Семінарське заняття № 16 Наукове пізнання.

(2 години)

ПЛАН:

1. Специфіка наукового пізнання. Критерії науковості.

2. Співвідношення емпіричного та теоретичного знання.

3. Форми наукового пізнання.

4. Поняття методу та методології наукового пізнання. Класифікація методів наукового пізнання.

Питання для обговорення:

1. Які загальнонаукові методи застосовуються як на емп­іричному, так і на теоретичному рівнях наукового пізнання?

2. Розкрийте зміст понять: «парадигма», «дослідницька програма», «картина світу», «стиль мислення», «архетип наукового мислення». У чому полягає, їх евристичний потенціал?

3. Чи відрізняється теоретичний рівень наукового пізнання від метатеоретичного?

4. У чому полягає єдність, відмінність та взаємозв'язок філо­софії і методології науки?

5. Дайте класифікацію методів пізнання. Проаналізуйте їх переваги та обмеженості в застосуванні на конкретних прикладах.

6. Розкрийте діалектику збагачення знання. Продемонст­руйте евристичний потенціал форм наукового пізнання па конкретних прикладах.

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

• Підготувати реферат:

1. Пізнання, діяльність, спілкування.

2. Метод сходження від абстрактного до конкретного та його евристична роль у побудові наукової теорії.

3. Концепція і теорія як форми наукового пізнання.

4. Гіпотеза як форма розвитку знань. Побудова гіпотези та етапн її розвитку.

5. Філософія і сучасна методологія науки: тенденції взаємоз­в'язку та взаємовпливу.

Визначення основних понять і категорій теми:

Аналіз — метод пізнання, який полягає в розчленуванні цілого на частини.

Аналогія — умовивід, в якому на основі схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про їх можливу схожість за іншими ознаками. Аналогія складає основу моделювання.

Метод (грец. — спосіб пізнання) — сукупність правил дії (на­приклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприя­ють розв'язанню теоретичних чи практичних проблем.

Об'єкт — те, що пізнається (природа, суспільство, людина тощо).

Пізнання — процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абст­рактних образах (поняттях, теоріях) людиною. Пов'язане з практичною ді­яльністю і зумовлене суспільним буттям людини.

Проблема (грец — задача) — форма знання, змістом якої є те, що не пізнане людиною, але потребує свого пізнання.

Синтез — метод пізнання, який полягає у поєднанні частин у ціле.

Теорія (грец.— спостереження, дослідження) — найрозвинуті­ша форма наукового знання, яка дає цілісне, системне відображення зако­номірних та сутнісних зв'язків певної сфери дійсності.

Питання для самоконтролю:

1. Які основні рівні наукового пізнання і чим вони відрізня­ються між собою?

2. Який рівень, окрім емпіричного та теоретичного, виді­ляється сучасною методологією наукового пізнання?

3. Дайте визначення методу наукового пізнання.

4. Чим відрізняється емпіричний метод наукового пізнання від теоретичного?

5. Охарактеризуйте основні форми наукового пізнання?

Контрольні тести до теми:

1. Із наведеного нижче переліку понять оберіть ті, що можна зарахувати до методів емпіричного пізнання, методів опрацювання фактів та методів теоретичного пізнання:

А) спостереження, вимірювання, експеримент;

Б) аксіоматика, гіпотетико-дедуктивні побудови, системно-структурний аналіз:

В) екзегетика, мантика, семантика;

Г) індукція та дедукція, аналіз та синтез.

2. Наукові знання змінюються від одного етапу їхнього розвитку до іншого. Чи правильно визначати науку як систему суб'єктивного знання?

А) так;

Б) ні.

3. Починаючи з XVII ст. проблеми методу в пізнанні стали в центрі уваги філософів. Які причини цього явища:

А) відмовлення від релігії;

Б) розвиток науки;

В) розвиток гуманізму;

Г) екологічна криза.

4. Рівень наукового пізнання, основними методами якого є спостереження й експеримент, називається:

А) теоретичний;

Б) повсякденний;

В) емпіричний;

Г)інтуїтивний.

5. Наука, претендуючи на вірне відображення дійсності, не відмовляється від методу ідеалізації (точковій електричний заряд, ідеальний газ, абсолютно тверде тіло), тому що ідеалізовані об'єкти дозволяють:

А) використовувати метод дедукції;

Б) моделювати неіснуючі об'єкти, з метою більш глибокого вивчення реального об'єкта;

В) використовувати метод спостереження.