3. Формування та порядок використання коштів фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності характеризує страхування на випадок тимчасової непраце­здатності. Формою страхового відшкодування виступають допомо­ги на період втрати працездатності та на відшкодування частини витрат на відновлення працездатності (рис. 13.4).

Рис. 13.4. Механізм формування та використання Фонду соціаль­ного страхування з тимчасової втрати працездатності

4. Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття

Фонд загальнообов'язкового соціального страхування на випа­док безробіття забезпечує страхування на випадок втрати місця роботи. Формою страхового відшкодування виступають допомоги на безробіття, на перекваліфікацію, на працевлаштування. Порядок формування та використання фонду окреслено на рис. 13.5.

Рис. 13.5. Механізм формування та використання Фонду загаль­нообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття

Тема 14. Державний кредит і державний борг

1. Суть, поняття та форми державного кредиту.

2. Суть і класифікація державних позик.

3. Державний борг і способи коригування позикової політики.

Базові поняття: державний кредит, державні позики, держав­ний борг, позикова політика.

1. Суть, поняття та форми державного кредиту

Державний кредит — сукупність відносин, у яких держава ви­ступає в ролі позичальника коштів, кредитора та гаранта. За допо­могою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, які використо­вуються для задоволення державних потреб.

Причини існування державного кредиту:

1. потреби у виконанні державою своїх функцій;

2. постійно зростаючі потреби держави;

3. бюджетний дефіцит.

Державний кредит має певні спільні риси з банківським кре­дитом:

1. поверненість; 2. строковість; 3. платність.

Відмінність банківського та державного кредиту — перший призначений для задоволення виробничих потреб суб'єктів госпо­дарювання; другий — для задоволення потреб державних органів влади та управління.

Форми державного кредиту:

1) державні позики;

2) використання частини вкладів населення в ощадних уста­новах. Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються до бюджету. Однак, комер­ційні банки, як правило, діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Частина цих коштів може спрямовуватися на придбання держав­ них цінних паперів і таким чином належати до державного кредиту;

3)грошово-речові лотереї;

4)використання коштів державного позикового фонду. Це оз­начає заміщення грошових ресурсів кредитними. Наслідок — загострення фінансової кризи та посилення інфляції.

2. Суть і класифікація державних позик

Класифікація державних позик:

1. За правовим оформленням:

1) На підставі угод. Угодами оформляються кредити від інших держав, міжнародних організацій і фінансових інститутів.

2) Цінними паперами. З їх допомогою мобілізуються кош­ти на фінансовому ринку. Види цінних паперів, якими оформляються позики:

1.2.1. Облігації. Можуть бути знеусобленими — на покриття дефіциту бюджету; цільовими — під конкретні програ­ми. Облігація має такі види оцінки:

номінальна — зазначена сума боргу;

курсова — ціна, за якою вона продається залежно від до­хідності, надійності, ліквідності.

1.2.2. Казначейські зобов'язання. Казначейськими зобов'язаннями оформляються, як правило, короткострокові по­зики. Відмінності між облігаціями та казначейськими зобов'язаннями:

- облігації випускаються з метою поповнення бюджету, цільових державних фондів, на спеціальні цілі; казна­чейські зобов'язання — лише на поповнення бюджету;

- за облігаціями фінансовий дохід виплачується у фіксо­ваних відсотках, у вигляді виграшів; за казначейськими зобов'язаннями — у фіксованих відсотках;

- облігації обертаються вільно або обмежено серед насе­лення і юридичних осіб; казначейські зобов'язання — реалізовуються лише серед населення.

2. За місцем розміщення:

1) Внутрішні — на внутрішньому фінансовому ринку, тобто надаються юридичним особам, фізичним особам, нерезидентам.

2) Зовнішні — надходять ззовні від урядів, юридичних осіб, фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фі­нансових інститутів.

3. За правом емісії:

1) Державні. Випускаються центральними органами управ­ління, і надходження від них спрямовуються до державно­го бюджету.

2) Місцеві. Випускаються місцевими органами управління, і надходження від них спрямовуються до місцевих бюджетів.

4. За характером використання цінних паперів:

1) Ринкові. Вільно купуються, продаються і перепродуються на ринку цінних паперів.

2) Не ринкові. Власники не можуть продати такі цінні папе­ри, крім того, вони не допускаються на ринок цінних паперів.

5. За забезпеченістю:

1) Заставні. Забезпечуються державним майном чи конкрет­ними доходами.

2) Беззаставні. Не мають конкретного матеріального забез­печення і їх надійність визначається авторитетом держави.

6. За терміном погашення:

1) Короткострокові (до 1 p.).

2) Середньострокові (1—5 pp.).

3) Довгострокові (більше 5 pp.).

7. За виплатою доходу:

1) Відсоткові. Дохід встановлюється у вигляді позичкового відсотка. Може встановлюватися як тверда фіксована став­ка, так і плаваюча (змінюється під впливом попиту і пропо­зиції на кредитному ринку).

2) Виграшні. Виплата доходу здійснюється на підставі проведених тиражів виграшів. Дохід отримують ті кредитори, чиї облігації виграли.

3) Дисконтні. Державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю.

8. За характером погашення:

1) Одноразова виплата.

2) Виплата частинами:

• позика погашається рівними частинами протягом кіль­кох років;

• позика погашається щоразу наростаючими сумами;

• щоразу сума зменшується.

9. За характером зобов'язань:

1) З правом довготермінового погашення.

2) Без права довготермінового погашення.