- •Семінарське заняття № 1 Філософія Стародавнього Сходу
- •Контрольні тести до теми:
- •Питання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю:
- •Питання для самоконтролю:
- •Семінарське заняття № 14 Діалектика як загальна концепція розвитку.
- •Семінарське заняття № 15 Філософська концепція істини.
- •Семінарське заняття № 16 Наукове пізнання.
- •Визначення основних понять і категорій теми:
- •Семінарське заняття № 17 Особистість у вимірах філософського аналізу.
- •Питання для самоконтролю:
- •Контрольні тести до теми:
- •Завдання для індивідуальної роботи студента дома:
- •Визначення основних понять і категорій теми:
- •Питання для самоконтролю:
- •Контрольні тести до теми:
- •Перелік питань для підсумкового контролю
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Вандишев в.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. к., 2005.
- •Горський в.С. Історія української філософії: Курс лекцій. к., 2001.
- •История философии. Учебник для высшей школы / Под общ. Ред. Н.И. Горлача, в.Г. Кременя, в.К. Рыбалко. Харьков, 2002.
- •Щерба с.П., Тофтул м.Г. Філософія: короткий виклад: Навчальний посібник. к., 2003. с. 47 - 49.
Семінарське заняття № 17 Особистість у вимірах філософського аналізу.
(2 години)
ПЛАН:
Природа та сутність людини. Людина як біопсихосоціальна істота.
Людина, індивід, особистість. Типи особистості.
Співвідношення необхідності, свободи та відповідальності в діяльності особистості. Проблема відчуження.
Соціальні ролі особистості. Роль особистості в історичному процесі.
Питання для обговорення:
1. У чому полягає сутність людини? Назвіть її основні ознаки.
2. Обгрунтуйте, що людина являє собою біопсихосоціальну єдність.
3. У чому полягає основна відмінність між індивідом та індивідуальністю? Охарактеризуйте умови, за яких індивід може стати індивідуальністю, особистістю.
4. Виявіть сутність категорій «людина», «індивід», «особистість»; визначте їх основні відмінності.
6. Проаналізуйте наведені визначення сутності людини:
а) людина - це істота політична (Арістотель);
б) людина - це тварина, здатна виготовляти знаряддя прані (Б.Франклін);
в) людина - це не статичний центр світу, як вона вважає, а стрижень та вершина еволюції (П.Тейяр де Шарден)?
7. Виявіть умови успішного опанування соціальних ролей. Наведіть приклади гармонічних та дисгармонічних відносин соціальних ролей.
8. Чим детермінуються потреби? Чому вони виступають збуджувачем активності?
9. Які функції виконують потреби? Наведіть типологію потреб.
10. Чому проблема сенсу життя є однією з «вічних» у філософії?
11. У чому полягає сутність свободи? Як вона пов'язана з відповідальністю?
12. Обгрунтуйте, що власність є основою розвитку особистості. Виділіть її основні характеристики. Проаналізуйте рівні ментального усвідомлення власності індивідом.
Завдання для індивідуальної роботи студента дома:
- Підготувати реферат за темами:
Людина як вільна істота. Свобода, вибір, цінності.
Людське існування та його сенс. Життєва позиція особистості.
Філософське розуміння власності.
Формування біотичного світогляду: аспекти методології.
Соціальні норми як фактор впливу суспільства на особистість.
Визначення основних понять і категорій теми:
Антропологія філософська — філософське вчення про людину (Шелер, Гелен, Тейяр де Шарден), яке виводить культуру зі специфіки природи людини.
Свобода — одна з характерних рис людини, яка полягає в тому, що вона (подібно до Бога) може діяти (чи не діяти) з власної волі, не детермінуючись обставинами. С. є підставою моральності людини. В політичній сфері розширення свобод передбачає посилення відповідальності.
Соціальна група — обмежена в розмірах спільність людей, виокремлених із соціального цілого на основі специфіки діяльності, соціальної належності, спільності відносин, цінностей, норм поведінки, що склались у межах історично визначеного суспільства.
Соціальна роль — сукупність дій, які мусить виконувати особа, маючи певний статусу соціальній системі.
Соціальна спільнота — реально існуюча сукупність індивідів, що емпірично фіксується, відрізняється відносною цілісністю і є самостійним суб'єктом соціальної дії.
Відчуження — стан напруги, ворожості щодо суб'єктивного і об'єктивного, духовного і матеріального, розумного і стихійного, особистого і суспільного. У загальному значенні — це відношення між творцем і творінням, яке збунтувалось і живе власним життям, нав'язуючи свою логіку творцю; термін широко вживався в німецькій класичній філософії (Фіхте, Гегель, Фейербах) і марксизмі.
