3.2. Економічні інтереси.

Економічні інтереси – це об'єктивні, обумовлені відносинами власності, спонукальні мотиви, стимули трудової діяльності, що спрямовані на задоволення потреб кожної людини та суспільства в цілому.

Суб'єкти економічних інтересів – окремі індивіди, родини, колективи, держава, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів – економічні блага.

У ринковій економіці виділяють:

1) економічні інтереси підприємств, які спрямовані на максимізацію прибутку, зменшення витрат виробництва та підвищення конкурентоспроможності продукції;

2) економічні інтереси індивідів, які спрямовані на максимізацію корисності споживчих благ з урахуванням цін на них і власних доходів;

3) економічні інтереси держави, які спрямовані на створення умов для реалізації потреб суспільства. При цьому економічні інтереси держави та суспільства не рівнозначні, тому що до складу перших входять інтереси державної бюрократії.

Система економічних інтересів охоплює складові, які з одного боку взаємозалежні, а з іншого - суперечливі. У кожному суспільстві існує вічна проблема узгодження суперечливих економічних інтересів.

Конкретними шляхами об'єднання економічних інтересів служать субординоване підпорядкування одних з них іншим і координоване узгодження різнобічних інтересів суб'єктів господарювання.

3.3. Суспільне виробництво і його основні фактори.

Основою існування суспільства є виробництво матеріальних благ.

Основними факторами виробництва є праця, земля, капітал і підприємницькі здатності. В останні роки вчені додають такі фактори як наука та інформація.

1. Праця - це цілеспрямована діяльність людину з метою пристосування та видозміни речовини природи для задоволення потреб людей.

2. Земля – це всі природні ресурси, які використовуються в процесі виробництва в натуральному виді без обробки (ґрунт, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси та ін.).

3. Капітал включає предмети та засоби праці.

Предмети праці - це все те, на що спрямована трудова діяльність людини. Виділяють два основних види предметів праці:

- речовина, яка вперше виділяється працею із природного середовища, що перетворює його в продукт (наприклад, корисні копалини та нафта);

- предмети праці, які вже були оброблені людьми, і тому називаються сировиною (наприклад, кокс, метал у машинобудуванні, пряжа і т.д.).

Сировина ділиться на:

- готову продукцію, придатну до кінцевого споживання (наприклад, молоко, хліб, яблука та ін.);

- напівфабрикати - це предмети праці, які для кінцевого споживання обов'язково потребують доробки (наприклад, макарони, пельмені, борошно та ін.).

Отже, джерелом створення продукту є не тільки жива праця людей, але й природні ресурси.

Засоби праці - це речі, за допомогою яких люди, використовуючи їх механічні, фізичні, хімічні та інші властивості, впливають на предмети праці.

Засоби праці включають:

1) знаряддя праці – це те, чим людина безпосередньо впливає на предмети праці (наприклад, машини, устаткування, інструменти та ін.).

2) матеріальні умови праці (наприклад, будинки, спорудження, дороги, мости та ін.).

3) ємності, що використовуються для зберігання сировини та готової продукції (наприклад, цистерни, ящики, бочки та ін.).

4. Підприємницькі здатності – це здатність йти на ризик власним капіталом; здатність з'єднати воєдино фактори виробництва; ухвалювати рішення й нести за них відповідальність; завжди бути в творчому пошуку).

Продуктивні сили суспільства – це засоби виробництва та люди, які приводять їх у дію, створюють матеріальні блага, надають послуги й збільшують суспільне багатство.