4. Фінансовий контроль: суть, види, форми та методи

Фінансовий контроль — це контроль законодавчих і виконав­чих органів влади всіх рівнів, а також спеціально створених уста­нов за фінансовою діяльністю всіх економічних суб'єктів із за­стосуванням певних методів і прийомів.

Мета фінансового контролю та способи її виконання наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2. Мета та виконавці зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю

Мета фінансового контролю	Вид контролю	Виконавці
1.Перевірка відповід-ності на­прямків фі-нансової діяльності та окремих фінансових операцій чинним пра-вовим нормам	зовнішній фінансовий контроль	— органи податкової служби — аудиторські фірми — державна контрольно-ревізійна служба — інші зовнішні органи
2. Перевірка виконан-ня і забезпечення реа-лізації всіх управлін-ських рішень у галузі фінансової діяльності, попере­дження кризо-вих явищ	внутрішній фінансовий контроль	— фінансові менеджери — керівники підприємств — засновники — інші структурні підрозділи

Характерні особливості та принципи фінансового контролю відображені на рис. 4.5.

Принципи			Характерні ознаки
дієвість		є формою прояву контрольної функції фінансів
гласність
об'єктивність		основними об'єктами є процеси формування й використання фінансових ресурсів
незалежність		регламентується державним законодавством, тобто має нормативний характер
превентивність

Рис. 4.5. Характерні ознаки та принципи організації фінансо­вого контролю

Основні умови, що забезпечують ефективність організації си­стеми внутрішнього фінансового контролю на підприємстві наве­дені на рис. 4.6.

Рис. 4.6. Основні умови ефективності організації системи внут­рішнього фінансового контролю на підприємстві

Фінансовий контроль класифікують за певними ознаками (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Класифікація фінансового контролю

Види фінансового контролю:

Державний — позавідомчий — здійснюється комісіями ВРУ, Кабінетом Міністрів, місцевими радами народних депутатів, державними фінансовими органами.

Внутрішньовідомчий — проводиться відомствами, міністер­ствами, державними комітетами щодо підвідомчих їм підпри­ємств, організацій, установ.

Внутрішньогосподарський — здійснюється структурними підрозділами підприємств — бухгалтерією, фінансовою служ­бою підприємства. Мета — перевірка правильності і своєчас­ності зарахування коштів на рахунок у банку, контроль за залишком коштів на рахунку, за протермінування заборгова­ності постачальникам, банку, бюджету тощо.

Громадський — полягає у проведенні перевірки, виявленні і попередженні різних порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій з ініціативи місцевих органів влади або окремих груп громадян.

Аудиторський — здійснюється аудиторськими фірмами або незалежними аудиторами.

Попередній фінансовий контроль — перевірка операцій до того, як вони відбудуться. Мета — недопущення незаконних і не­правильних фінансових операцій. Завдання — виявлення резервів зростання обсягів виробництва, підвищення рентабельності, по­передження неекономічного і нераціонального використання гро­шових коштів; проведення органами державної влади і управ­ління, фінансовими і податковими органами, банківськими уста­новами, працівниками служби обліку на стадії складання плану та бюджету і прийняття фінансових рішень.

Поточний фінансовий контроль полягає у регулярній перевірці виконання підприємствами встановлених завдань з фінансових показників і платежів до бюджету, дотримання ними фінансових норм і нормативів. Здійснюється працівниками служби обліку у процесі проведення тих чи інших фінансових операцій; забезпе­чує режим економії у використанні коштів, мобілізує внутрішні резерви.

Наступний фінансовий контроль проводиться після проведен­ня операцій практично всіма контролюючими органами. Мета — аналіз і узагальнення підсумків виконання фінансових операцій, виявлення випадків порушення фінансової дисципліни, законів, перекручень у звітності та цільовому використанні коштів.

Камеральні та документальні перевірки проводяться, головним чином, податковими органами. Перший вид контролю здійсню­ється без виходу на підприємство і полягає у перевірці поданої податкової звітності. Документальна перевірка проводиться з ви­ходом на підприємство і передбачає перевірку первинних доку­ментів, пов'язаних із нарахуванням податків. Результати доку­ментальної перевірки можуть оформлятися довідкою — якщо порушень не виявлено; актом — при встановленні порушень по­даткового законодавства.

Ревізія — це всеохоплююча перевірка усіх сторін діяльно­сті суб'єкта господарювання; проводиться регулярно, а її резуль­тати оформляються актом; мета — всебічно сприяти поліпшен­ню фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ.

Залежно від обсягу даних, що перевіряються, розрізняють ревізії:

• суцільні;

• вибіркові;

• комбіновані.

Залежно від повноти охоплення діяльності підприємства, орга­нізації розрізняють ревізії:

• повні;

• часткові;

• тематичні;

• комплексні.

Ревізії також поділяють на планові і позапланові.