8. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання

Продуктивність праці (ПП) — це к-сть п-ції, яку виготовляє один працівник (робітник) за одиницю часу.

ПП визначається в натуральних, трудових і вартісних показниках.

ПП в натуральних показниках визначається: ПП= ; Рсп – спискова чисельність працівників (робітників)

В трудових: ПП=

До вартісних показників ПП відносять:

1. Середньорічний виробіток одного працівника. ППпрац.=

2. Середньорічний виробіток одного робітника. ППроб.=

3. Середньоденний виробіток одного працівника. ППд= ; Тл-дн – кількість днів, відпрацьованих всіма робітниками. Тл-дн = Рсп.роб. х Тдн.; Тдн – к-сть відпрацьованих днів.

4. Середньогодинний виробіток одного робітника. ППгод= ; Тл-год – к-сть годин, що відпрацьовані робітниками. Тл-год = Рсп.роб. х Тдн. х Тзм.; Тзм. – тривалість зміни (8 год.)

Ріст ПП визначається за формулою:

РПП= або РПП=

9. Форми суспільної організації виробництва. Концентрація виробництва, її види. Економічні преваги і недоліки великих підприємств.

 Історія розвитку людського суспільства знає дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Форма суспільного виробництва виражає певний спосіб організації його господарської діяльності. Історично першою формою організації суспільною виробництва було натуральне господарство. Натуральне господарство - це такий тип організації виробництва, при якому вироблені продукти призначені для задоволення власних потреб тих хто їх виготовив, тобто продукти праці не приймають товарної форми слугують для власного та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками. Характерними рисами натурального виробництва є слідуючи: — замкнутість економічної діяльності, тобто кожна господарська одиниця є самостійною, спирається на свої власні виробничі та природні ресурси і забезпечує себе всім необхідним для життя; — переважання ручної праці, примітивних засобів виробництва, най простіших форм організації праці, Існуванням простого відтворення; — відсутність обмінних процесів; — панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях. Натуральне виробництво притаманне такому рівню продуктивних сил і такому типу виробничих відносин, які визначають дуже обмежену ціль виробництва, підпорядковують Його задоволенню потреб незначних за обсягом і примітивних за характером. Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах (виробнича концентрація) та зосередження підприємств однієї галузі на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення діючих підприємств, будівництва нових великих підприємств або об'єднання декількох малих. Концентрація - це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах, тобто процес усуспільнення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції. У сучасних умовах процес концентрації промислового виробництва є не просто збільшенням кількості основних фондів. Йому притаманна докорінна зміна техніки на базі НТП, зосередження її на великих підприємствах. На розвиток концентрації виробництва впливають такі чинники, як зростання потреби в окремих видах продукції, технічний прогрес у промисловості.

10. Спеціалізація і кооперування виробництва, їх види та характеристика

Спеціалізація — це процес зосередження випуску конструктивно і технологічно однорідної продукції, її окремих частин або технологічних процесів на підприємствах, в об’єднаннях або галузях

Основні напрямки спеціалізації:

1. Спеціалізація на випуску певних готових виробів.

2. Виробництво окремих частин продукту.

3. Виділення окремих заводів, цехів, по виконанню окремих технологічних стадій

Види спеціалізації:

1. Предметна(випускає певний вид продукції кінцевого споживання, може бути однопридметною і багатопридметною)

2. Подетальна (виробництво окремих агрегатів, напівфабрикатів, деталей, заготовок, а також виконання окремих технологічних процесів)

3. Технологічна (стадійна) (перетворення окремих фаз виробництва або операцій в самостійні виробництва)

Основними передумовами розвитку спеціалізації є стандартизація і уніфікація.

Рівень заводської специфікації характеризується за допомогою показників питомої ваги основної продукції в загальному обсязі виробництва,.

Кооперування розуміють тривалі виробничі зв’язки між підприємствами, що сумісно виготовляють кінцевий продукт.

Головна умова кооперування – широка мереже подетально і технологічно спеціалізованих та організованих виробництв

Кооперування за галузевим принципом ділиться на : внутрігалузеве і міжгалузеве

За територіальним принципом : внутрірайонне і міжрайонне.

В залежності від виду спеціалізації розрізняють : предметне, подетальне і технологічне .

Показники рівня кооперування:

1. Питома вага комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних по кооперованих поставках, в загальному обсязі випуску продукції

2. Кількість підприємств, що кооперуються з даними підприємства

3. Загальний обсяг перевезень по кооперації в натуральному і вартісному виразі

4. Середні радіус і вартість перевезен деталей, вузлів, напівфабрикатів, що одержуються в порядку кооперування та інших.

Показники ефективності спеціалізації і кооперування є:

Умовно – рівна економіка

Е_у-р=((С₂+Т_{1) – (}С₂+Т₂))*N₂

З_{прив і} = С_і+Т_і+Е_н*К_і