2.7. Перехідна економічна система.

Невідповідність між економічним устроєм держави та існуючими потребами розвитку суспільства є причиною явища, яке традиційно прийнято називати «економічна криза», визначальною рисою якої є деградація. Деградація – це процес руйнування національної економічної системи, що визначається різким погіршенням промислової, комерційної, інтелектуальної, інвестиційної та інших видів економічної діяльності, глибоким спадом обсягів виробництва, посиленням інфляційних процесів, високим рівнем безробіття. Єдино можливим напрямком подолання економічної кризи є перехід до іншої, якісно більш ефективної форми економічної системи.

Перехідна економічна система – це така національна економічна система, яка перебуває на перехідному етапі від одного свого якісного стану до іншого.

До них можна віднести економіку країн Східної Європи й СНД, включаючи Україну.

Характерні риси перехідної економічної системи:

1) нестійкість існуючої системи в поступовому її переході до іншої системи, що обумовлено нестійкістю самих змін;

2) альтернативний характер розвитку, що передбачає кілька шляхів до кінцевого результату;

3) поява перехідних економічних форм, які поєднують у собі елементи старої та нової економічної системи, указуючи напрямок переходу.

Типологізація перехідних економічних систем залежить від напрямку трансформації. На сьогодні виділяють наступні їхні типи: постсоціалістичні; посткапіталістичні; постадміністративні; постіндустріальні; постринкові та ін.

2.8. Критерії історичних етапів економічного розвитку.

Серед учених-економістів минулого та сучасності немає єдиного підходу щодо визначення сутності й особливостей економічного розвитку суспільства від найдавніших часів до наших днів. Однак, найбільше поширення одержали наступні підходи.

1. Формаційний підхід був розроблений К. Марксом і Ф. Енгельсом та їх послідовниками. Він полягає в тому, що розвиток суспільства ґрунтується на розвитку виробництва матеріальних благ. Продуктивні сили в єдності з виробничими відносинами представляють певний образ виробництва. Етапи економічного розвитку в рамках цього підходу (первіснообщинний лад; рабовласницький лад; феодальний лад; капіталістичний лад; комуністичний лад) розглянуті в 1 параграфі цієї лекції).

2. У цивілізаційному підході при аналізі стану економічних систем враховується наступне:

- природна еволюційна послідовність розвитку системи;

- пізнання стану системи на конкретному етапі її розвитку в єдності та взаємодії її економічних і соціокультурних складових;

- врахування зростання ролі людського фактору в розвитку суспільства;

- трактування світової історії як єдиного планетарного цілого.

На відміну від формаційного підходу, цивілізаційний не визнає класово-формаційних факторів розвитку суспільства.

3. Теорія стадій росту ґрунтується на застосуванні технократичних критеріїв періодизації історії розвитку людського суспільства. Основне в такому підході - визнання пріоритетності розвитку техніки. Обґрунтував теорію «стадій росту» американський економіст Уолт Ростоу (етапи економічного розвитку в рамках цього підходу «традиційне суспільство»; «перехідне суспільство»; стадія «зрушення»; стадія «зрілості»; «суспільство масового споживання»; стадія «пошуку якості життя» розглянуті нами в 1 параграфі цієї лекції:).

Згідно з поглядами таких сучасних учених економістів, як Дж. Гелбрейт і А. Арон і інших, виділяють три стадії індустріальної цивілізації:

доіндустріальне суспільство (домінує сільське господарство; охоплює період - від перших етапів розвитку людства й до кінця XVII ст., коли почалась промислова революція);

індустріальне суспільство (домінує велике механізоване промислове виробництво);

постіндустріальне суспільство (провідна роль належить науці, новим прогресивним технологіям, техніці, інформатиці, автоматизації виробничих процесів і всіх сфер управління та економіки. На перший план за своїм значенням в подальшому розвитку суспільства виходять інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг. Внаслідок цього формується працівник нового типу, для якого властивий творчий характер роботи та високий професіоналізм).

4. Технологічний підхід передбачає визнання технологічного способу виробництва як основної рушійної сили в розвитку людського суспільства. Технологічний спосіб виробництва - це засоби роботи в сукупності з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.

Границі між технологічними способами виробництва трактуються як великі етапи історії людської цивілізації. Перехід від одного до іншого визначається змінами в характері засобів праці, прогресом науки та техніки.