5.4.3. Історико-культурна спадщина

Закарпатська область – один з найцікавіших регіонів України, де є можливість чудово відпочити, ознайомитись з самобутньою історією і культурою краю. В області є багато привабливих місцевостей для туристів, деякі з них за своєю унікальністю не мають аналогів - географічний „Центр Європи” та Долина нарцисів на території Карпатського біосферного заповідника, озеро Синевир в НПП ,,Синевир”.

Складовою історико-культурного та архітектурного потенціалу області є і дерев’яні церкви Закарпаття – найцінніший внесок краю у світову мистецьку скарбницю. Привабливими є триверхі лемківські і бойківські церкви, які збереглися для нащадків, як найдавніший спосіб українського храмобудування. Закарпатська Гуцульщина представлена п’яти зрубними церквами. Збереглися також дерев’яні церкви, збудовані у готичному та бароковому стилі, що засвідчує зв’язок із заходом.

На території Закарпаття збережено понад 110 дерев’яних церков, збудованих упродовж останніх п’яти сторіч, серед яких:

- св. Василя Великого с. Лікіцари Перечинського району;

- св. Михайла – с.Ужок Великоберезнянського району;

- Покрови Пр. Богородиці – с. Кострино Великоберезнянського району;

- св. Духа – с. Гукливий Воловецького району;

- Різдва Пр. Богородиці – с. Пилипець Міжгірського району;

- с. Архангела Михайла – с. Крайниково Хустського району;

- св. Миколи – с. Середнє Водяне Тячівського району;

- Вознесіння Господнього (Струківська) – смт. Ясеня Рахівського району;

- Успенська церква – с. Новоселиця Виноградівського району.

Старовинні замки займають особливе місце в історії Закарпаття. Більшість замків (Невицький, Середнянський, Квасівський, Хустський, Боржавський, Виноградівський та інші) відносились до феодальних чи лицарських, були великими за розмірами і служили одночасно житлом і фортецею. До наших днів відносно добре збереглися лише два – Ужгородський та Мукачівський замки. Сьогодні в корпусах Ужгородського замку розміщено Закарпатський краєзнавчий музей. У приміщеннях Мукачівського замку розташовані історичний музей, етнографічна експозиція, на його території знаходиться галерея російського, українського та закарпатського образотворчого мистецтва і виставка старовинних ікон XVII-XVIII століть.

5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля

Туристично-рекреаційна галузь області відіграє дедалі вагомішу роль в соціально-економічному розвитку краю. За останні роки туристично-рекреаційна галузь на Закарпатті як один із пріоритетних напрямків розвитку краю, попри світову фінансову кризу, має позитивну динаміку. У період з 2004 - 2009 років кількість туристів, які відвідали наш край збільшилася на 57% (у 2004 році цей показник склав – 247,3 тис.осіб, у 2009 році – 387,9 тис. осіб). Відповідно збільшився майже у 3 рази обсяг наданих туристичних послуг за аналогічний період і становить за результатами 2009 року 250,7 млн. грн.

Користування природним середовищем або його окремим компонентом, у тому числі й рекреаційним, призводить до його певних змін. Негативні наслідки від рекреаційних навантажень пов’язані, зокрема, з витоптуванням лісових насаджень, механічними їх пошкодженнями, збиранням дикоростучих і лікарських рослин, засмічення територій, випалювання рослинності, турбування місць перебування лісової фауни тощо. Значний вплив завдає засмічення території побутовими відходами. Їх наявність знижує, насамперед, естетичну цінність територій.

На сьогоднішній день змінився підхід до розвитку туристично-рекреаційного комплексу Закарпаття, а саме розроблено концепції розвитку: територій Боржавських полонин на Воловеччині та Національного природного парку „Синевир” на Міжгірщині, місцевості „Драгобрат–Кваси” на Рахівщині, території Усть-Чорнянської селищної ради та прилеглих сільських радах Тячівського району, полонини Руна на Перечинщині та інших. В основу всіх цих концепцій розвитку рекреації та туризму покладене збереження екологічного стану та природного ландшафту краю як такого, що найбільше приваблює туристів. Ці концепції лягають в основу локальних інвестиційних проектів і враховуються при створенні генеральних планів розбудови сіл, селищ та міст. У контексті розвитку рекреаційних територій перспективним вважається й інвестування, пов’язане з розробкою та використанням 30-ти наявних в області водопроявів термальних мінеральних вод, основна маса яких зосереджена на території Берегівського та Виноградівського районів.

За декілька останніх років в області розроблено та створено новий конкурентоспроможний туристичний продукт – тематичні туристичні маршрути: „Закарпатській туристичний шлях” (концепція пішохідних еко-туристичних шляхів загальною протяжністю близько 380 км.), „Закарпатський туристичний гастрономічний шлях” (представляє кулінарну майстерність та смакову гаму 9 національних кухонь населення, що проживає на Закарпатті), „Закарпатський туристичний винний шлях” (представляє традиції домашнього виноградарства та виноробства), військовий шлях „Карпатська Україна” (приурочений до 70-річчя проголошення Карпатської України) та військовий туристичний маршрут „Лінія Арпада” (також по території області проходили лінії – Гуняді на Березнянщині, Іштвана на Рахівщині, Совойського на Тячівщині, Масарика, Беника). В перспективі – створення ще двох нових туристичних маршрутів – медовий (за маршрутом Ужгород, Мукачево, Гукливе, Ізки, Вучкове, Хуст) та солодкий (Ужгород, Мукачево, Хуст).

83 % населених пунктів краю – це сільські поселення, в яких проживає 63 % населення області (по Україні – 32%). Це сприяло розвитку сільського туризму. За останні роки популярність сільського зеленого туризму значно зросла не лише у Європі, а і в Україні. На Закарпатті сільський зелений туризм розпочав своє існування давно, однак найбільшої популярності набув за останні 3-5 років.

Власники сільських садиб почали об’єднуватись у асоціації, створювати комунальні підприємства та центри розвитку сільського туризму, що дало можливість більш активно, зі знанням справи, розвивати сільський туризм, залучаючи нових представників, а також спільними зусиллями пропагувати свій туристичний продукт, створювати нові послуги та атракції для відпочиваючих.

Започаткування та проведення фестивалів є альтернативним шляхом до економічного розвитку сільської місцевості регіону та, зокрема, віддалених гірських сіл.

На території області проводяться обласні, районні, сільські свята та фестивалі, на сьогодні їх нараховується понад 200. Найбільш популярними з фестивалів є: фольклорно-мистецький фестиваль „На Синевир трембіти кличуть” (Міжгірський район), етнофестиваль сільського зеленого туризму „Гуцульська ріпа” та фольклорний фестиваль „Гуцульська бринза” (Рахівський район), туристичний фестиваль „Євро Карпати” (Ужгородський район), а також винні фестивалі – „Червене вино” (м. Мукачево), „Біле вино” (м. Берегово), „Угочанська лоза” (м. Виноградів), фестиваль вина і меду „Сонячний напій” та фестиваль молодого вина „Закарпатське божоле” (м. Ужгород). У 2009 році започатковано ще 2 нових фестивалі – голубців на Берегівщині та кукурудзи на Виноградівщині.