7.5. Заощадження домогосподарств.

Та частина доходу (Y), що залишається невикористаною при витратах на поточні споживчі потреби (С), є заощадженнями домогосподарств (S). Вони дорівнюють різниці між доходами і поточним споживанням. Домашні господарства заощаджують внаслідок різних причин, серед яких: накопичення коштів для купівлі нерухомості та дорогих предметів трива­лого користування та ін.

Найпоширенішими формами заощаджень домогосподарств є нагромад­ження у вигляді грошової готівки, придбання акцій та облігацій, внески в банки та ін.

Цікавим ставленням до заощаджень є думка американського еконо­міста М. Фрідмена. Він вважає, що мотиви для їх створення існують у функціях, які заощадження виконують у процесі відтворення домогос­подарства. По-перше, заощадження вирівнюють потік доходу, роблять споживання більш рівномірним; по-друге, приносять прибуток у вигляді відсотків. М. Фрідмен вважає, що вкладання грошових коштів у фізичний капітал (засоби праці), є надійнішим, ніж у людський капітал, через відда­леність у часі одержання доходу.

Основним чинником, який визначає рівень заощадження, є дохід домогосподарства:

, (7.3)

Однак заощадження залежить не тільки від доходу домогосподарства, але й від граничної схильності до заощадження (МРS).

Як видно з таблиці 9.2, гранична схильність до заощадження визна­чається як відношення будь-якої зміни в заощадженнях до тієї зміни в доході, яка його викликала:

, (7.4)

За даними таблиці, у другому році дохід зріс на 2000 грн., а вели­чина заощаджень зросла лише на 400 грн. Отже, граничну схильність до заощадження можна розрахувати як відношення приросту заощаджень до приросту доходу: 400:2000=0,2; тобто вона складатиме у цьому прикладі 0,2%.

Отже, визначивши закономірності, що притаманні споживанню та заощадженню, можемо дійти висновків:

1) якщо споживання та заощадження в сумі дають величину доходу домогосподарства (С + S = Y), тоді сума граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження дорівнює 1 (МРС + МРS = 1). Наприклад, з таблиці 7.2 видно, що у другому році МРС + МРS = 0,8 + 0,2 = 1; у третьому році 0,7 + 0,3 = і і т. д. Отже, МРС = 1 - МРS і МРS = 1 – МРС;

2) головним чинником, який впливає на рівень споживання і рівень заощадження, є дохід домогосподарства. Як правило, в міру зростання доходу зростають як споживання, так і заощадження домогосподарств. В умовах стабільного економічного зростання гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження - до зростання. В умовах же економічної нестабільності, інфляції гранична схильність до споживання набуває тенденції до збільшення, а гранична схильність до заощадження - до зменшення. За таких умов своєрідним видом заощадження є придбання домогосподарствами нерухомості, земельних ділянок, виробничого обладнання, транспортних засобів та предметів тривалого користування;

3) доходи і заощадження домогосподарств у розвинених країнах широко використовується як потужне джерело інвестицій в національну економіку. Як свідчить досвід цих країн, залучення коштів домогосподарств в інвестиційну сферу шляхом продажу акцій приватних підприємств та інвестиційних фондів може бути не тільки джерелом капіталовкладень, а й одним із методів захисту особистих заощаджень домогосподарств від інфляції. Для стимулювання інвестиційної активності домогосподарств необ­хідно створювати широку мережу посередницьких фінансових організацій - інвестиційних банків і фондів, страхових компаній, пенсійних фондів, будівельних компаній тощо та забезпечити захист домогосподарствам, які готові вкладати свої кошти у фондові цінності, встановивши строгий контроль держави за підприємницькими структурами, що претендують на залучення грошових коштів громадян.