6.3.4. Використання інших порід

Породи свиней латвійська біла та естонська біла виведені в кра­їнах Балтії, уельська та уессекс-седлбек — Англії, гемппшр — США, п'єтрен — Бельгії, північнокавказька — в Російській Федерації. Кнурів зазначених порід використовують для виведення нових віт­чизняних порід і заводських типів свиней, а такояс (деяких із них) — для міжпородного схрещування й гібридизації з іншими ге­нотипами свиней з метою одержання синтетичних ліній та помісно-го молодняку з високими м'ясними якостями.

6.4. Племінна робота у свинарстві

Продуктивність свиней значною мірою залеясить від рівня се­лекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин. До цього комплексу входять: цілеспрямоване вирощування ремонт­ного молодняку з використанням сучасних методів відбору та підбору батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на оди­ницю продукції й поліпшення м'ясних якостей свиней на відгодівлі.

На сучасному етапі розвитку свинарства за рівнем племінної ро­боти визначено чотири типи господарств: племінні заводи, племінні господарства, племінні ферми (племінні репродуктори) та виробни­чі репродуктори господарств і комплексів. У племзаводах та плем­госпах використовують чистопородне розведення, в племінних ре­продукторах — чистопородне розведення та двопородне схрещуван­ня, у товарних репродукторах — трипородне схрещування й гібри­дизацію.

Зоотехнічний облік. Уся селекщйно-племінна робота в стаді грунтується на чіткому зоотехнічному обліку, який ведуть за певними формами, що є основними документами в племінному господарстві.

У племінних господарствах прийнято такі форми зоотехнічного обліку: картка племінного кнура {ф. № 1-св), журнал обліку пару­вання (осіменіння) маточного поголів'я свиней (ф. № 4-св), журнал обліку опоросів свиноматок та приплоду {ф. № 5-св), журнал обліку вирощування ремонтного молодняку свиней (ф. № 6-св), звіт про бонітування свиней (ф. № 7-св) та ін.

Основа зоотехнічного обліку — правильна нумерація та своєчас­не мічення приплоду. Нумерацію здійснюють присвоєнням молод­няку гніздових та ідентифікаційних номерів: гніздові — ставлять підсисним поросятам протягом доби після народження на лівому вусі, починаючи з одиниці щороку; ідентифікаційні — у віці до 1 міс на правому вусі (кнурцям — непарні, свинкам — парні), починаючи з одиниці (двійки) до 99999 (99998) номера, після чого відлік розпо­чинають з початку. Свиней мітять одним із трьох способів: татую­ванням, вищипами або бирками.

Бонітування свиней — один із важливих заходів в організації селекційно-племінної роботи. На його основі розробляють способи поліпшення якісного складу стада. Комплексне оцінювання тварин проводять для визначення їх племінної цінності та виробничого признач ення.

Бонітуванню підлягають кнури, свиноматки та ремонтний молод­няк племінних господарств, племферм, племінних груп товарних господарств та племінних репродукторів промислових комплексів. Основними ознаками для визначення комплексного класу тварин є: молодняку до 6-місячного віку — жива маса, сумарний клас батьків; після 6 міс — жива маса, довжина тулуба, конституція, екстер'єр, оцінка за власною продуктивністю і сумарний клас батьків; свино­маток і кнурів — жива маса, довжина тулуба, конституція, екс­тер'єр, відтворю вальна здатність та власна продуктивність. Після проведення контрольної відгодівлі потомків під час визначення комплексного класу свиноматок і кнурів ураховують оцінку за якіс­тю потомства.

Конституцію й екстер'єр у тварин оцінюють за 5-бальною пгка-лою, але клас за ці показники не виставляється. Визначення класу за живою масою і довжиною тулуба проводиться: молодняку — у віці 6 і 9 міс, під час першого парування (осіменіння) та реалізації; свиноматок —на 5 — 10-й день після опоросу; кнурів — на дату на­родження, у віці 12 і 24 міс. Оцінка свиноматок за розвитком після першого опоросу, а кнурів у віці 24 міс є остаточною.

Власну продуктивність молодняку оцінюють за віком досягнення живої маси 100 кг і товщиною сала. Клас за відтворю вальну здат­ність визначають: свиноматок — за багатоплідністю та масою гнізда

при відлученні у передбачувані технологією строки кнурів — за ба­гатоплідністю усіх спарованих (осіменених) ними свиноматок (і не менше ніж за п'ятьома), масою потомства у віці 45 або 60 днів, якіс­тю спермопродукції. Клас свиноматок і кнурів за якістю потомства визначають за віком досягнення ним живої маси 100 кг, витратою корму на 1 кг приросту, товщиною пшику і довжиною півтуші.

Під час оцінювання племінних тварин за кожний показник ви­ставляють клас (еліта-рекорд, еліта, перший, другий, позакласні, без оцінки), який переводять у відповідні бали. Визначивши серед­ній бал, виставляють сумарний клас за комплексом ознак.

Після бонітування аналізують показники продуктивності стада, уточнюють розподіл тварин за виробничими групами, складають плани індивідуального підбору кнурів та свиноматок і виявляють кращі поєднання, визначають тварин для запису до Державної кни­ги племінних свиней. Зведені дані бонітування використовують для порівняння продуктивності племінних стад.

Державні книги племінних свиней (ДКПС) відображують певний стан досягнень у селекційно-племінній роботі по окремих породах свиней. Книги видаються періодично один раз у два-три роки і готуються провідними вченими та зоотехніками-селекціоне­рами племінних господарств.

У ДКПС записують видатних кнурів-плідників та свиноматок із різних племінних господарств, які мають рекордні показники про­дуктивності. В кожний том заносять дані близько 100 племінних кнурів та 1200 племінних свиноматок. По кожній тварині вказують кличку, ідентифікаційний номер та номер за ДКПС, якому племго­спу належить, коли записано до ДКПС, вік, живу масу, довжину тулуба, кількість сосків, суму балів за екстер'єр, показники продук­тивності та родовід до IV покоління.

План селекційно-племінної роботи у свинарстві. Селекпій-но-племінну роботу планують на різних рівнях: для окремої породи, стада, племзаводу, племгосподарства або племферми. Перспективні плани племінної роботи складають не менш як на п'ять років. Ви­конує що складну, але важливу роботу селекціонер за участю керів­ництва та фахівців племпідприємства й наукових працівників нау­ково-дослідних установ.

Основне завдання перспективного плану селекпдйно-племінної роботи у свинарстві — на основі глибокого аналізу стану поголів'я дати докладну характеристику його в цілому та окремо за спорідне­ними групами й розробити конкретні заходи щодо подальшого вдос­коналення. На ґрунті цього планується зміцнити спадкову основу стада, закріпити та вдосконалити показники продуктивності, зок­рема скороспілості й м'ясності, збільшити кількість племінного мо­лодняку для реалізації і підвищити його класність. Крім того, пла­нується поліпшення якісних показників по стаду та окремих спорід-

нених групах, цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку, робота з лініями і родинами, створення нових ліній.

Перспективний план селекційно-племінної роботи зі стадом складається з двох частин. У першій наводять дані про племінне господарство, розвиток тваринництва по роках, характеристику ста­да за даними останнього бонітування. Тут же описують історію його формування, генеалогічний склад, особливості годівлі та утриман­ня, порівнюють фактичні показники продуктивності із запланова­ними раніше.

У другій частині викладають такі питання: основні завдання і напрям племінної роботи зі стадом, плани зростання продуктивнос­ті стада й реалізації племінного молодняку на найближчі роки та перевірки кнурів і свиноматок за якістю потомства, організаційно -господарські заходи щодо виконання плану селекційно-племінної роботи.

Плануючи племінну роботу з окремою породою свиней, у разі ве­ликого масиву її поділяють на зональні типи, аналізують існуючу та передбачають оптимальну племінну базу (кількість племзаводів, племгоспів і племферм з певною породою свиней та їх розміри). Ра­ди по породах здійснюють методичне керівництво й визначають ос­новні напрями селекції в породах.