- •1.Пріоритетні напрями розвитку персоналу в умовах інноваційно-інвестиційної моделі економіки.
- •2.Основні завдання навчальної дисципліни.
- •4.Взаємозв’язки дисципліни "Розвиток персоналу" з іншими дисциплінами.
- •5.Сутність розвитку персоналу та його роль у забезпеченні конкурентоспроможності працівників і організації.
- •6.Складові процесу розвитку персоналу організації.
- •Взаємозв’язок стратегії розвитку персоналу та стратегії управління організації.
- •Участь служб управління персоналом у забезпеченні взаємозв’язку стратегії розвитку персоналу зі стратегією управління організацією.
- •Складові конкурентоспроможності персоналу організації.
- •Управління конкурентоспроможністю персоналу в організації
- •Визначення потреби організації у професійно придатних і компетентних працівниках.
- •Управління конкурентоспроможністю персоналу на рівні особистості.
- •Корпоративний розвиток персоналу в організації.
- •Відмінність корпоративного навчання від традиційного навчання персоналу.
- •Концепція організації, що навчається.
- •Роль організаційної культури у розвитку персоналу.
- •17.Проектування культури організації, що навчається.
- •18.Сучасний стан управління розвитком персоналу на підприємстві.
- •19.Вдосконалення управління системою розвитку персоналу на виробництві.
- •20.Положення про підрозділ професійного навчання кадрів на виробництві.
- •21.Особливості професійного навчання працівників на великих, середніх і малих підприємствах.
- •22.Визначення цілей навчання, потреби підприємства у підготовці персоналу, розроблення навчальних планів і програм.
- •23.Форми професійного навчання персоналу та обґрунтування їх вибору.
- •24.Перспективні форми навчання персоналу організації.
- •25.Основні методи теоретичного і виробничого навчання персоналу на підприємстві.
- •26.Сутність проекту розвитку персоналу.
- •27.Роль проектного менеджменту в розвитку працівників організації.
- •28.Складові проекту розвитку персоналу.
- •29.Характеристики адаптації системи розвитку персоналу.
- •30.Види проектів розвитку персоналу.
- •31.Оцінювання ефективності проектів розвитку персоналу.
- •32.Інформаційно-методичне забезпечення розвитку персоналу.
- •33. Облік даних особового складу і статистична звітність з розвитку персоналу.
- •34. Законодавчі та нормативні акти з розвитку персоналу.
- •35. Роль Класифікатора професій і Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників в організації розвитку персоналу.
- •36. Інвестиції в персонал як основа розроблення виробничих і соціальних показників розвитку організації.
- •37. Інвестування у розвиток людини з позиції теорії людського капіталу.
- •38. Складові витрат на розвиток персоналу організації.
- •39. Класифікація витрат на розвиток персоналу.
- •40. Види витрат на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу.
- •41. Аналіз та планування витрат на професійне навчання персоналу.
- •42. Кошторис витрат на професійне навчання.
- •43. Методологічні підходи до визначення ефективності професійного навчання персоналу.
- •44. Непрямі та прямі методи оцінювання ефективності професійного навчання персоналу.
- •45.Оцінка економічної ефективності професійного навчання персоналу.
- •48.Показники економічної ефективності професійного навчання персоналу в організації.
- •49.Визначення потреби організації у персоналі як основа для прогнозування і планування його розвитку.
- •51.Зарубіжний досвід прогнозування потреби у персоналі в професійному розрізі.
- •52.Методи визначення чисельності робітників в організації.
- •53.Планування професійно-кваліфікаційної структури робітників в організації.
- •54.Методи розрахунку професійного складу робітників.
- •55.Загальна і додаткова потреба у фахівцях з вищою освітою.
- •56.Розрахунок структури фахівців у розрізах спеціальностей і рівнів кваліфікації.
- •57.Балансовий розрахунок додаткової потреби у робітниках та джерела її забезпечення.
- •58.Балансовий розрахунок додаткової потреби у фахівцях з вищою освітою та джерела її забезпечення.
- •59.Прогнозування додаткової потреби у персоналі на рівнях адміністративного району, міста, області та держави.
- •61.Раціональне розміщення професійно-технічних та вищих навчальних закладів у територіальному розрізі.
- •64.Випуск кваліфікованих робітників та фахівців навчальними закладами України.
- •66.Загальноосвітні навчальні заклади.
- •67. Професійно-технічна освіта.
- •68. Професійно-технічне навчання робітників.
- •69. Організація професійно-технічної освіти.
- •70. Професійно-технічні навчальні заклади.
- •71. Участь підприємств у здійсненні професійно-технічної освіти.
- •72. Сутність вищої освіти.
- •73. Управління вищою освітою, структура системи вищої освіти.
- •74. Ступіневість професійно-технічної та вищої освіти.
- •75. Освітньо-кваліфікаційний рівень – кваліфікований робітник.
- •76. Освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр.
- •77. Освітньо-професійна післядипломна підготовка.
- •78. Ринок освітніх послуг.
- •79. Сутність та складові маркетингу освітніх послуг.
- •80. Маркетингова орієнтація управління навчальним закладом.
- •81. Кадрові агентства при навчальних закладах.
- •82. Основні етапи маркетингової діяльності у навчальному закладі.
- •83. Форми та методи сприяння працевлаштуванню випускників навчальних закладів.
- •84. Механізм формування державного замовлення на підготовку фахівців і робітників.
- •85. Підвищення ефективності формування державного замовлення на підготовку кадрів.
- •86. Податкова, кредитна та фінансова політики щодо надання освітніх послуг.
- •87. Порядок надання молодим громадянам пільгових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах.
- •88. Надання цільових грантів і спеціальних стипендій для одержання вищої освіти.
- •91. Державна статистична звітність з професійної підготовки кадрів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах.
- •92. Використання результатів ділової оцінки персоналу у плануванні та організації розвитку робітників, фахівців з вищою освітою і керівників.
- •93. Форми, види та напрями адаптації працівників до умов зовнішнього і внутрішнього середовища.
- •94. Вплив активної та пасивної адаптації на розвиток персоналу.
- •95. Управління виробничою адаптацією молодих робітників.
- •96. Трудове наставництво молоді, його форми.
- •97. Виробнича адаптація молодих фахівців з вищою освітою в організації.
- •98. Програми професійного навчання молодих фахівців.
- •99. Річне стажування молодих фахівців, індивідуальні програми цього стажування.
- •100. Використання результатів оцінки виробничої адаптації молодих фахівців при проведенні їх атестації в організації.
- •101. Атестація як особливий метод оцінювання персоналу.
- •102. Явні та латентні функції атестації персоналу.
- •103. Види атестації персоналу організації.
- •104. Причини суб’єктивності та формалізму атестації персоналу.
- •105. Сучасні форми атестації персоналу організації.
- •106. Індивідуальний план розвитку і особисті цілі працівника.
- •107. Роль керівника у здійсненні атестації підлеглих працівників.
- •108. Методи оцінювання персоналу під час здійснення атестації.
- •109. Процедура проведення атестації персоналу.
- •110. Особливості проведення атестації державних службовців, педагогічних і наукових працівників, лікарів.
- •111.Використання результатів атестації в управлінні розвитком персоналу організації.
- •112.Роль атестації персоналу у посиленні заінтересованості працівників у кінцевих результатах роботи.
- •113.Зарубіжний досвід проведення атестації персоналу.
- •114.Нетрадиційні підходи в атестації персоналу організації.
- •115.Сертифікація персоналу організації, її відмінність від атестації.
- •116.Принципи сертифікації персоналу.
- •117.Сертифікат відповідності працівника.
- •118.Зарубіжний досвід здійснення сертифікації персоналу.
- •120.Мета і завдання підприємства щодо організації професійного навчання робітників в умовах ринкової економіки.
- •124.Організація первинної професійної підготовки робітників на виробництві.
- •125.Дуальна система підготовки робітників на підприємстві.
- •126.Кваліфікаційна атестація робітників, які пройшли професійне навчання.
- •127.Специфіка професійної перепідготовки робітників в організації.
- •128.Модульна система професійного навчання робітників.
- •129.Роль соціологічних досліджень у здійсненні професійної перепідготовки.
- •130.Планування підвищення рівня кваліфікації робітників в організації.
- •131.Форми підвищення рівня кваліфікації робітників.
- •132.Показники ефективності підвищення кваліфікації робітників в організації.
- •133. Організація системи підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників та фахівців з вищою освітою.
- •Структура післядипломної освіти керівників та фахівців.
- •Роль держави у проведенні підвищення кваліфікації і перепідготовки керівників й фахівців.
- •Самостійне навчання керівників і фахівців в організації.
- •Гнучке навчання керівників та фахівців в організації.
- •Короткострокове підвищення кваліфікації керівників та фахівців, університети організацій.
- •Спеціалізація керівників і фахівців з вищою освітою.
- •Довгострокове підвищення кваліфікації та перепідготовка керівників і фахівців.
- •Планування підвищення кваліфікації керівників і фахівців в організації.
- •Планування перепідготовки фахівців без підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня і післядипломної підготовки фахівців з підвищенням освітньо-кваліфікаційного рівня.
- •Оцінка ефективності підвищення кваліфікації та перепідготовки керівників і фахівців.
- •Використання результатів професійного навчання керівників та фахівців під час їх атестації й планування трудової кар’єри.
- •Трудова кар’єра та її планування в організації.
- •146. Цілі трудової кар’єри.
- •147. Класифікація типів трудової кар’єри.
- •148. Етапи управління трудовою кар’єрою.
- •149. Система управління трудовою кар’єрою в організації.
- •150. Організація професійно-кваліфікаційного просування робітників і планування їхньої трудової кар’єри.
- •151. Напрями професійно-кваліфікаційного просування робітників.
- •152. Роботи щодо забезпечення реалізації системи професійно-кваліфікаційного просування робітників на підприємстві.
- •153. Планування трудової кар’єри фахівців і керівників організації.
- •154. Модель партнерства з планування і розвитку кар’єри фахівців.
- •155. Етапи формування керівників організації.
- •156. Формування резерву керівників в організації
- •Основні форми підготовки резерву керівників.
- •Підготовка молодих фахівців з вищою освітою з лідерським потенціалом.
- •Ефективність формування резерву керівників в організації.
- •160. Роль і місце соціального управління у плануванні та організації розвитку персоналу.
- •161. Соціальна політика щодо розвитку персоналу.
- •162. Прогнозування і планування соціального розвитку персоналу в організації та поза виробництвом.
- •163. Напрями планування соціального розвитку колективу.
- •164. Удосконалення соціальної структури і професійно-кваліфікаційного складу працівників.
- •165. Соціальні наслідки підвищення освітнього рівня персоналу.
- •Задоволення потреби менш соціально захищених груп персоналу організації в їх професійному розвитку.
- •168. Особливості професійного навчання жінок, осіб передпенсійного віку, інвалідів.
- •169. Соціальне проектування персоналу нового та реконструйованого підприємства.
- •170. Трудове та економічне виховання персоналу.
- •171. Матеріальне стимулювання розвитку персоналу в організації.
- •172. Системи заробітної плати, що називається платою за знання, компетентність і навички.
- •173. Надбавки за високу професійну майстерність, знання й використання у роботі
- •174. Методи нематеріального стимулювання розвитку персоналу в умовах ринкової економіки.
- •175. Програми гуманізації праці, збагачення змісту праці, залучення персоналу до управління виробництвом
- •176. Стимулювання роботодавців щодо розвитку персоналу підприємства.
- •177. Стимулювання розвитку найманих працівників.
- •178. Причини недостатньої заінтересованості роботодавців і найманих працівників щодо вкладання коштів у професійне навчання.
- •179. Зарубіжний досвід стимулювання розвитку персоналу
- •180. Основні типи угод між соціальними партнерами щодо фінансування професійного навчання персоналу.
125.Дуальна система підготовки робітників на підприємстві.
У процесі первинної проф. підготовки вважливо забезпечити оптимальне поєднання практичного навчання з теоретичним курсом. У цьому зв’язку на особливу увагу заслуговує досвід Німеччини, де проф. навч. здійснюється за допомогою дуальної системи – практичне навчання поєднуються з теоретичним. Для надання гнучкості цій системі розроблені навчальні програми за групами професій, що забезпечують можливість вибору професії і занять, решта – робота на підприємствах. Охоплює молодь до 25 років .Управління здійснюється з боку держави, роботодавців і профспілок. Вона вбудована в систему освіти і ринкову економіку. Фірми самостійно вирішують,скільки вони навчатимуть робітників, і визначають обсяг витрат на їх проф. навч. Уряд надає п – вам технічну підтримку щодо підготовки персоналу в професійних школах, створює умови, які зацікавлюють роботодавців у підготовці кадрів на виробництві.
на підприємстві кожний робітник, який навчається індивідуально, на весь період виробничого навчання, а при курсовому — на другому етапі виробничого навчання забезпечується робочим місцем, оснащеним необхідним обладнанням, інструментами, сировиною й матеріалами, інструкціями, кресленнями, іншою технічною документацією тощо.
Регулювання підготовки робітників за дуальною системою передбачає розроблення єдиних програм професійного навчання, контроль за організацією та змістом навчання на підприємствах. Підготовка на виробництві контролюється Радою німецьких підприємців і Ремісничою палатою. Згідно із законодавством про професійне навчання фірма, яка набирає учнів, повинна пройти в цих об'єднаннях атестацію на право навчання, що зумовлює наявність достатнього потенціалу для цього, зокрема кваліфікованих інструкторів. Фінансові витрати на навчання робітників переважно лягають на роботодавців (44 % загальної суми витрат). Частка держави та учнів відповідно становить 33 і 23 %.
126.Кваліфікаційна атестація робітників, які пройшли професійне навчання.
Завершується первинна професійна підготовка робітників у організації кваліфікаційною атестацією. Остання проводиться відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства освіти і науки України.
Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України. Відповідні записи про професійне навчання робітників заносять до трудової книжки працівника.
Учням, слухачам, які навчались з професій, пов'язаних з виконанням робіт з підвищеною небезпекою праці, що перебувають під наглядом спеціально уповноважених державних органів, разом із свідоцтвом про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації видається посвідчення встановленого зразка про допуск до роботи на цих об'єктах. Учням, слухачам, які не завершили повного курсу навчання, видається довідка встановленого зразка.