Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_Osnovy_Menedzhmenta.doc
Скачиваний:
34
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

М

Рівні управління вищого навчального заклада

енеджери середнього рівня
координують і контро-люють роботу керівників низо-вого рівня. У їхніх діях переважає рішення тактичних задач, що не виключає їхньої участі у розробці стратегічних проблем. Значну питому вагу в робочому часі цих менеджерів займає спілкування з менеджерами середнього (горизонтальна координація робіт) і низового рівня (вертикаль ієрархії управління). До даної ланки відносяться: завідувачі відділом, виконроби, декан тощо. На працівників середньої ланки лягає істотно велика частка відповідальності.

Менеджери низового рівня складають саму численну управлінську групу в організації. Вони відповідають за виконання виробничих завдань і використання ресурсів, їх робота пов’язана з вирішенням переважно тактичних і оперативних проблем. Вона характеризується різноманітністю дій, що виконуються, частими переходами від однієї задачі до іншої, коротким тимчасовим періодом реалізації прийнятих рішень, постійним спілкуванням з безпосередніми виконавцями. Ступінь відповідальності менеджерів даного рівня не дуже висока, іноді в роботі присутня значна доля фізичної праці. У структурі витрат їх робочого часу велике місце займають контроль і інструктування підлеглих.

Менеджери всіх рівнів ієрархії мають певне коло повноважень і відповідальності, здійснюють управління певними сферами діяльності підприємства (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту

Чим вищим є рівень менеджменту, тим меншою є кількість відповідальних в кожній сфері, однак рівень важливості виконуваних завдань є вищим.

3.3. Внутрішнє середовище організації

Внутрішнє середовище організації – це сукупність ситуаційних факторів, що постійно знаходяться в полі зору менеджерів, є в середині організації. Воно складається з організаційної структури, технології виробництва з усією матеріально-технічною базою та корпоративної культури, яка здатна найбільшою мірою формувати конкурентні переваги фірми.

До факторів внутрішнього середовища відповідно відносяться: цілі, задачі, організаційна структура, технології, персонал, організаційна культура (рис. 3.4). Всі елементи (змінні) внутрішнього середовища організації є тісно взаємопов’язаними один з одним, утворюючи собою певну систему.

Рис. 3.4. Модель взаємодії складових внутрішнього середовища організації

Саме взаємозв’язок внутрішніх змінних організації дозволяє досягати її цілей і відповідно створювати додаткові конкурентні переваги.

3.3.1. Цілі та задачі організації

Цілі є основою всього процесу управління організаціями, вони є базисом для здійснення планування, побудови організаційних структур; на цілях ґрунтується система мотивації, яка використовується в організації; вони слугують базою для контролю й оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів і організації загалом.

Ціль – це встановлення бажаних параметрів кінцевого стану за певний проміжок часу в процесі розвитку, на досягнення яких спрямована діяльність організації з урахуванням підпорядкованості місії та впливу різних чинників (мінливості зовнішнього середовища, потенціалу тощо).

В процесі управління керівництво встановлює цілі і доводить їх до співробітників організації. Загальні цілі об’єднують і згуртовують колектив, додають всій роботі усвідомленість. Цілі, що встановлюються в організаціях в більшості своїй залежать від типа організації:

– цілі комерційних організацій відображають комерційний результат у вигляді прибутку (рентабельності), доходу, продуктивності праці тощо;

– цілі некомерційних організацій (благодійних фондів, соціальних установ) відповідно до сутності їх діяльність не спрямовані на отримання прибутку. Їх призначення, в основному, визначається соціальною спрямованістю, тому цілі можуть бути сформульовані як захист прав, розвиток наукового напряму, підтримка культури регіону тощо;

– для державних установ отримання прибутку також не є домінуючою метою. Досить часто їх цілі спрямовані на підтримку існування і розвитку держави (регіону). Організації розвиваються в рамках встановленого бюджету (країни, регіону, району), тому цілі визначаються владними структурами і можуть бути сформульовані як розвиток системи освіти, забезпечення введення в дію нових лікарняних комплексів, підтримка громадського харчування тощо.

Цілі є вирішальними для ефективної роботи підприємства. Уся сукупність цілей встановлюється у всіх сферах діяльності організації, саме тому існує досить велика кількість цілей, що різняться за певними класифікаційними ознаками (табл. 3.1).

Всі великі організації є багатоцільовими, тобто мають значну кількість цілей в різних сферах своєї діяльності. Всі вони утворюють собою певну систему цілей, що визначається внутрішньою структурою, становищем у зовнішньому середовищі тощо. В даному випадку важливо передбачити їх взаємозалежність та спрямованість на загальну досяжну мету. Між цілями повинна існувати чітка ієрархія. Кожен структурний підрозділ ставить свої цілі, сумісні з цілями інших підрозділів, так, щоб вони органічно вписувалися у визначення головної цілі діяльності підприємства. Отже, головна мета досягається при реалізації цілей нижчого рівня. Саме тому важливим є здійснення структурування цілей. Одним із інструментів структурування цілей є дерево цілей.

Дерево цілей – графічне зображення ієрархії організаційних цілей (рис. 3.5). Вищий рівень дерева цілей є головною метою функціонування підприємства, яка розгортається в ієрархічну структуру. Кількість рівнів залежить від оргструктури підприємства, складності цілей. Основою дерева цілей є задачі, в яких встановлюються окремі роботи, визначаються засоби та терміни виконання. Кожен захід повинен відповідати цілям вищого рівня і бути матеріально підкріпленим. Для кожного заходу повинні бути визначені витрати та очікуваний ефект.

Таблиця 3.1