23. Економічний зміст ціни. Види цін, їх характеристика та формування

Ціна — це грошове вираження вартості товару (продукції, товару) за умови рівноваги між попитом і пропозицією.

Функції ціни:

1. Обліково-вимірювальна — є засобом обліку вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції.

2. Розподільча — із допомогою цін, що відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання та населення.

3. Стимулююча — використовується для мотивації підвищенння ефективності господарювання та забезпечення необхідної прибутковості.

Основу структури ціни продукції становлять її собівартість і прибуток. Крім них до складу ціни входить ряд інших елементів: ПДВ, акцизний збір, оптово збутова надбавка (витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій), торгівельна надбавка (витрати і прибуток торговельних організацій).

Ц = С/в + Пр +Аз + ПДВ + Збн + Тн

С/в — собівартість

Пр — Прибуток від реалізації продукції

Аз — акцизний збір

Збн — оптово-збутова надбавка

Тн — торговельна надбавка

Оптова ціна підприємства:

Цоп = С/в = Пр

Оптова ціна реалізації:

Цор = Цоп + ПДВ + Аз + Збн

Роздрібна ціна:

Цр + Цор + Тн (з ПДВ)

Ціни, які діють у ринковій економіці, класифікуються за певними ознаками:

I За сферою обслуговування:

1) оптові

2) закупівельні

3) роздрібні

4) кошторисні

ІІ За способом встановлення та ступеня регулювання:

1) державні

2) ввізні

3) вільні

4) договірно-контрактні

24. Виробниче підприємство, його завдання. Види підприємств

Підприємство — це організаційно відокремлена і економічно-самостійна ланка виробничої сфери НГ, що спеціалізується на виготовлені продукції, виконані роботи, надання послуг.

Мета підприємства:

Задоволення потреб споживачів у даній продукції і отримання прибутку.

Підприємства мають статус юридичної особи і повинні мати свій розрахунковий рахунок в установі банку, самостійний баланс, печатку, фірмовий знак.

Будь-яке підприємство здійснює свою діяльність на основі статуту підприємства, а господарські товариства ще на основі засновницької угоди.

Підприємство має такі ознаки:

1. Виробничо-технічна єдність.

2. Організаційно-технічна єдність.

3. Фінансово-економічна самостійність.

Види підприємства класифікуються за такими ознаками:

І. Залежно від мети і чарактеру діяльності:

1) Комерційні підприємства

2) Некомерційні (неприбуткові) підприємства.

ІІ. За формою власності:

1. Приватні (індивідуальні, сімейні, приватні).

2. Колективні.

3. Державні.

4. Муніципальні.

5. Спільні підприємства.

6. Іноземні організації.

ІІІ. За правовим статусом і формою господарювання:

1. Одноосібні ПП.

2. Коперативні.

3. Орендні.

4. Господарські товариства (акціонерні т-ва, ТзОВ, ТзДВ (з додатковою відповідальністю)).

ІV. За національною принадлежністю капіталу.

1. Національні.

2. Іноземні.

3. Змішані.

25. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика

Типи виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі властивості, як:

1.широта номенклатури;

2.стабільність;

3.регулярність;

4.обсяг випуску продукції.

Розрізняють такі типи виробництва:

1.масове;

2.серійне;

3.одиничне.

Масове виробництво передбачає випуск в великих кількостях однотипної продукції.

Поліграфія відноситься до серійного типу виробництва. В поліграфії використовують такі типи виробництва:

1.Крупносерійне виробництво.

2.Серійне виробництво

3.Дрібносерійне виробництво.

Одиничне і близький до нього дрібносерійне виробництва характеризуються виготовленням деталей великої номенклатури на робочих місцях, що не мають певної спеціалізації. Це виробництво має бути достатньо гнучким і пристосованим до виконання різних виробничих замовлень.

Технологічні процеси в умовах одиничного виробництва розробляються укрупнено у вигляді маршрутних карт на обробку деталей по кожному замовленню; ділянки оснащуються універсальним обладнанням і оснащенням, що забезпечує виготовлення деталей широкої номенклатури. Велика різноманітність робіт, які доводиться виконувати багатьом робітникам, вимагає від них різних професійних навичок, тому на операціях використовуються робітники-універсали високої кваліфікації. На багатьох ділянках, особливо в дослідному виробництві, практикується суміщення професій.

Організація виробництва в умовах одиничного виробництва має свої особливості. Зважаючи на розмаїття деталей, порядку і способів їх обробки виробничі ділянки будуються за технологічним принципом з розстановкою обладнання за однорідними групами. При такійорганізації виробництва деталі в процесі виготовлення проходять через різні ділянки. Тому при передачі їх на кожну наступну операцію (ділянка) необхідно ретельно опрацювати питання контролю якості обробки, транспортування, визначення робочих місць для виконання наступної операції. Особливості оперативного планування і управління полягають у своєчасних комплектації та виконанні замовлень, контроль за просуванням кожної деталі по операціях, забезпеченні планомірної завантаження ділянок і робочих місць. Великі складності виникають в організації матеріально-технічного постачання. Широка номенклатура продукції, що виготовляється, застосування укрупнених норм витрати матеріалів створюють труднощі в безперебійному постачанні, через що на підприємствах накопичуються великі запаси матеріалів, а це веде, у свою чергу, до омертвіння оборотних коштів.

Серійне виробництво характеризується виготовленням обмеженою номенклатури деталей партіями, повторюваними через певні проміжки часу. Це дозволяє використовувати поряд з універсальним спеціальне обладнання. При проектуванні технологічних процесів передбачають порядок виконання та оснащення кожної операції.

Для організації серійного виробництва характерні наступні риси. Цехи, як правило, мають у своєму складі предметнозамкнутие ділянки, обладнання на яких поставлена по ходу типового технологічного процесу. В результаті виникають порівняно прості зв'язки між робочими місцями і створюються передумови для організації прямоточного переміщення деталей у процесі їх виготовлення.

Для підприємств серійного виробництва характерні значно менші, ніж в одиничному, трудомісткість і собівартість виготовлення виробів. У серійному виробництві, в порівнянні з одиничним, вироби обробляються з меншими перервами, що знижує обсяги незавершеного виробництва.

З точки зору організації основним резервом зростання продуктивності праці в серійному виробництві є впровадження методів потокового виробництва.

Масове виробництво відрізняється найбільшою спеціалізацією і характеризується виготовленням обмеженою номенклатури деталей у великих кількостях. Цехи масового виробництва оснащуються найбільш досконалим устаткуванням, що дозволяє майже повністю автоматизувати виготовлення деталей. Велике поширення одержали тут автоматичні потокові лінії.

Технологічні процеси механічної обробки розробляються більш ретельно, по зверненнях. За кожним верстатом закріплюється відносно невелика кількість операцій, що забезпечує найбільш повне завантаження робочих місць. Устаткування розташовується ланцюжком по ходу технологічного процесу окремих деталей. Робочі спеціалізуються на виконанні однойдвух операцій. Деталі з операції на операцію передаються поштучно. В умовах масового виробництва зростає значення організації міжопераційного транспортування, технічного обслуговування робочих місць. Постійний контроль за станом ріжучого інструменту, пристосувань, устаткування - одна з умов забезпечення безперервності процесу виробництва, без якого неминуче порушується ритмічність роботи на дільницях і в цехах. Необхідність підтримки заданого ритму у всіх ланках виробництва стає відмітною особливістю організації процесів при масовому виробництві.

Масове виробництво забезпечує найбільш повне використання обладнання, високий загальний рівень продуктивності праці, найнижчу собівартість виготовлення продукції. У табл. 1 представлені дані по порівняльній характеристиці різних типів виробництва.