3. Податкова система і податкова політика України
Податкова система — сукупність встановлених у країні податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.
Податкова система ґрунтується на певних наукових засадах (рис. 12.6):
Р
ис.
12.6.
Наукові основи побудови податкової
системи
Класифікація податків наведена на рис.12.7.
Рис. 12.7. Класифікація податків
Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення і справляння податків. Податкова політика України ґрунтується на певних принципах, визначених податковим законодавством:
стимулювання підприємницької, інвестиційної активності, сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки;
обов'язковість;
рівнозначність і пропорційність;
рівність, недопущення проявів податкової дискримінації;
соціальна справедливість;
стабільність;
економічна обґрунтованість;
рівномірність сплати;
компетенція;
єдиний підхід;
доступність.
4. Види податків в Україні та порядок їх нарахування
Рис. 12.8. Види податків в Україні
Види податків в Україні визначені Законом "Про систему оподаткування" від 18.02.1998 р. із такими змінами і доповненнями (рис. 12.8).
Рис. 12.8. Види податків в Україні (закінчення)
Механізм справляння прямих податків з доходів громадян окреслено на рис. 12.9, а з юридичних осіб — на рис. 12.10.
Рис. 12.9. Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств
Рис. 12.10. Структурно-логічна схема податку на доходи фізичних осіб
У структурі непрямих податків провідне місце посідає ПДВ — універсальний акциз. Порядок його справляння наведено на рис. 12.11.
Рис. 12.11. Структурно-логічна схема ПДВ
Різновидом непрямих податків на високорентабельні й монопольні товари є акцизний збір. Призначення цього податку — обмеження кількісних параметрів споживання окремих товарів: алкогольних напоїв, тютюнових виробів, автомобілів, нафтопродуктів. Структурно-логічна схема акцизного збору наведена на рис. 12.12.
Рис. 12.12. Структурно-логічна схема акцизного збору
Тема 13. Цільові державні фонди
1. Соціально-економічна суть цільових державних фондів.
2. Пенсійний фонд України.
3. Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
4. Фонд загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття.
Базові поняття: цільові державні фонди, соціальне страхування, Пенсійний фонд, фонди соціального страхування.
1. Соціально-економічна суть цільових державних фондів
Цільові державні фонди — це сукупність фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні держави або місцевих органів управління, які мають цільове призначення. Цільові фонди виступають одним із методів перерозподілу національного доходу і виконують два важливих завдання:
1) забезпечують додатковими коштами пріоритетні сфери економіки;
2) розширюють коло соціальних послуг населенню.
Необхідність функціонування цільових державних фондів обумовлюється такими причинами:
1. Бюджет, через незакріпленість більшої частини доходів, зумовлює дефіцитне фінансування окремих статей видатків. Цільові фонди забезпечують цільове спрямування та використання коштів.
2. Швидкі зміни в економічному житті зумовлюють необхідність прийняття оперативних рішень у сфері перерозподілу фінансових ресурсів. Таку оперативність забезпечити через бюджет досить важко, оскільки останній приймається у формі Закону і підлягає парламентському контролю. Цільові фонди формуються виконавчими органами і є більш прийнятними для виконання вказаних завдань.
3. Наявність дефіциту бюджету. За умови активного сальдо кошти того чи іншого цільового фонду можуть використовуватися на фінансування бюджетного дефіциту.
4. Багатогранність форм власності й господарювання, що передбачає використання в суспільстві не лише бюджетного механізму розподілу національного доходу, а й інших його форм.
Цільові державні фонди класифікуються за різними ознаками (рис. 13.1):
Рис. 13.1. Класифікація цільових державних фондів
В Україні застосовувалися в різні часи такі цільові фонди (рис. 13.2).
Рис. 13.2. Види цільових державних фондів