13.6. Удосконалення системи управління та нормативно-правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки

1.

Відповідно до пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 526 ,,Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” ускладнено механізм надання дозволів на використання природних ресурсів для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення шляхом розгляду таких матеріалів через районні дозвільні центри.

Пропонувати Мінприроди України внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 526 ,,Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” шляхом скасування п.27 зазначеної постанови

2.

У ст. 9-1 ,,Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду” до Закону України ,,Про природно-заповідний фонд України” визначено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах територій природно-заповідного фонду місцевого значення здійснюється у межах ліміту, затвердженого територіальним органом з охорони навколишнього природного середовища, а дозвіл на використання природних ресурсів на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду місцевого значення надається місцевою радою. Порядок як затвердження лімітів так і видачі дозволів для таких територій не визначено.

Пропонувати Мінприроди України розробити порядок затвердження лімітів та надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій природно-заповідного фонду місцевого значення

3.

Законом України від 16.09.2008 № 509-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” внесено зміни ст.102-1 до Земельного кодексу України для можливості будівництва туристично-рекреаційних об’єктів (суперфіції) та використання земельних ділянок для сільськогосподарських потреб(емфітевзис)

Пропонувати Мінприроди України внести зміни до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” відповідно до Закону України від 16.09.2008 № 509-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву” і відповідно внесеними змінами до Земельного кодексу України для можливості будівництва туристично-рекреаційних об’єктів (суперфіції) та використання земельних ділянок для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на територіях природно-заповідного фонду.

4.

Додатком 1 до постанови КМУ від 21.05.2009 № 526 ,,Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” (п. 5-10) визначено, що надання погодження до матеріалів щодо вилучення (викупу) земельних ділянок проводиться виключно через дозвільні центри у день розгляду. Наказами Мінприроди України від 05.11.2004 року №434 та від 19.11.2009 № 620 вимагається отримання погодження від Мінприроди України до матеріалів щодо вилучення (викупу) земельних ділянок, що підпадають розгляду відповідно до ст.149, 150 Земельного кодексу України а також земельних ділянок у зв’язку зі зміною їх цільового призначення, під водними об’єктами та в межах нормативних розмірів їх прибережних захисних смуг, будь-яких земельних лісових ділянок, а також земельних ділянок оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення і містобудівних обґрунтувань до них протягом 14 днів

Пропонувати Мінприроди України внести зміни до наказів Мінприроди України від 05.11.2004 року №434 та від 19.11.2009 № 620 з метою приведення їх у відповідність до вимог постанов Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 № 526 та від 23.12.2009 року №1420.

5.

Законом України ,,Про природно-заповідний фонд України” не визначено статус територій, що увійшли до складу природно-заповідних територій без вилучення площі від землекористувача. У переважній більшості такі території віднесені до господарської зони біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків, де повинно проводитись традиційне господарювання без обмежень, у т.ч. будівництво, приватизація, орендні відносини, тощо. На практиці правоохоронні органи прирівнюють такі землі без вилучення до статусу територій природно-заповідного фонду з відповідними обмеженнями для господарської діяльності. Дана ситуація стримує розвиток туристично-рекреаційної діяльності, розвиток малого бізнесу та інших видів діяльності, направлених на соціально-економічний розвиток у межах вище зазначених територій

Пропонувати Мінприроди України внести зміни до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” з метою чіткого визначення статусу територій, що увійшли до складу природно-заповідних територій без вилучення площі від землекористувача

6.

Діюча дозвільна система у сфері поводження з відходами є складною. Суб’єкту господарювання легше заплатити адміністративний штраф і не проводити зборів за забруднення НПС (до чергової перевірки або виявлення), ніж зібрати повний пакет документів і довідок, передбачених нормативно-правовими актами.

Спростити дозвільну систему з видачі лімітів і дозволів на утворення та розміщення відходів. Внести зміни до постанови КМУ від 03.08.1998 № 1218 і дозволити власникам відходів надавати заяви для одержання дозволу та ліміту на розміщення відходів впродовж року.

7.

Невідповідність термінів розгляду документів дозвільного характеру, визначених природоохоронними законодавчими актами із Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

Відмінити постанову Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року №526 “Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”.

У разі залишення постанови КМУ без змін, усунути протиріччя у законодавчих актах. Природоохоронним законодавством передбачити розгляд документів дозвільного характеру виключно через єдині дозвільні центри. Відмінити накази Мінприроди України, що регламентують Порядок розгляду та видачі дозвільних документів та їх конфіденційність. Розробити нормативи часу.

8.

В частині регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є проблема отримання достовірної інформації про фактичні викиди підприємств-забруднювачів атмосферного повітря, тобто надання форми статистичної звітності 2-ТП (повітря). Це зумовлено тим, що державні органи статистики відмовляються у представленні форм звітності, посилаючись на ст. 21 Закону України «Про статистику»: «статистична інформація, отримана органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, не може вимагатися органами державної влади

Окремі підприємства на запит держуправління також відмовляються надавати форми статистичної звітності 2-ТП (повітря), посилаючись на Наказ Державного комітету статистики від 20.10.2008 р. №396 «Про затвердження інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річ­на) та № 2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна)», який не зобов'язує забруднювачів атмосферного повітря звітуватися перед територіальними органами Мінприроди України. Таким чином, держуправління немає можливості проводити оперативну роботу із забруднювачами атмосферного повітря (серед них і з найбільшими в області, зокрема ВАТ «Закарпатгаз») щодо зменшення обсягів викидів і т.д.

Ініціювати внесення змін до наказу Державного комітету статистики від 20.10.2008.р. №396 « Про затвердження інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря №2-ТП (повітря)», «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) та №2-ТП (повітря), «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна) в частині обов’язкової звітності забруднювачів атмосферного повітря в територіальних органах Мінприроди з метою ведення бази даних по викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря не тільки на проектних, але і фактичних.

9.

Відповідно до п.12 постанови КМУ від 03.08.1998р. №1218 "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів" власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року зобов'язані подати в державне управління ОНПС заяви для одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році.

Скрутне фінансово-економічне становище підприємств та невизначеність у плануванні їх подальшої діяльності у зв'язку з економічною кризою, унеможливлюють своєчасне подання відповідних заяв. Контролюючі та наглядові органи при встановленні факту відсутності цього дозвільного документу в обов'язковому порядку приписують отримання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів підприємствами в держуправлінні ОНПС, що суперечить Постанові КМУ № 1218.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відходи», діяльність підприємства забороняється при відсутності ліміту та дозволу на утворення та розміщення відходів.

Держуправління пропонує ініціювати внесення змін до Постанови КМУ від 3.08.1998 р. N1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» і дозволити власникам відходів надавати заяви на одержання дозволу та ліміту на утворення та розміщення відходів впродовж всього року.

10.

На виконання рішення колегії Держуправління від 17.09.2009 року №4 з метою забезпечення збереження майна бюджетних установ та підтримання їх у належному стані, створення умов для збільшення надходження коштів від надання платних послуг шляхом матеріального стимулювання працівників, що надають дані послуги Держуправління пропонує ініціювати внесення змін до наступних нормативних актів:

До Постанови КМУ від 17 травня 2002 р. N659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання», передбачивши у ній по використанню першої групи першої підгрупи надходжень видатки капітального характеру (капітальний ремонт, реконструкція) та видатки на оплату праці і преміювання працівників, які надають платні послуги.

До Наказу Мінекоресурсів України від 30 січня 2002 р. № 46 «Про затвердження Порядку надання платних послуг екологічного характеру територіальними органами Міністерства екології та природних ресурсів України» передбачивши у пункті 4 даного Порядку видатки капітального характеру (капітальний ремонт, реконструкція) та видатки на оплату праці і преміювання працівників, які надають платні послуги екологічного характеру.

11.

Розбіжність в строках підготовки висновків державної екологічної експертизи ст.38 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р. , Постанова КМУ від 21.05.2009 р. №526 ,,Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”, Наказу Мінприроди України №270 від 04.06.09 р. "Про посилення контролю за проведенням держекоекспертизи об’єктів нафтогазового комплексу",

Держуправління пропонує відповідним документом Мінприроди України чітко прописати строки підготовки висновків державної екологічної експертизи її учасниками з врахуванням вже встановлених чинним законодавством загальних строків підготовки висновків, а саме:

- підготовка територіальними еколого - експертними підрозділами (стислі терміни) проекту висновку держекоекспертизи по направлених проектних матеріалах - не більше 4 днів;

- перевірка у Мінприроди України проекту висновку держекоекспертизи та повернення з результатами розгляду до територіальних еколого - експертних підрозділів – не більше 14днів;

- розгляд, прийняття відповідного рішення територіальним еколого - експертним підрозділом по отриманих матеріалах від Мінприроди та реєстрація висновку (присвоєння номеру конкретного висновку), їх передача замовникам чи філії ДП "Укрдержбудекспертиза" - не більше 2 днів