4. Об’єкти калькулювання й калькуляційні одиниці. Обчислення основних статей калькуляції.

Калькулювання - обчислення собівартості окремих виробів.

Об'єкт калькулювання - це та продукція, собівартість якої обчислюється.

Основними статтями калькулювання є:

1) Сировина і матеріали (витрати на сировину, на основні та допоміжні матеріали, на куповані вироби та напівфабрикати).

Кількість матеріалів певного виду М_п , яку необхідно закупити:

М_П=М_В+М_3.К+М_З.П,

де М_В - витрати матеріалів за розрахунковий період на виробництво продукції; Мз.к, Мз.п перехідний запас матеріалів відповідно на кінець та початок розрахункового періоду.

Витрати виробництва за цією статтею визначають:

,

де Р_М - ціна придбання сировини і матеріалів і-того виду; Р_В - ціна реалізації відходів сировини і матеріалів і-того виду; М_В - витрати сировини і матеріалів і-того виду, п - кількість видів сировини і матеріалів.

2. Енергія технологічна (паливо, електроенергію, пара, газ). Витрати за цією статтею визначають:

,

де п - кількість видів енергії; С_Е - норми витрат і-того виду енергії; Р_Т - ціна-тариф на застосування і-того виду енергії.

3) Основна та додаткова заробітна плата виробничих робітників.

До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію. Обчислюється згідно з нормами витрат на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції та виготовлення одиниці продукції.

Утримання та експлуатація машин і механізмів.

До цієї статті належать:

• амортизаційні відрахування на відтворення машин та устаткування (А_ус );

- електроенергія, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування (с_ЕНТ );

• придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування (С_ІНС );

• ремонт та технічне обслуговування (С_РТО);

• заробітну плату обслуговуючого персоналу (С_ЗП.ОБ);

Витрати за цією статтею можуть бути розрахованими трьома методами:

а) Метод простого підсумування:

с_УЕКС = Аус + с_ЕНТ + С_ІНС + С_РТО + С_ЗП.ОБ,

б) Кошторисний метод:

Розподіл витрат здійснюють пропорційно основній зарплаті виробничників:

с_УЕКС = С_{ЗП..ОСН*} С_ЕКС/100,

С_зп.осн - витрати на основну заробітну плату виробничих робітників на одиницю продукції; С_ЕКС - відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної заробітної плати виробничих робітників, %.

в) Метод розподілу:

Цим методом здійснюють розподіл витрат залежно від часу обробки одного виробу і нормативних витрат на одиницю часу:

с_ЕКС = ,

де С_{ЕКС. год.} - витрати 4 - тої статті за годину на і-ту машину; t_і – тривалість обробки виробу на і-тій машині; п - кількість машин на яких обробляється виріб.

5) Загально виробничі (накладні) витрати:

До цієї статті входять витрати на:

-управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва;

-заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців;

• амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

• охорону праці;

• техніку безпеки, охорону, протипожежну охорону;

• досліди, випробування, винахідництво;

• підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські витрати;

• відрядження;- обов'язкові платежі (страхування майна, платежі

• за забруднення навколишнього середовища);

- придбання патентів, ліцензій тощо.

Накладні витрати розподіляються пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників, крім амортизаційних відрахувань:

с_НАКЛ = С_{ЗП..ОСН*} q+ А_БС,

де q - відсоток загально-виробничих витрат у заробітній платі основних виробничих робітників; А_БС - амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах

на їх повне оновлення.

6) Підготовка й освоєння виробництва:

До цієї статті належать витрати на:

• освоєння нових підприємств, виробництв, цехів;

• підготовку й освоєння нової продукції;

• підготовчі роботи у добувній промисловості.

Ці витрати списуються рівними частками за встановлений період їх відшкодування.

7) Позавиробничі витрати:

До таких витрат відносять:

• маркетингові дослідження;

• рекламу продукції;

• заходи щодо стимулювання збуту.

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.

Зниження собівартості може здійснюватися внаслідок скорочення:

1. витрат учеревленої праці, що може бути досягнуто поліпшенням використання засобів та предметів праці;

2. затрат живої праці, що можуть бути скорочені за умови зростання продуктивності праці;

3. адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається розумною економією.

Основним шляхом зниження рівня собівартості продукції підприємства є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі. Зменшення цих витрат може відбуватися під впливом низки факторів, зокрема:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• вдосконалення організації виробництва і праці;

• зміни структури та обсягу продукції

• галузевих та інших чинників.