеріалу алфавітні й неалфавітні (тематичні). У свою чергу, серед алфавітних виділяють власне алфавітні (строгоалфавітні), гніздові (структурною одиницею яких є гніздо – сукупність однокореневих слів, що розташовуються в похідному порядку) й зворотні. У гніздових словниках матеріал розташовується за алфавітом так званих першообразних слів, їхні похідні й спільнокореневі знаходяться в одній статті відповідно до словотвірних зв’язків, що додатково характеризує морфологічні й словотвірні якості слів. У зворотних словниках заголовні слова підбираються в алфавітному порядку на за першою буквою, а за останньою, потім передостанньою і т. д.

Неалфавітні словники поділяються на тематичні (заголовні слова об’єднані за певною темою) й статистичні (заголовні слова розташовані за частотою вживання в прямому чи зворотному порядку).

Мовні словники поділяють також:

- за відбором лексики: загальні, що охоплюють всю лексику (тезауруси), та часткові, котрі висвітлюють певні її пласти (словники неологізмів, архаїзмів, скорочень, іншомовних слів, діалектичні, просторічні словники, арго, мови письменника тощо);

- за способом опису слів, що розкривають певні аспекти слів та зв’язки між ними, на етимологічні, словотвірні, орфографічні, орфоепічні, синонімічні тощо;

- за одиницею лексикографічного опису – словники, які описують одиниці менше слова (словники коренів, морфем), більше слова (словники словосполучень, фразеологізмів) чи збігаються зі словом;

- за призначенням – словники помилок, труднощів, навчальні;

- за мовною ознакою – одномовні, двомовні, багатомовні;

За цільовим призначенням серед мовних словників виділяють:

- наукові – складаються з матеріалів лінгвістичних досліджень, призначені для спеціалістів;

- нормативні – містять тільки закріплену лексику сучасної літературної мови відповідно до її норм;

- навчальні – орієнтовані на відбір лексики згідно із завданнями навчання, виступають засобом збагачення лексичного запасу учня, вивчення мови;

- популярні – містять найуживанішу лексику сучасної мови й вирішують загальноосвітні завдання (розмовники, кишенькові словники).

Термінологічний словник – словник, що відбиває сукупність термінів, які застосовують у певній галузі знання чи діяльності (термінологію). У ньому стаття подає заголовне слово, його визначення, граматичні чи фонетичні відомості, іншомовний еквівалент, взаємопов’язані терміни, синоніми, приклади. За цільовим призначенням термінологічні словники поділяються на нормативні, навчальні, популярні.

Енциклопедичний словник – словник, в якому, на відміну від енциклопедій, інформація складається з коротких статей-довідок про певні поняття і практично немає статей-відсилань.

Тлумачний словник – довідкове видання, в котрому подається тлумачення слова.

Довідник – довідкове видання, що містить короткі різноманітні відомості, розташовані в алфавітному, систематичному, топографічному, хронологічному тощо порядку. Структурна одиниця – довідкова стаття. На відміну від широти й повноти охоплення матеріалу енциклопедій, довідники розробляють певний науковий, виробничий або прикладний аспект, не пояснюють і не обґрунтовують дані, а дають коротку, вичерпну відповідь на певне питання (інколи заголовками довідкових статей виступають запитання, рішення задач, виведення формул, рецепти, поради тощо).

За цільовим призначенням довідники розрізняють на:

- наукові – акумулюють наукові знання з певної галузі науки, призначені для роботи науковців;

- виробничо-практичні – подають відомості щодо певної галузі виробничої діяльності, призначені для спеціалістів-практиків;

- масово-політичні – включають актуальну суспільно-політичну інформацію для широкого читача;

- навчальні – містять відомості з певної навчальної дисципліни відповідно до навчальної програми, призначені для учнів;

- популярні – подають відомості з певної теми, призначені для широкого читача;

- ужиткові – містять матеріал прикладного характеру, що використовується в повсякденному житті.

Запитання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте головну функцію довідкових видань, їхні характерні особливості.

2. Що таке слóвник?

3. Які бувають енциклопедичні статті?

4. Проаналізуйте підвиди енциклопедичних видань.

5. Перелічте підвиди словникових видань за характером інформації.

6. Чим відрізняється довідник від енциклопедії?