§4. Самовиховання як важлива форма правового виховання

Особливу цінність для підвищення рівня правової свідомості та правової культури має правове самовиховання — цілеспрямована, повсякденна, систематична діяльність людини з оволодіння право­вими знаннями, формування позитивних правових мотивів і настанов, навичок правомірної поведінки, що полягає в самостійних зусиллях, спрямованих на вироблення звички до активної правомірної пове­дінки.

Правове самовиховання передбачає глибоке само­стійне вивчення чинного права, системи чинного за­конодавства. Людина прагне самостійно виробити в собі потребу діяти відповідно до норм права, гарту­вати свою волю, оцінювати свою поведінку на під­ставі нормативне закріплених вимог.

Волю слід розглядати як психологічну власти­вість людини, що проявляється в усвідомлених діях для досягнення поставленої мети з переборюванням труднощів і перешкод. Цілеспрямована, повсякден­на, систематична діяльність людини з оволодіння юридичними знаннями, формування в її свідомості позитивних правових навичок і настанов, здійснен­ня моделей поведінки, що відповідають чинним нор­мам права, може здійснюватися лише за наявності активного вольового аспекту, що означає самоорга­нізацію і стриманість, прояв активності й витримку, рішучі дії за екстремальних обставин, здатність керувати своїми діями чи утримуватися від дій тоді, коли це необхідно. Вольова людина вміє стримувати власні інтереси й потреби та діяти в напрямку, яко­го вимагають правові норми, для досягнення сус­пільної мети.

Правове самовиховання передбачає не тільки гли­боке вивчення правових норм, формування поваги до чинного правового закону, вироблення звички його дотримуватися та впевненості у його справед­ливості, а й формування у своїй свідомості правових почуттів, у яких відображаються переживання особистістю відносно тих вчинків і дій, що встанов­лені правовими нормами. До правових почуттів від­носять почуття відповідальності, дисциплінованості, обов'язковості, потрібності правового регулювання та ін.

Отже, правове самовиховання є ефективною фор­мою виховної роботи з підвищення рівня правової свідомості та правової культури.

Питання для самостійної перевірки знань

• Дайте загальну характеристику правосвідомості та правовій культурі (поняття, структура, види).

• Розкрийте зміст правової ідеології та правової психо­логії.

• Охарактеризуйте професійну правосвідомість.

• Розгляньте поняття і форми правового виховання.

• Дайте визначення самовиховання як форми правового ви­ховання.

• Покажіть напрямки виховання у юристів професійного рівня правосвідомості та правової культури.

Глава VI

ОСНОВИ ПРАВОВОЇ ПОВЕДІНКИ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§1. Правове мислення та його значення для правової поведінки

Правове мислення — це процес опосередко­ваного та узагальненого відображення правових явищ у їхніх істотних властивостях, зв'язках і стосунках. Людина може пізнавати навколишній світ із допомогою відчуттів та безпосереднього сприй­няття різноманітних предметів і явищ. Якщо ж якос­ті явища недоступні для споглядання, пізнання їх можливе тільки через мислення. До таких явищ і на­лежить право.

Ознаками правового мислення є: розумове пі­знання правових явищ і зв'язків між ними; правові явища у відображенні людини виступають в узагаль­неній формі; воно відображає найсуттєвіші власти­вості правових явищ, без яких право існувати не мо­же; це евристична діяльність людського мозку з від­шукання найхарактерніших властивостей, що вимагає від мислячого значних практичних знань, умінь і навичок, здатності орієнтуватись у проблем­них ситуаціях; велике значення при цьому нале­жить мотивації (наявності правових потреб, інтере­сів і прагнень) та волі людини в досягненні постав­леної мети.

Зовні правове мислення може проявлятись у пра­вовій поведінці, і тільки тоді воно має соціальне зна­чення.