За методикою к. Леві-Строса

Люди	Що на них
А B C D	Капелюх	сорочка	піджак	брюки	краватка	черевики
	–	футболка	куртка	джинси	–	кросівки
	кепка	сорочка	піджак	брюки	–	чоботи
	–	блузка	–	спідниця	–	босоніжки

Якщо читати "по горизонталі", отримуємо досить виразні характеристики A, B, C і D, коли ж "по вертикалі", то колонки утворюють певні переліки різновидів у певних класах одягу чи взуття. Отак і К. Леві-Строс групує міфи про предків Едипа, його самого та нащадків, отримуючи колонки зі значеннями: "переоцінка (гіпертрофія) родинних стосунків"; "недооцінка або знецінення стосунків родичання"; "чудища та знищення їх "; семантика імен Едипових предків, що гіпотетично означають "труднощі в користуванні кінцівками". Звідси, підключаючи до розгляду паралелі з індіанських міфів, К. Леві-Строс приходить до трохи несподіваного висновку: міф про Едипа втілює неможливість для суспільства, що сповідує ідею автохтонності людини" (у даному випадку – походження зі землі), "перейти до думки про те, що кожний з нас народжений від союзу чоловіка і жінки". Але ж і у формулюванні З. Фрейда "проблема приводить до запитання: як двоє можуть народити одного?" Отже, "ми можемо віднести гіпотезу Фрейда разом з текстом Софокла до версій міфу про Едипа".

Своєрідність методологічної позиції К. Леві-Строса особливо чітко визначилася в його критичних зауваженнях про монографію В. Я. Проппа "Морфологія казки". Частину їх присвячено проблемі співвідношення міфу й казки, в якій французький антрополог, мабуть, розбирається краще. Але найцікавіша для нас критика формалізму російського дослідника. В. Я. Пропп, на думку К. Леві-Строса, "розривається між формалістичними поглядами та необхідністю історичних пояснень" (походження виявленої сюжетної схеми). Це протиріччя є позірним: морфологія у вивченні фольклору є безплідною, "поки її не запліднять прямі чи непрямі етнографічні спостереження". Тут пролягає межа між формалізмом та структуралізмом. Для першого форма і зміст "повністю роз'єднані", а для структуралізму їх протиставлення не існує, бо при його методі "форма і зміст мають ту саму природу й однаково піддаються аналізу". Це буцімто стає можливим тому, що "структура сама і є змістом, замкненим у логічну форму, котру розуміємо як якість реальності"⁴².

Конкретний вияв протиріччя форми та змісту, притаманного, на його думку, формалізмові, К. Леві-Строс бачить у "основному розділі праці Проппа, де функції (роди) визначені на основі суворо морфологічних критеріїв", а "види" їхні (VIII функція "Шкідництво" має 22 види й підвиди) – з уведенням, "напевно, мимоволі", аспектів, що стосуються змісту. Тут і справді вразливий пункт праці В. Я. Проппа – перехід від цілком абстрактної схеми до того в казці, що він сам називає "її вражаючою різноманітністю, її строкатістю і пишнобарвністю". Логічніше було б, напевно, розглядати оті "види" не як продовження морфологічного аналізу, а лише як реалізацію його результатів у конкретному матеріалі – "грубезній матерії" (К. Леві-Строс) дослідження, у тій сотні конкретних казок.

Зауваження К. Леві-Строса не мають на меті якось "применшити величезні заслуги Проппа та не заперечують пріоритету його відкриттів". Натомість критика монографії В. Я. Проппа його співвітчизником В. П. Анікіним має довести, що "формула годиться для чого завгодно, тільки не для мистецтва". І з пафосом: "Питання стоїть ось як: морфологія або художня творчість? Ми даємо на нього єдину прийнятну відповідь: художня творчість в усій плоті та розкоші її традиційного багатства!"⁴³.

На Заході такого рівня критика "Морфології казки" була вже неможлива.

ЗАПИТАННЯ

Для самоперевірки. Один з радянських істориків філософії назвав метод К. Леві-Строса комп'ютерним. Це визначення...

1. ... не має ніяких підстав.

2. ... має на увазі бінарність опозицій і несвідомий характер міфу в концепції вченого.

3. ... є жартом.

4. ... має на увазі спроби вченого застосувати для аналізу великих комплексів "повідомлень" комп'ютерну техніку.

Відмінникові. Ураховуючи розуміння К. Леві-Стросом "змісту", чи можна погодитися з його протиставленням формалізму структуралізмові?