12.3. Медоносна база і запилення рослин

бджолами

Основою кормової бази бджільництва здебільшого є сільськогос­подарські культури та ті, які ростуть на природних угіддях (у лісах, на луках, пасовищах). Цвітіння медоносних рослин розпочинається з третьої декади березня і триває до жовтня, проте найбільша кіль­кість видів цвіте впродовж другої половини весни та першої полови­ни літа. Бджоли найефективніше збирають корм та запилюють рос­лини навколо пасіки в радіусі до 2 км.

Запилення бджолами ентомофільних сільськогосподарських культур значно підвищує їхню урожайність та поліпшує якість пло­дів і насіння. Науковими установами розроблено й рекомендовано виробництву такі норми кількості сімей на 1 га культур, які запи­люють бджоли: гречка, коріандр — 2,5; кавуни, дині — 0,3; со­няшник, суниці, гірчиця — 0,5 — 1; огірки, гарбузи — 0,5; ріпак, ма­лина — 2 — 2,5; овочеві культури на насіння — 1 — 2; еспарцет, бур­кун білий — 3 — 4; яблуня, груша, слива — 2; конюшина червона — 2 — 4; вишня, черешня — 3; люцерна посівна — 4 — 9; смородина, аґрус — 2 — 3,5. Запилення рослин організовують власними бджо­линими сім'ями, а в разі дефіциту їх — орендованими за плату на підставі укладеної угоди.

12.4. Розведення та утримання бджолиних сімей МЛА. Породи бджіл

Відповідно до природно-кліматичних і медозбірних умов в Украї­ні сформувалися і набули значного поширення три аборигенні по­роди бджіл: українська, карпатська, сере дньоро сій ська (поліська популяція).

Бджоли цих порід мають сіре забарвлення, характеризуються високою зимостійкістю (особливо поліська популяція сер є дньоро сій-ської породи), стійкістю проти падевого токсикозу, нозематозу та гнильцевих захворювань, білою печаткою меду. Карпатські й україн­ські бджоли менш агресивні, ефективно запилюють рослини, які вирощують у теплицях, активно розвиваються навесні, а тому їх ви­користовують у репродукції пакетів і сімей. Бджоли української по­роди поширені в степовій і лісостеповій зонах, їх чистопородним розведенням займаються у Кіровоградській, Хмельницькій, Дніп­ропетровській і Полтавській областях. Природне поширення кар­патських бджіл — гірські та передгірні райони Карпат. Розплідни­ки цієї породи є у Закарпатській, Чернівецькій, Львівській та Івано-Франківській областях. Бджоли поліської популяції сер є дньоро сій-ської породи трапляються на пасіках північних районів Черні­гівської, Житомирської, Київської, Рівненської та Сумської облас­тей. Нині її розведення налагоджують у Чернігівському обласному розпліднику.

Племінним матеріалом зазначених порід товарні пасіки забез­печують розплідницькі господарства. Саме в цих господарствах по­трібно купувати маток і бджолині пакети. Бджолиних маток вико­ристовують для заміни старих, формування нових сімей, заміни од­нієї породи на іншу, а пакети — для організації пасіки, відновлення або збільшення чисельності сімей. На вказану племінну продукцію господарство видає ветеринарне свідоцтво.

Купуючи бджолиних маток, звертають увагу на їх якість. Неплід­ні матки української породи повинні мати масу не менш як 180 мг, карпатської — 185 і поліської популяції середньоросійської породи 190 мг, а плідні — відповідно менше ніж 200, 205 і 210 мг. За зов­нішнім виглядом матки не повинні мати пошкоджених крил, де­фектів тіла та ніжок. Черевце має бути без перехватів, овально-видовженої форми. Загальна довжина тіла бджолиної матки повин­на бути не менше ніж 18,5 мм.

12.4.2. Утримання бджіл

Підготовку бджолиних сімей до зимівлі розпочинають з оціню­вання їхнього стану і створення оптимальних умов для осіннього

нарощування молодих бджіл. Цю роботу провадять після закін­чення медозбору доглядом сімей, де визначають їх силу, наявність і якість матки, кількість розплоду та корму, придатність стільни­ків до зимівлі. В гніздах залишають світло-коричневі або коричне­ві стільники, а світлі стільники з пергою переносять до стільнико-сховища, темно-коричневі — вибраковують. Формують гнізда та­ким чином, щоб бджоли щільно обсідали усі рамки. У середньому для успішної зимівлі бджіл на рамку має припадати 2,2 — 2,5 кг вуглеводного корму. В разі його нестачі бджіл підгодовують цукро­вим сиропом (спів від ношення 1 частина води : 1,5 цукру). Щодня сім'ям, залежно від їх сили, дають 1 — 2 л сиропу. Не допускають зимівлю бджіл на падевому меді, оскільки він швидко кристалізу­ється. Поповнення запасів корму необхідно завершити до середини вересня. За остаточного формування гнізд на зиму повномедові рамки ставлять з країв гнізда, а з меншою кількістю корму — в центрі.

Щоб забезпечити успішну зимівлю слабких сімей, їх гнізда роз­міщують через глуху перегородку поряд з сильними або ставлять по дві у вулику. Гнізда сімей утеплюють зверху та з боків. Зимівлю бджіл проводять як надворі, так і в зимівниках. Під час зимівлі до­гляд за бджолами полягає в періодичному прослуховуванні апіско-пом сімей, чищенні простору біля льотка від підмору. Спокійний, рівномірний гул бджіл свідчить про те, що зимівля відбувається нор­мально. Навпаки, коли він має перепади або досить тихий, то існує відхилення в стані сімей (зниження чи підвищення вологості повіт­ря, ураження нозематозом або падевим токсикозом, кристалізація або закисання корму, загибель матки тощо). Таким сім'ям у разі по­треби надають допомогу.

Наприкінці лютого готують точок до винесення вуликів, а вистав­ляють їх у березні за температури повітря 10 °С. Після винесення вуликів із приміщення льотки відкривають і стежать за ходом об­льоту, щоб виявити сім'ї, які треба оглянути в першу чергу (рис. 12.2). Сім'ї, де відбувається масовий виліт бджіл, мають задовільний стан. Навпаки, за малоактивних вильотів і опоношення сім'ї огля­дають й усувають виявлені недоліки.

З підвищенням температури до 14 — 15 °С і більше на пасіці сім'ї оглядають, визначають їх стан і обсяг робіт, які потрібно виконати. У першій половині весняного періоду кормова база часто не задово­льняє потреби сімей у вуглеводних і білкових кормах, тому бджіл підгодовують штучними замінниками (цукровий сироп, канді — З частини цукру і 1 частина меду та ін.). Крім того, для посилення розвитку сімей використовують біостимулятори.

Для зменшення енергетичних та фізіологічних витрат сім'ї на підтримання мікроклімату об'єм гнізда скорочують так, щоб у вули­ках залишилася та кількість рамок, які обсідають бджоли. У багато-

корпусних вуликах для цьо­го достатньо вилучити ниж­ній корпус. Коли у гніздах на передостанній рамці з'яви­ться розплід, сім'ї розширю­ють. Раннє розширення охо­лоджує гніздо, затримує роз­виток сімей, проте запізнюва­тися з ним не можна: матка скорочує відкладання яєць, розвиток уповільнюється і у бджіл може виникнути ройо­вий стан.

У вулик ах-лежаках спочатку гніздо розширюють світло. Рнс. 12.2. Огляд бджолиної сім'ї коричневими стільниками.

Такі рамки розміщують між останнім стільником з розплодом і медо-перговою рамкою. З на­станням стійкої теплої погоди стільники можна ставити в центр гні­зда, а за появи підтримуючого медозбору гнізда розширюють рам­ками з вощиною. В багатокорпусних вуликах гнізда розширюють цілими корпусами, але при цьому стежать, щоб гніздовий корпус, тобто з маткою і розплодом, знаходився внизу.

На час настання медозбору, в разі потреби, гнізда сімей забезпе­чують додатковими стільниками або ставлять у розріз кормової час­тини багатокорпусних вуликів корпуси. З метою отримання значно більшої кількості продукції застосовують кочівлі до масивів медоно­сних рослин, обмежують відкладання матками яєць, формують сім'ї-медовики. До перевезення бджіл необхідно підготувати. Для цього знімають утеплення, з гнізд видаляють повномедові рамки та ті, що мають наприск (свіжопринесений нектар, складений у комірки), а на їх місце ставлять порожні стільники, рамки закріплюють так, щоб вони не хиталися, над гніздами встановлюють вентиляційні решітки, ліквідують щілини, фіксують рухомі частини вуликів. Пе­ревозять бджіл до або після завершення їх льоту. Після перевезення сім'ї оглядають, у разі потреби надають їм допомогу, приводять у належний стан гнізда.

Після закінчення медозбору, як тільки бджоли запечатають 1/2 — 1/3 частину корму, відкачують мед. У безмедозбірний період, що настає зазвичай після завершення медозбору, під час відкачу­вання меду може статися напад бджіл. Тому цю роботу краще про­вадити в ті години або дні, коли бджоли активно не літають.

12.4.3. Розмноження бджолиних сімей

Розрізняють природне та штучне розмноження сімей. Природне розмноження (роїння) є небажаним явищем на насіщ, оскільки воно негативно впливає на розвиток і продуктивність сімей, зростають за­трати праці, порушується планове виконання робіт з догляду за бджолами. Для запобігання роїнню необхідно завантажувати бджіл роботою з вирощування розплоду, будівництва стільників, утриму­вати в гніздах молодих маток, затінювати вулики. Під час вильоту рою бджіл обприскують водою і струпіують у роївню та переносять у прохолодне місце. Ввечері рій заселяють у вулик, куди заздалегідь ставлять 1 — 2 стільники з розплодом, 3 — 4 рамки з штучною вощи­ною, кілька порожніх і кормових стільників. У сім'ї, яка відроїлася, оглядають гніздо і знищують усі маточники, заливній один з кращих.

З метою збільшення розміру пасіки практикують пггучне роз­множення сімей. Для цього використовують сильні сім'ї масою не мен­ше ніж 3 кг (12 і більше вуличок). Розрізняють створення нових сімей за рахунок формування відводків, поділу сімей навпіл. До цих сімей підставляють зрілий маточник чи підсаджують плідну або неплідну матку. Нові сім'ї розміщують поряд з материнськими через глуху діаф­рагму або в новому вулику. Відводки найчастіше формують на чотири рамки. Для цього від материнської сім'ї відбирають 2 — 3 стільники з бджолами і різновіковим розплодом, додають 1 — 2 стільники, один з яких з кормом— медо-перговий. Додатково у вулик стрултують бджіл з 1 — 2 рамок. Гніздо обмежують вставними дописами, утеплюють, і ву­лик закривають. Сім'ї формують за такою самою схемою, проте кіль­кість рамок з розплодом збільшують на 2 — 4.