Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Strakhuvannya.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

2.4. Аквізиція страхової компанії

Аквізиція - це комплекс заходів, спрямований на задоволення потреб у страхових послугах. Інакше кажучи, це спосіб просування страхових послуг на ринок, елемент маркетингу в страхуванні.

Існує два основних типи аквізиції:

  1. Продаж полісів у самій страховій компанії та її підрозділах.

  2. Продаж полісів через посередників: агентів і брокерів (аквізиторів).

Агенти є повноважними представниками страхової компанії і діють від її імені або по поручительству. Як правило, агенти є працівниками страхових компаній або працюють за трудовими угодами зі страховими компаніями.

Брокери - це незалежні посередники, що діють на страховому ринку на свій страх і ризик. Мета діяльності брокерів - зведення страховиків і потенційних страхувальників. За свої послуги вони одержують певну винагороду, яку їм сплачують як страховики, так і страхувальники. Брокери часто об'єднуються в брокерські фірми, які можуть бути об'єктом купівлі - продажу на світовому страховому ринку. Так, багато брокерських фірм Англії були куплені американськими компаніями. Це форма завоювання іноземного страхового ринку.

Вважається, що брокер відстоює інтереси покупця, в той час як агент, безумовно, - інтереси страхової компанії.

Крім звичайних агентів, на страховому ринку функціонують так звані генеральні агенти. Генеральний агент, як правило, діє на досить великій території. Страхова компанія може купити йому приміщення, надати повноваження набирати власний штат співробітників. Генеральних агентів можуть представляти інші організації, наприклад банки, туристичні фірми, поштові підрозділи, митниці.

Системою генеральних агентів часто користуються іноземні страхові компанії, якщо вони не мають права працювати на національному страховому ринку. У цьому випадку генеральними агентами виступають національні страхові компанії, отримуючи повноваження від іноземних страхових компаній продавати їхні послуги.

2.5. Системи страхових відносин

Системи страхових відносин, що реалізуються на страховому ринку, крім страхування, включають:

  • співстрахування;

  • страховий пул;

  • подвійне страхування;

  • перестрахування;

  • самострахування;

  • взаємне страхування.

Співстрахування. Страхування, при якому об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором кількома страховиками, називається співстрахуванням. При цьому двоє і більше страховиків беруть участь певними частками в страхуванні того самого ризику, укладаючи спільний чи окремий договори на страхову суму у своїй частці. Страхове відшкодування виплачується тими ж частками. При співстрахуванні в договорі мають міститися умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика.

Страховий пул. Діяльність страхового пула будується на принципах співстрахування. Страховий пул (від англ. pool -спільний казан) - це об'єднання на добровільних засадах страхових компаній, що має тимчасовий характер, для спільного страхування певних ризиків, насамперед, особливо небезпечних, великих або маловідомих.

Страховий пул не є юридичною особою. Метою його створення є забезпечення фінансової стабільності страхових операцій, а також гарантій страхових виплат. Страховики - учасники пула несуть солідарну відповідальність з виконання зобов'язань за договорами страхування, укладеними на основі угоди про страховий пул.

Учасники пула можуть бути учасниками іншого страхового пула, а також перестраховувати частину ризику за договорами страхування, укладеними на основі угоди про страховий пул. Одержувані страхові внески за договорами страхування підлягають перерозподілу між учасниками пула відповідно до їхніх часток у прийнятому на страхування ризику.

Подвійне страхування - це страхування у кількох страховиків того самого інтересу від тих самих небезпек, коли загальна страхова сума перевищує страхову вартість.

У разі, якщо об'єкт застрахований у кількох страховиків на суми, що в підсумку перевищують його страхову вартість, всі страховики відповідають тільки в розмірі страхової вартості. При цьому кожний з них відповідає тільки в розмірі, пропорційному відношенню страхової суми згідно з укладеним ним договором страхування до загальної страхової суми за всіма договорами, укладеними стосовно даного об'єкта. Подвійне страхування може використовуватися з метою збагачення, тому в законодавстві ряду країн йому приділяється особлива увага, а в деяких навіть заборонено. Законодавством України подвійне страхування не передбачене.

Взаємне страхування - це страхування майна і майнових інтересів, яке здійснюване на взаємній основі шляхом об'єднання коштів громадян і/або господарюючих суб'єктів. Страхування ТВС майна і майнових інтересів своїх членів здійснюється на підставі членства в товаристві. ТВС може в якості страховика здійснювати страхування інтересів осіб, які не є членами товариства, якщо така страхова діяльність передбачена його установчими документами. ТВС створюється у формі комерційної організації, має дозвіл (ліцензію) на здійснення страхування відповідного виду і відповідає іншим вимогам, встановленим законом про організацію страхової справи. Члени ТВС є одночасно і страхувальниками, і страховиками самих себе. Страхування інтересів осіб, які не є членами ТВС, здійснюється за договорами страхування.

Самострахування - це створення страхового резервного фонду безпосередньо самим господарюючим суб'єктом в обов'язковому (акціонерне товариство, спільне підприємство, кооператив) або добровільному (товариство та ін.) порядку.

Перестрахування

Перестрахування є «вторинним» страхуванням, своєрідним страхуванням страховиками самих себе від певних ризиків, наприклад, від перевищення певного рівня збитковості. Якщо окремий ризик або потенціал збитку страхового портфеля компанії занадто великий, то вона змушена купити перестрахувальний захист. Часто вона робить те саме, тобто передає частину свого ризику в подальше перестрахування. Завдяки цьому кожний окремий ризик виявляється поділеним на кілька частин, розміщених у різних носіїв ризику.

Саме це й відбувається в реальній практиці страхування. Кожного разу, коли трапляється катастрофа (землетрус, буря, авіакатастрофа і т. ін.), до справи залучається велика кількість страхових і перестрахувальних компаній. Кожна з них платить свою частку збитку відповідно до умов договору перестрахування.

Перестрахування - це система економічних відносин, у процесі яких страховик, беручи на страхування ризики, передає частину відповідальності по них (з обліком власних фінансових можливостей) на погоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення фінансової стабільності та рентабельності страхових операцій. Фактично це страхування страховиками самих себе. Однак воно завжди означає відтік валюти з держави.

Перестрахування широко застосовується на світовому ринку страхових послуг, поєднуючи страхові ринки всіх країн світу в єдиний світовий і роблячи їх взаємозалежними і взаємозалежними. З огляду на постійне укрупнення масштабів ризиків у всьому світі, страхові ринки окремих країн не можуть функціонувати без перестрахування. А в якості перестрахувальників виступають компанії, які спеціалізуються на цьому виді страхових операцій, або звичайні страхові компанії.

Перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій будь-якої страхової компанії, незалежно від розміру її капіталів, запасних фондів та інших активів.

Доходи і навіть всі активи будь-якого страховика складають лише невелику частину загальної суми його відповідальності перед страхувальниками. Різні катастрофічні випадки можуть не тільки значно підірвати його, а й призвести до повного банкрутства. Для вирівнювання страхових сум прийнятих на страхування ризиків відповідно до фінансових можливостей страховика і, отже, забезпечення фінансової стійкості страхових операцій та їхньої рентабельності існує інститут перестрахування.

Основні передумови перестрахування:

  1. Неможливість для страхового товариства створити ідеально збалансований портфель ризиків, оскільки кількість об'єктів страхування є незначною або в портфелі страхування містяться великі і небезпечні ризики, що вносять до його складу елементи диспропорції.

  2. Неможливість навіть при ретельному доборі ризиків створити портфель повністю ізольованих один від одного об'єктів страхування, тому що умовами страхування звичайно покриваються різні небезпеки, яким застраховані об'єкти можуть піддаватися одночасно при настанні катастроф, повеней, ураганів, землетрусів, пожеж і т.д.

Перестрахування є такою специфічною областю страхових відносин, що його проведення пов'язане з власною термінологією.

Перестрахувальник - це страховик, який взяв на страхування ризик і передав частину його вартості в перестрахування іншому. У цьому випадку він іменується також передавальною компанією, або цедентом.

Взявши в перестрахування ризик, перестрахувальник може частково передати його іншому страховику (перестрахувальнику). Таку операцію прийнято називати ретроцесією, а перестрахувальник, який передає ризик у ретроцесію, - ретроцесіонером.

Власне утримання страхової компанії - це економічно обґрунтований рівень суми, у межах якої компанія залишає (утримує) на своїй відповідальності певну частку страхових ризиків, передаючи в перестрахування суми, що перевищують цей рівень.

Україна є учасником системи світового перестрахування. Стійкою тенденцією є здійснення українськими страховими компаніями операцій перестрахування за межами країни. Відтік валюти за кордон посилює тиск на гривню, але останніми роками спостерігається поступове уповільнення цих процесів.

За підсумками останніх п'яти років частка ризиків (у грошовому вираженні), передана в перестрахування перестрахувальникам — нерезидентам України, коливається на рівні 52,6-61,5%. При цьому страхування життя має стовідсоткове перестрахування у нерезидентів. Державне обов'язкове страхування взагалі не перестраховується [18].

У перестрахувальній практиці останніх десятиліть, особливо в країнах, які розвиваються, набули поширення пули. Учасники пула, якими звичайно є всі страхові компанії ринку, за добровільною згодою між собою або відповідно до законодавства передають у пул всі ризики, які підлягають перестрахуванню по всьому портфелі страхувань, або за окремими видами страхування, або навіть за певними, особливо небезпечними ризиками.

Доцільність пулів полягає в тому, що цим видом перестрахування досягається максимальне використання ємності даного страхового ринку і заощаджуються валютні кошти держави.

Головним недоліком пулів є те, що при настанні катастрофічних подій збитки повинні повністю або в межах утримання ринку оплачуватися страховими компаніями однієї країни, у той час як за традиційними методами перестрахування значна частина збитків перерозподіляється між країнами.

Кілька фактів, що характеризують сучасне перестрахування

За ризиками знаменитого «Титаніка» на початку минулого століття страхове відшкодування через систему перестрахування оплатили понад 1000 страхових компаній світу. Точну кількість через неодноразове застосування ретроцесії навіть не вдалося відстежити.

12 серпня 1985 року сталося аварія японського авіалайнера. Через систему перестрахування до страхових виплат були залучені сотні страхових компаній. Причому майже неможливо було відстежити діяльність кожної з них через велику кількість різних перестрахувальних і переперестрахувальних договорів у таких галузях, як страхування відповідальності, КАСКО (страхування корпуса й оснащення перевізного засобу), страхування від нещасного випадку, особистого страхування, страхування продукції і т.д.

Наприкінці березня 2001 року затонула найбільша у світі нафтова платформа Р-36, яка належала компанії «Petroleo Brasiliero». Платформа могла добувати і переробляти до 180 тис. барелей нафти на добу. На момент катастрофи на ній знаходилися 175 чоловік, десять з них загинули. Більше 2,2 млн літрів нафти потрапило на поверхню океану. За своїми фінансовими наслідками для страхового бізнесу цю катастрофу можна порівняти хіба що із загибеллю «Титаніка». Платформа була застрахована на повну вартість бразильською страховою компанією «Bradesco Seguros», причому на себе вона взяла лише 0,9% ризиків. Решта була розміщена на світовому перестрахувальному ринку. У цілому в страхуванні цього проекту брало участь 15 страхових компаній (Експерт.- 2001.- №15.- 16 квітня).

Стихійні лиха і терористичні акти 2001 року спричинили економічних збитків на суму близько 115 млрд. дол. Ці дані опублікував 20 грудня провідний світовий перестрахувальний концерн Swiss Re. Прямий збиток від терактів у Нью-Йорку оцінюють в 90 млрд. дол. Стихійні ж лиха, як, наприклад раніше, не були головною статтею витрат страхових компаній: виплати по них склали 9 млрд. дол. Найдорожче обійшовся ураган в США, який коштував страховим компаніям 2,5 млрд. дол. Щодо кількості загиблих, то найтрагічнішим був землетрус в Індії, який забрав 15 500 чоловік.

В наслідок подій 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку перестрахувальники взяли на себе відповідальність на суму 27 млрд. дол. Серед них - найбільші перестрахувальні компанії світу.

Після катастрофи літака Ан-140 в Ірані українська страхова компанія «Авіоніка» визнала страховий випадок, страхова сума по КАСКО якого складала 8,5 млн дол. З них тільки 100 тис. дол. — на власному утриманні української компанії, решта відповідальності була перестрахована, причому основну частку взяла на себе російська страхова компанія «Ингострах». Всі виплати по цьому страховому випадку завершені [13].

Висновки. На сьогодні Україна має досконале законодавство щодо регулювання страхової діяльності. У 2003 році Держкомфіп, який є органом страхнагляду в Україні, став членом Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю IAIS. Це значить, що нині страховий ринок України переходить на міжнародні стандарти діяльності.

У цілому в Україні використовуються ті самі організаційні форми страховиків (акціонерні страхові компанії, товариства взаємного страхування, державні страхові компанії, кептивні страхові компанії) і системи страхових відносин (співстрахування, пули, самострахування, перестрахування), які характерні для світового страхового ринку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]