За 2008-2010 роки [27]
Але більш повну уяву про ефективність державно-кредитних операцій можна отримати з такого розрахунку:
де Н – надходження по системі державного кредиту;
В – видатки по системі державного кредиту.
Визначаючи ефективність державного кредиту слід враховувати також позитивний вплив його на стан державного бюджету та грошового обігу, а також на благоприятні тенденції в економічному розвитку суспільства.
В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргам існує певна специфіка:
платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел;
платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу визначаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу урегулювати платіжний баланс.
При обслуговуванні державного боргу визначається коефіцієнт обслуговування.
Як зазначалося, для внутрішнього боргу він обчислюється як відношення:
Сприятливим рівнем за міжнародними стандартами прийнято вважати значення цього показника до 60% від ВВП.
Для зовнішнього боргу – як відношення:
Сприятливим рівнем за міжнародними стандартами прийнято вважати значення цього показника до 25%.
Ще одна методика передбачає вважати безпечним такий рівень зовнішнього боргу (коефіцієнт обслуговування) коли сума на його обслуговування дорівнює приблизно 20% вартості експорту товарів.
За іншими оцінками, межею небезпеки вважається перевищення суми боргу порівняно з експортом у 2 рази, підвищеної небезпеки – у 3 рази.
Міністерство фінансів України разом з НБУ встановили, що граничне значення валового розміру державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів й послуг на повинне перевищувати 165%.
Джерелами погашення внутрішнього боргу є:
бюджетні кошти;
кошти, отримані від приватизації державного майна;
нові запозичення.
Джерелами погашення зовнішнього боргу, окрім вищеперелічених, у надзвичайних випадках ще можуть бути золотовалютні резерви країни.
Через світову фінансово-економічну кризу та нерозважливу боргову політику попередніх років Україна обтяжила себе катастрофічними боргами.. Тому в 2010 р. та в наступних роках суттєва частина бюджетних коштів буде спрямована на виплату основної частини державного боргу та сплату відсотків за його обслуговування.
Графік погашення основної суми державного боргу протягом наступних 10 років, розроблений Міністерством фінансів України у 2009 р. і представлений на офіційному сайті міністерства, відображає практичну відсутність боргового навантаження у 2014 р. та його зменшення, починаючи з 2016 р. (рис. 8.6) [110].
Протягом 2010 р. погашення та обслуговування боргу, який суттєво зріс у 2008–2009 роках, здійснювалось вчасно та в повних обсягах. Так, витрати державного бюджету на погашення державного боргу за 2010 р. становили 26,7 млрд. грн. проти 15,2 млрд. грн. запланованих, у тому числі погашення державного внутрішнього боргу – 19,7 млрд. грн., погашення державного зовнішнього боргу – 7,0 млрд. грн.
Витрати державного бюджету на погашення державного боргу у 2010 р. знаходилися в межах планового показника (26,9 млрд. грн.), що є позитивно характеризує кредитно-фінансову політику держави.
Рис. 8.6. Прогнозоване погашення основної суми державного боргу
Державним боргом можна управляти, впливаючи таким чином на його величину.
Методи управління державним боргом є такими:
рефінансування;
конверсія;
консолідація;
уніфікація;
обмін за регресивним співвідношенням;
відстрочка погашення;
реструктуризація;
анулювання.
Рефінансування – це випуск нових позик для того, щоб розплатитися з власниками облігацій старої позики.
Цей спосіб застосовується у випадку зростання державної заборгованості і бюджетних труднощах країни. Активно рефінансування застосовується при сплаті процентів і погашень за зовнішньою частиною боргу. Але для того, щоб надали нові запозичення треба мати гарну репутацію у міжнародних фінансових колах, економічну і політичну стабільність в країні.
Конверсія державного боргу – це зміна доходності позик.
Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.
Консолідація – це зміна строків дії позик.
Частіше за все вона проводиться у формі збільшення строків дії облігацій попередніх позик. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків дії позик.
Уніфікація позик являє собою об'єднання кількох позик в одну.
Вона спрощує управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.
Обмін за регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик на одну нову з понижуючим коефіцієнтом проводиться з метою скорочення державного боргу.
Наприклад, декілька облігацій старих позик обмінюються на облігації нової позики у співвідношенні 3 : 1. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає не що інше, як часткову відмову держави від своїх боргів.
Відстрочка погашення позики або усіх раніше випущених позик означає перенесення строків виплати заборгованості.
При використанні цього методу на період перенесення строків погашення боргу виплата доходів також припиняється.
Відстрочка погашення застосовується в умовах, коли подальший активний розвиток операцій по випуску нових запозичень стає недоцільним, оскільки не має фінансової ефективності для держави. Це відбувається коли уряд зробив дуже багато запозичень і умови їх емісії невигідні для держави, оскільки більша частина надходжень від нових запозичень йде на виплату процентів й погашень від раніше випущених позик.
Реструктуризація – це використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.
Анулювання (скасування) державного боргу – повна відмова держави від зобов’язань за випущеними позиками (внутрішніми, зовнішніми або за всім державним боргом).
Анулювання цінних паперів держави може проводитися з двох причин:
по-перше, в разі фінансової неплатоспроможності держави (дефолту);
по-друге, в результаті приходу до влади нових політичних сил, які відмовляються визнавати фінансові зобов’язання своїх попередників.
Однак це не може розглядатись як припустимий варіант. Авторитет держави, як будь-якого боржника, залежить від визнання нею своїх боргів і забезпечення повного їх погашення у встановлені строки.
Відмова від виконання державою взятих на себе зобов’язань щодо внутрішніх позик підриває довіру населення та підприємств до дій уряду та взагалі інституту держави як такого. Це призводить до відмови вкладати власні заощадження у державні цінні папери на внутрішньому фінансовому ринку.
Невиконання державою власних зобов’язань на міжнародному рівні може призвести до повної економічної ізоляції країни, як це сталося на початку 20-х років із Радянською Росією. На той час уряд В.І. Леніна прийняв рішення про невизнання боргів свого попередника – царського уряду, який напередодні Першої світової війни розмістив у Європі так звану „золоту позику” гроші від якої повинні були піти на розвиток капіталізму у Росії. Окрім економічної блокади, яка проіснувала до 1933 р., Радянська Росія отримала ще й спробу інтервенції з боку країн, чиї інтереси найбільш постраждали.
Тобто, приймаючи рішення про анулювання державного боргу, особливо зовнішнього, слід мати на увазі, що така поведінка, пов’язана з відмовою від виконання державою взятих на себе зобов’язань, може призвести не тільки до втрати авторитету країни на міжнародному фінансовому ринку, але й мати інші не дуже приємні наслідки.
Важливою сферою управління державним боргом є випуск нових позик. Держава повинна визначити умови їх емісії:
рівень доходності;
термін дії;
спосіб виплати доходів;
пільги кредиторам та ін.
При цьому держава повинна керуватися не тільки своїми інтересами, але й інтересами кредиторів.
Отже, для удосконалення процесу управління державним боргом, держава повинна:
оптимізувати структуру державного боргу, зменшивши його зовнішню складову та уповільнивши динаміку зростання;
суттєво зменшити розрив між обсягами запозичень та погашенням боргу;
приділяти увагу не тільки зобов'язанням державного сектора, але й боргам інших суб'єктів;
знаходження альтернатив позичковому фінансуванню бюджетних видатків.
Ефективність політики з управління державним боргом буде визначатися відсутністю суттєвого боргового навантаження на економіку країни та його поступовим зменшенням у довгостроковій перспективі.
ПРАКТИКУМ