Глава XV

ОСНОВИ ШЛЮБНО-СІМЕЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§ 1. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання

Шлюбно-сімейне право — сукупність пра­вових норм, які регулюють особисті й пов'язані з ни­ми майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї. Тобто, це право регу­лює відносини між подружжям щодо порядку та умов узяття шлюбу, особистих і майнових відносин між ними, порядку та умов припинення шлюбу; від­носини між батьками й дітьми, іншими родичами то­що. Крім того, шлюбно-сімейне право України регу­лює відносини усиновлення (удочеріння), опіки й піклування і т. д.

Основними джерелами шлюбно-сімейного права є Конституція України та Кодекс про шлюб і сім'ю. Так, Конституція України проголошує: "Шлюб у на­ шому суспільстві грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ст. 51). Загалом сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняють­ ся державою. '

§ 2. Кодекс про шлюб і сім'ю

Названий кодекс було прийнято 20 червня 1969 р. і введено в дію з 1 січня 1970 р. У ньому 6 роз­ділів (201 стаття).

Розділ 1. Загальні положення.

Розділ 2. Шлюб.

Розділ 3= Сім'я»

Розділ 4. Опіка і піклування.

Розділ 5. Акти громадянського стану.

Розділ 6. Застосування законодавства України про шлюб і сім'ю до іноземних громадян і осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб і сім'ю іноземних держав, міжнародних договорів і угод.

Кодекс про шлюб і сім'ю України регламентує по­ рядок та умови одруження, особисті й майнові від­ носини, що виникають у сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми, між іншими членами сім'ї, а та­ кож відносини, що виникають у зв'язку з усинов­ ленням, опікою й піклуванням, припиненням шлю­ бу і т. ін. Кодекс про шлюб і сім'ю базується на та­ ких загальновизнаних принципах: рівноправності жінки й чоловіка в сімейних відносинах; побудови сімейних відносин на добровільному шлюбному со­ юзі жінки й чоловіка; всебічної охорони інтересів матері й дітей та забезпечення щасливого дитинства кожній дитині; виховання почуття відповідальності перед сім'єю тощо. У Кодексі про шлюб і сім'ю пе­ редбачено, що' громадяни є рівними в сімейних від­ носинах незалежно від їхніх національності, раси і ставлення до релігії. Будь-яке пряме чи опосередко­ ване обмеження прав громадян, дотичних до цього законодавства, заборонене.

§ 3. Шлюб і сім'я За сіМеЙним

законодавством

Шлюб — добровільне укладення подружжям (жіночої й чоловічої статі) договору про одруження, внаслідок чого у них виникають взаємні права та

обов'язки.

Сім'я — первинна ланка громадянського суспіль­ства, в якій реалізується дітородна, виховна та ін­ші функції суспільного життя.

§ 4. Умови й порядок одруження

Шлюбно-сімейне законодавство передбачає умови й порядок одруження. Шлюб реєструється в державних органах запису актів громадянського ста-.ну в урочистій обстановці, за згоди осіб, що одру_г .жуються.

Реєстрація шлюбу є офіційним потвердженням часу виникнення взаємних прав та обов'язків по­дружжя. Для взяття шлюбу необхідно подати заяву в орган загсу. Умовами одруження є взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік в Україні встановлено такий: 18 років для чоловіків і 17 — для жінок. Будь-якого межового віку для одруження повнолітніх осіб зако­нодавство не цередбачає. Проте, безперечно, головна умова реєстрації шлюбу — це взаємна згода осіб, які одружуються; що ж до шлюбів, узятих без наміру створити сім'ю, то законодавство визнає їх фіктив­ними.

Окрім умов одруження, законодавство формулює й перешкоди, що унеможливлюють шлюб. Шлюб не можливий:

- • між особами, з яких хоча б одна перебуває в ін­шому шлюбі; між родичами по прямій висхід­ній і низхідній лінії;

• між повнорідними і неповнорідними братами і сестрами; •

• між усиновителями і усиновленими;

• між особами, з яких, принаймні, одну визнано судом недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства.

А ще Особи, які одружуються, мають бути взаєм-й но обізнані про стан здоров'я один одного