§ 5. Об'єкти цивільно-правових відносин

Об'єктом цивільних правовідносин є кон­кретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.

Серед таких благ необхідно назвати матеріальні предмети та духовні цінності. До них, зокрема, на­лежать: речі; дії (в тому числі послуги); результати інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага.

Речі — це всі предмети матеріального світу, що здатні задовольняти певні потреби людей. Вони складають матеріальну основу життєдіяльності сус­пільства.

Речі поділяються на такі види:

• засоби виробництва (сировина, паливо, запасні частини, будівлі, засоби транспорту і зв'язку то­що) і предмети споживання (продукти харчу­вання, одяг, взуття, предмети побуту і т, д.);

• речі, що знаходяться в цивільному обігу, тобто речі, відносно яких відсутня заборона щодо ' вільної торгівлі; речі, обмежені в цивільному • обігу (мисливська зброя, деякі ліки тощо); речі, ¹ вилучені з цивільного обігу (наркотичні речови-^;т ни, дорогоцінні метали й каміння в сирому ви­гляді і т. ін,);

^!Н* індивідуально визначені (картина художника, подарунок тощо) і родові (цукор, мука, цегла і ^г ' под.);

• замінні (родові речі) та незамінні (індивідуально визначені речі);

• споживні (речі, що після споживання переста­ють існувати, — продукти харчування і т. ін.) та неспоживні (речі, що служать упродовж трива­лого часу, — автомобіль, будинок тощо);

• подільні (речі, які в разі поділу втрачають цільо­ве призначення, — телевізор, автомобіль і т. д.) та неподільні (хліб, цемент, рідина тощо);

• головні й належності (скрипка і футляр до неї, верстат і фреза до нього тощо);

• плоди (плоди фруктових дерев, приплід тварин і т. д.) і доходи (результат експлуатації власни­ком певної речі — гроші та ін.);

• рухомі (транспортні засоби і под.) та нерухомі (земля, будівлі, підприємства і т. ін.);

• гроші й цінні папери (акції, облігації, зобов'я­зання державної скарбниці, ощадні сертифіка­ти, векселі).

До об'єктів цивільних правовідносин відносять і дії осіб, що мають правове значення (приміром, дії з відшкодування заподіяних збитків) та відповідні по­слуги (скажімо, ремонт будинку, автомобіля).

Крім того, до них слід віднести результати інте­лектуальної творчості, що охороняються законом (наукові, літературні й художні твори, відкриття й винаходи, промислові зразки, товарні знаки тощо).

Одним із об'єктів цивільних правових відносин є особисті немайнові блага, до яких належать честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо. ,

§ 6. Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків

Здійснення суб'єктивного цивільного права — це реалізація його змісту через учинення уповнова­женою особою дій, що визначають можливість певної поведінки (приміром, суб'єктивне право особи на будь-яке майно надає їй можливість володіти, корис­туватися і розпоряджатися цим майном). Здійснення суб'єктивного цивільного права базується на принци­пі "дозволено все, що не заборонено законом". Водно­час це має відповідати моральним принципам і пра­вилам етики й не порушувати прав та інтересів інших осіб.

Суб'єктивне цивільне право може бути реалізо­ване як особисто, так і через інших осіб-представ-

Представництво, себто такі відносини, за яких угоду укладено представником від імені іншої особи, яку він репрезентує, створює для останньої відповід­ні права та обов'язки. Воно виникає, наприклад, з огляду на відсутність юридичної здатності або фізич­ної можливості в особи, яку репрезентують, вчиняти юридичні дії.

Представництво буває обов'язковим і добровіль­ним (договірним).

Обов'язкове представництво встановлюється за­коном (скажімо, представниками неповнолітніх мо­жуть бути батьки, всиновлювачі або опікуни).

Добровільне (договірне) представництво зале­жить від бажання конкретної особи, яку репрезенту­ють, і визначає повноваження представника вида­чею довіреності чи у формі договору. При цьому представник повинен діяти тільки в межах наданих йому повноважень.

Письмовим документом, що його видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами, є довіреність, яка залежно від межі та змісту повнова­жень може бути разовою, спеціальною чи генераль­ною. Довіреність укладається лише в письмовій фор­мі. Строк дії зазначеного документа не може переви­щувати трьох років, а якщо його не зазначено, то довіреність є дійсною тільки протягом року.

Будь-яка угода укладається з метою досягнення певного бажаного результату, що його поставила пе­ред собою фізична чи юридична особа.

Предмет виконання юридичного обов'язку — це певні матеріальні або нематеріальні блага (наприк­лад, речі, послуги, результати інтелектуальної твор­чості тощо).

Суб'єктом виконання юридичного обов'язку е боржник, на якому лежить зобов'язання щодо вчи­нення певних дій і від якого кредитор має право ви­магати їх учинення. До зазначених суб'єктів слід та­кож віднести осіб, до яких звернуто вимогу закону

щодо заборони певної поведінки, а також осіб, які взяли на себе це зобов'язання добровільно.

Місце виконання цивільно-правових обов'язків визначається законом, договором або іншим норма­тивним актом. У разі його невизначеності виконан­ня здійснюється згідно з вимогами Цивільного ко­дексу України:

• зобов'язання, стосовні до передачі будівель та іншого нерухомого майна, виконуються за міс­цем їх знаходження;

• в разі грошових зобов'язань (окрім грошових зо­бов'язань юридичних осіб) виконання останніх здійснюється за місцем проживання кредитора на момент виникнення зобов'язання;

• за решти зобов'язань виконання здійснюється за місцем проживання боржника або за місцезна­ходженням юридичної особи — боржника.

Строки виконання цивільно-правових обов'язків — відтинок часу або конкретна дата, протягом якого чи до якої зобов'язання має бути виконане. Строк може бути встановлений у законі, в договорі, в рі­шенні суду чи арбітражного суду. У безстрокових зобов'язаннях строк визначається з моменту витре­бування. Невиконання боржником обов'язку в уста­новлений строк, тобто прострочення, призводить до негативних наслідків для суб'єктів виконання. При­міром, кредитор має право вимагати відшкодування збитків, спричинених простроченням. Якщо вико­нання цивільно-правового обов'язку внаслідок про­строчення втратило для кредитора інтерес, він має право відмовитися від прийняття простроченого ви­конання. Ризик випадкового настання неможливості виконання певного обов'язку переходить на винну в простроченні сторону.

Для належного і своєчасного виконання юридич­ного обов'язку цивільне право передбачає такі засо­би його забезпечення: неустойку, заставу, поруку, завдаток і гарантію.