Модуль іі конспект лекцій

Тема 1. Картографічні, нотні й зображальні видання

Мета: ознайомитися з нетекстовими видами видань, проаналізувати види картографічних, нотних і зображальних видань.

Основні поняття теми: картографічне видання, карта, атлас, нотне видання, партитура, дирекціон, клавір, зображальне видання, плакат, художня репродукція, художня фотографія, естамп, атлас, альбом, листівка.

Питання для розгляду

1. Картографічні видання: специфічні ознаки, карта, різновиди картографічних видань за масштабом, функціональним призначенням, характером інформації (територіальною ознакою, об’єктом дослідження, обсягом матеріалу, методом підготовки та характеристики об’єкта), методом підготовки карти та характеристики об’єкта. Атлас.

2. Види нотних видань за функціональним призначенням, читацькою адресою, характером виконання.

3. Зображальні видання: читацька адреса, види зображальних видань за функціональним призначенням і матеріальною конструкцією.

4. Плакат, художня репродукція, художня фотографія, естамп.

5. Альбом: визначення, групи альбомів за змістом та характером зображальних оригіналів, за функціональним призначенням, за структурою й конструкцією. Атлас.

6. Листівка: визначення, жанри, різновиди за матеріальною конструкцією.

Картографічне видання – видання, більшу частину обсягу якого займає картографічний твір (зображення Землі, небесних сфер тощо).

До картографічних видань відносять карти та атласи.

Карта – “картографічне аркушеве видання, що містить узагальнене, зменшене, побудоване в картографічній проекції зображення поверхні Землі чи іншого небесного тіла, створене за допомогою певної системи умовних знаків” [3, с.68].

Специфічні ознаки:

- математично визначена побудова (перехід від фізичної поверхні об’єкта до його зображення на площині, точність математичної залежності між поверхнею та її зображенням);

- використання картографічних символів (зменшення зображення земної поверхні, зображення її рельєфу, зазначення внутрішніх якостей об’єктів – ґрунтів морського дна, течій тощо);

- відбір та узагальнення зображених явищ (із зменшенням масштабу рисунок місцевості стає дрібнішим, важко прочитується, тому для збереження наочності видаляють другорядні об’єкти, узагальнюють, щоб забезпечити передачу основних типових рис) [4].

За масштабом виділяють:

- крупномасштабні (топографічні) карти – масштаб від 1:20 000 і більше;

- середньомасштабні (оглядово-топографічні) карти – масштаб від 1:200 000 до 1:1000 000 включно;

- маломасштабні (оглядові) карти – масштаб менше 1:1 000 000.

Легенда – звід умовних знаків із необхідними повними, лаконічними поясненнями символів й умовних знаків на картах, що полегшують їх прочитання.

За функціональним призначенням розрізняють наступні карти:

- наукові – картографічні видання, які оприлюднюють результати наукових досліджень із географії й картографії та розраховані на картографів і спеціалістів, що займаються науково-дослідницькою та викладацькою діяльністю; за характером інформації наукові карти найповніші, мають складну й детальну легенду, часто виходять із додатком у вигляді брошури або книги;

- навчально-популярні – картографічні видання, розраховані на масового читача, спрямовані на ознайомлення із певною галуззю знань; для них характерно крупне позначення об’єктів, менша кількість умовних знаків у легенді;

- виробничо-практичні – картографічні видання, котрі допомагають спеціалістам-практикам (промислове й транспортне будівництво, організація сільськогосподарських робіт, військова справа тощо);

- для організації дозвілля – картографічні видання, які задовольняють інтереси неспеціалістів (рибалок, мисливців, туристів тощо), носять схематичний характер, мають спрощену систему позначень.

За характером інформації карти розрізняють за територіальною ознакою, за об’єктом дослідження, за обсягом матеріалу, за методом підготовки та характеристики об’єкта (за ступенем узагальнення):

- за територіальною ознакою виділяють карти Землі, країн, адміністративних одиниць, океанів тощо;

- за об’єктом дослідження розрізняють географічні (земної поверхні), астрономічні (об’єктів позаземного простору), історичні (історичних явищ і подій) карти. Останні поділяються на загальні (характеризують історичні процеси в цілому) та часткові тематичні (розкривають певні сторони історичних явищ);

- за обсягом матеріалу географічні карти поділяють на загальногеографічні (показують земну поверхню, розташування об’єктів, рослинний світ, державні та адміністративні кордони тощо) та спеціальні тематичні, серед яких розрізняють галузеві (загальні) та часткові. Галузеві відбивають розвиток географії, економіки, культури в цілому, а часткові присвячені окремим елементам галузевих карт. Поєднання деяких часткових або галузевих аспектів теми складають комплексні карти;

- за методом підготовки карти та характеристики об’єкта виділяють аналітичні й синтетичні карти. Аналітичні використовують неузагальнені чи малоузагальнені показники (часткові карти температур, атмосферного тиску тощо), складаються на певний момент за спостереженнями метеорологічних станцій. У синтетичних картах явище характеризується як окреме ціле на основі використання низки показників.

Виділяють також гіпотетичні (через недостатність фактичного матеріалу складаються на основі припущень про закономірності розташування, взаємозв’язку та розвитку явищ) та прогнозні (відбивають картографічні прогнози розвитку явищ) карти.

За оформленням карти поділяють на одно-, дво- та багатокольорові.

Атлас – зібрання карт, часто з пояснювальним текстом та ілюстраціями, що видане у вигляді книжкового чи комплектного видання. Атлас може бути самостійним виданням чи додатком до основного.

Типологія атласів аналогічна типології карт.

Нотні видання – видання, більшу частину обсягу якого займає нотний запис музичного твору. Вони призначені для виконання або вивчення музичних творів, тому при їхньому розподілу, окрім інших традиційних типологічних ознак, враховують приналежність до музичного жанру.

За функціональним призначенням розрізняють наукові, концертні та навчальні:

- навчальні – нотні видання, призначені для дослідницької роботи, адресовані спеціалістам і студентам ВНЗ;

- навчальні – нотні видання “шкіл” гри на різноманітних інструментах, хрестоматії, диктанти, вправи, етюди, вокалізми, гами, арпеджіо, самовчителів тощо.

- концертні – нотні видання музичних творів, написаних для виконання перед аудиторією, не мають наукового апарату й не коментуються, а пояснення, вміщені в них, стосуються техніки виконання.

За читацькою адресою нотні видання поділяються на три групи:

- для учнів музичних навчальних закладів;

- для спеціалістів:

- для аматорів.

За характером виконання музичних творів виділяють сценічні, інструментальні, вокально-хорові, змішані видання:

- сценічні – нотні видання, призначені для виконання на сцені, – опери, музичні драми, оперети, музичні комедії, мюзикли, балети;

- інструментальні видання складаються з трьох підгруп:

1) видання творів для симфонічного, камерного, духового, естрадного оркестру, оркестру народних інструментів – симфонії, концерти, увертюри, симфонічні картини тощо;

2) видання камерних творів – сонати, твори для камерного, духового, естрадного ансамблю, ансамблю народних інструментів, які поділяються на дуети, тріо, квартети тощо;

3) видання творів для окремих інструментів.

- вокально-хорові поділяються на різновиди:

1) видання вокально-симфонічних творів – кантат, ораторій, вокально-симфонічних циклів;

2) видання творів для хору із супроводом чи без нього;

3) видання творів для вокальних ансамблів із супроводом чи без нього.

4) видання творів для голосу із супроводом чи без нього: народні, професійні й авторські, камерні вокальні, естрадні, масові.

- змішані – нотні видання, в котрих поєднані музичні різножанрові твори, різноманітні за характером виконання.

За характером викладу або запису музичні твори поділяються на партитури, дирекціони, оркестрові голоси, клавіри, записи твору для голосу або інструмента соло, записи твору для інструмента соло із супроводом фортепіано, запис твору для голосу із супроводом фортепіано (баяну, гітари):

- партитура – нотний запис для багатоголосного музичного твору (оркестру, хору, ансамблю), в якому паралельно подані партії всіх інструментів. Нотні знаки розташовуються порядково, на кожному рядку записана партія одного інструмента таким чином, що можна прочитати партію кожного інструмента і звучання всього оркестру в цілому. Партитурами користуються диригенти, музикознавці, а також учні при вивченні твору. У формі партитури видаються сценічні, оркестрові, вокально-симфонічні й камерні твори [4, с. 143];

- оркестрові голоси (партії) – комплект окремих зошитів, кожен із яких містить партію певного інструмента;

- дирекціон – переклад певного музичного твору для оркестру меншого складу;

- клавір – переклад партитури оригінального сценічного або вокально-симфонічного твору для співу в супроводі фортепіано, завжди має схематичний характер, оскільки фортепіано, відтворюючи мелодію, не може передати всіх відтінків художніх інтонацій. Такий полегшений варіант запису зручний для початкової стадії вивчення твору, для режисерської роботи [4, с. 143];

- запис твору для голосу із супроводом фортепіано (баяну, гітари має) – нотне видання у формі клавірного запису;

- запис твору для голосу або інструмента соло – нотне видання, що містить окрему партію;

- запис твору для інструмента-соло із супроводом фортепіано – нотне видання, в якому на кожній сторінці розташовується нотний рядок із партією інструмента-соло, а під ним – партія супроводу; до нього додається вкладка з окремим записом партії інструмента-соло;

За складом основного тексту музичні видання поділяються на моновидання й полівидання; за структурою – вибрані твори й зібрання творів; за матеріальною конструкцією – книжкові та комплектні (прості й складні). У формі простих комплектних видань випускають оркестрові голоси, складний комплект має партитуру й голоси.

Зображальні видання – видання, більшу частину яких займає зображення.

Читацька адреса зображальних видань:

- масовий читач із елементарною підготовкою в сприйнятті зображального ряду;

- підготовлений масовий читач, котрий має певну суму знань, необхідних для сприйняття більш складних за функціональним призначенням та характером інформації зображальних видань;

- читач-спеціаліст, професіонально пов’язаний із вивченням предмета зображальних видань і зацікавлений отримати знання, що відбивають сучасний стан [4].

За функціональним призначенням розрізняють наукові, науково-популярні, навчальні, нормативно-інструктивні, виробничо-практичні, рекламні, громадсько-політичні зображальні видання.

Зображальні видання видають усіма способами друку, використовуючи тиснення, торшонування (нанесення безфарбовим тисненням на поверхню паперу чи картону рельєфних рисунків для надання матеріалу певної фактури (імітування шкіри, тканини тощо), припресуванням плівки та інших способів підвищення якості видань.

За структурою зображальні видання поділяють на:

- книжкові (альбоми);

- аркушеві (плакати, буклети, репродукції, естампи тощо);

- карткові (листівки).

Подекуди до цього виду видань зараховують також такі твори мистецтва та друку, як художня фотографія, етикетка, торгова марка, видавничий знак тощо.

Плакат – “аркушеве текстове чи образотворче видання рекламно-інформаційного чи агітаційно-пропагандистського характеру і змісту у вигляді одного чи кількох аркушів друкованого матеріалу, задруковане з одного чи з обох боків, призначене для експонування” [3, с. 116].

За цільовим призначенням розрізняють наступні різновиди плакатів:

- науково-популярні – плакати, що популяризують відомості про теоретичні або експериментальні дослідження суттєвих, актуальних проблем науки, культури, техніки, суспільного життя;

- навчальні – видання, які виконують функції наочних матеріалів на всіх ступенях навчання;

- виробничі – плакати, котрі пропагують прогресивні методи праці в різних галузях;

- рекламні – плакати, розраховані на масового читача або на вузьке коло потенційних покупців; вони поділяються на 1) торговельні плакати, 2) плакати, що містять оголошення про виставки, виступи акторів естради, цирку, театрального й кіномистецтва;

- громадсько-політичні – плакати з коротким текстом (гаслом), в якому кожне слово максимально інформативне, й відповідне зображення;

- нормативно-інструктивні – плакати, що пояснюють стандарти, технічні умови, нормативи тощо, містять відомості з охорони праці й техніки безпеки;

- гедоністичні – плакати, котрі виконують розважальну функцію.

Художня репродукція – аркушеве образотворче видання, що відтворює оригінальний твір мистецтва або художню фотографію.

Функціональне призначення – пропаганда кращих зображальних творів серед широкого кола читачів, виховання гармонійно розвиненої особистості, здатної сприймати та усвідомлювати естетичні цінності.

Видаються окремими аркушами і в комплектах.

Художня фотографія – фотоетюд різного змісту: фото архітектурних і скульптурних пам’яток, квітів, рослин, тварин тощо.

Естамп – аркушеве образотворче видання, що є відбитком з оригінального графічного твору, друкарська форма для якого виконана самим художником (ксилографія, ліногравюра, офорт тощо).

Естамп розвивався залежно від удосконалення способів друку, тому цей вид зображальних видань поділяють за технікою виконання:

- ксилографія – відбиток із гравюри на дереві;

- ліногравюра – відбиток із гравюри на лінолеумі;

- офорт – відбиток із друкарської форми, виготовленої із застосуванням хімічного травлення;

- літографія – відбиток із друкарської форми, для якої використовують літографський камінь.

Альбом – “книжкове чи комплектне аркушеве образотворче видання, в якому репродуковано картини, малюнки, креслення, фотознімки тощо з відповідними пояснювальними текстами” [3, с. 15].

Найбільш складний для типізації вид зображальних видань, оскільки межі між альбомними та дуже ілюстрованими книжковими виданнями хисткі Існує кілька варіантів групувань альбомів за основною типологічною ознакою.

За функціональним призначенням альбоми поділяються на такі різновиди:

- наукові, серед яких за характером інформації виділяють: 1) альбоми із образотворчого мистецтва, призначені для дослідної роботи і містять необхідний науково-довідковий матеріал; 2) альбоми зображень із галузі природничих і точних наук (анатомічні атласи, атласи мікрофотографій, фотозображення космічних об’єктів тощо), необхідні для дослідної роботи;

- науково-популярні – фотоальбоми з різних видів мистецтв; історичні, біографічні тощо альбоми, що знайомлять із документальними зображальними матеріалами;

- виробничо-практичні – зображальні видання, котрі містять креслення, схеми ремонту, монтажу, демонтажу тощо;

- навчальні (подекуди їх називають навчальними наочними посібниками) – зображальні видання, що наочно представляють зміст навчальної дисципліни й допомагають її засвоїти;

- для організації дозвілля – зображальні видання, що в доступній формі подають відомості про організацію побуту, самодіяльної творчості, захоплення тощо.

За структурою альбоми – це збірка матеріалів, які можуть бути зброшурованими й мати загальну обкладинку або утворювати папку.

Усі аркушеві зображальні видання можуть випускатися в комплектах, однак не будь-який комплект буде називатися альбомом: із 4 основних видів аркушевих зображальних видань – плакатів, листівок, естампів і репродукцій – лише комплекти останніх двох можуть скласти альбоми. Матеріальна конструкція плаката й спосіб існування – експонування – не відповідає функціональному призначенню альбому – повідомити читачеві комплекс коментованої текстом візуальної інформації [4].

За конструкцією альбоми випускаються скріпленими та не скріпленими в корінці. Мінімальний обсяг – 8 аркушів.

Атлас – спеціальні альбоми із зображеннями рослин, тварин, таблицями, кресленнями тощо.

Листівка – аркушеве зображальне видання, одна сторона якого є репродукцією, малюнком або фотографією, а другу використовують для листа або тексту, що пояснює зображення. Уперше серію вітальних листівок до Різдва виготовив англійський художник Добсон 1795 р., чим започаткував традицію адресування поштових конвертів із вітальними картками. Зазвичай, листівки використовують як засіб поштового зв’язку.

За жанром листівки поділяються на приватні й корпоративні.

До приватних відносимо:

- вітальні – містять привітання з певним святом і є найбільшими за обсягом;

- релігійні – видання релігійного характеру, що ілюструють тематику різних віросповідань, зображають духовних наставників людства;

- інформаційно-зображальні – містять малюнок із роз’яснювальним підписом: листівки з репродукціями творів зображального й декоративно-прикладного мистецтва (масові видання, які популяризують твори мистецтва); листівки краєвидів українських і закордонних міст, пам’ятками мистецтва, шедеврів паркової архітектури тощо; ілюстрації до художніх творів (комплектні видання, що містять ілюстрації до відомих творів, підготовлені одним або двома авторами); науково-пізнавальні (містять пояснення сутності природних / суспільних явищ і видаються комплектами з великим за обсягом текстом на зворотній стороні); ужиткові (містять зображення кулінарних виробів, рецепти тощо).

- жартівливі – різноманітні за змістом, подекуди виконують функцію вітальних.

Корпоративні листівки виконують маркетингову функцію й містять запрошення, повідомлення про офіційне свято, ювілей фірми, призначення на нову посаду, рекламну інформацію. На думку О. Борисенко й Д. Вакуліч, вони повинні відповідати статусу компанії, стильно й оригінально виглядати, оскільки, є “візиткою” підприємства.

Поділяються на вітальні, інформаційні, рекламні:

- вітальні – виконують функцію ідентифікації компанії;

- інформаційні – містять повідомлення й запрошення;

- рекламні – пропонують предмети й послуги.

За матеріальною конструкцією виділяють аркушеві, однозгинні, багатозгинні, листівки із вкладкою, комплектні. Конструктивними особливостями листівок також є висікання (заокруглені кутики, лазерні витинанки тощо).

Листівки оздоблюються лакуванням, тисненням фольгою, конгревом, застібками, прозорою плівкою, перфоруванням, наліпками з тканин, сухих рослин тощо.

Запитання для самоконтролю

1. Які види видань виділяють за знакової природою інформації?

2. Дайте визначення поняттям “картографічне видання”, “нотне видання”, “зображальне видання”.

3. Назвіть специфічні ознаки картографічних видань.

4. Що таке легенда?

5. Проаналізуйте підвиди картографічних видань.

6. Дайте визначення поняттям “партитура”, “дирекціон”.

7. Проаналізуйте жанри листівок.

8. Що таке естамп?