Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Strakhuvannya.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
    1. Місце страхування серед методів керування ризиками в туристичній діяльності

Страхування - не панацея від усіх лих. Воно безпосередньо не може вплинути на імовірність страхового випадку в туризмі, але це один із найдієвіших методів покриття збитків в умовах прояву конкретних ризиків. Застрахувати можна практично все. Але страхування дасть очікувані результати, якщо будуть задіяні всі інші можливості керування туристичними ризиками.

Якщо застраховані туристи розумітимуть, що туристичне підприємство дійсно зробило все можливе для запобігання несприятливих випадків і що випадок, який стався, дійсно є безглуздою трагічною випадковістю, вони довірятимуть, насамперед, туристичній фірмі і через неї страховій компанії. А для цього туристичним підприємствам необхідно мати чітке уявлення про місце страхування серед всіх інших методів керування ризиками.

Нині у зв'язку з вичерпанням відомих методів підвищення ефективності своєї діяльності великі туристичні підприємства стали приділяти увагу керуванню ризиками. Стало зрозуміло, що без серйозного ставлення до ризиків успіхів у бізнесі досягти неможливо. До бізнес-планів почали включати розділ «Керування ризиками», що містить перелік профілактичних і прогнозних заходів щодо запобігання форс-мажорним та іншим негативними факторам, пов'язаним з ризиками.

Методи і засоби з обмеження чи мінімізації ризиків у системі економічних відносин називаються системою керування ризиками, або ризик-менеджментом.

Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільовій функції підприємництва - одержанню найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному співвідношенні прибутку і ризику. Для туристичної діяльності на першому плані забезпечення безпеки туристів. Туристична діяльність, пов'язана зі значними проявами ризику, не є виключенням, а скоріше, підтвердженням цієї тези.

Відповідно до визначення ризик-менеджменту можна виділити стратегію і тактику керування ризиком.

Під стратегією керування розуміється напрям і засіб використання засобів для досягнення поставленої мети. Стратегія дозволяє сконцентруватися на оптимальних варіантах рішення. У стратегії ризик-менеджменту застосовуються такі правила:

  • максимум виграшу;

  • оптимальна імовірність результату;

  • оптимальне коливання результату;

  • оптимальне поєднання виграшу і величини ризику.

Тактика - це конкретні прийоми і методи для досягнення

мети в конкретних умовах, прийнятні в даній ситуації.

Об'єктом керування в ризик-менеджменті підприємницької діяльності є ризикові вкладення капіталу й економічні відносини між господарюючими об'єктами у процесі реалізації ризику. У туристичній діяльності на перший план виступають відносини між нею і її клієнтами, а далі - з кредиторами, конкурентами, контрагентами.

Суб'єкт керування в ризик-менеджменті - група керівників (фінансовий менеджер, менеджер по ризику, фахівець зі страхування і т.д.), яка по допомогою різних варіантів свого впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта керування в умовах ризику.

Наявність ризику неминуча в ринкових умовах господарювання туристичного підприємства, причому чим вищий ризик, тим більшим є можливий прибуток. Як світовий, так і локальний ринки туристичних послуг практично завжди перебувають у стані нестабільності. За цих умов адміністрація турфірми, що уникає ризикованих рішень, прирікає її на застій, втрату конкурентоспроможності і, в кінцевому підсумку, банкрутство. З розширенням зони ризикованих ситуацій ризик-менеджмент стає об'єктивно необхідним і значимим елементом у керуванні діяльністю туристичного підприємства.

Найбільш повно структуру ризик-менеджменту відображає схема (рисунок 3.6), представлена у вигляді послідовних етапів.

Етап визначення мети являє собою формулювання мети, керуючись якою визначають ступінь прийнятності ризику. Для туристичного підприємства цілі є складними і неоднозначними. Основними з них є, по-перше, забезпечення фінансової стійкості фірми і досягнення нею певного рівня прибутку, по-друге, забезпечення високоякісних туристичних послуг, що мають попит на ринку, по-третє, забезпечення безпеки туристів під час туристичних турів.

Етан ідентифікації ризику виражається в усвідомленні можливих ризикованих ситуацій і видів ризику.

Рис. 3.6.Місце страхування в структурі ризик-менеджменту

Етап оцінки ризику полягає у визначенні його серйозності і небезпеки. При цьому використовується два види оцінки: якісна і кількісна.

На етапі вибору методу керування ризиком поділяються на дві категорії: контроль за ризиком і фінансування ризику.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]