Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Strakhuvannya.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Тема 2. Організація страхової справи в україні

2.1. Державне регулювання страхової діяльності

2.2. Перехід страхового ринку України на міжнародні стандарти

2.3. Організаційні форми страховиків

2.5. Системи страхових відносин

2.4. Аквізиція страхової компанії

2.1. Державне регулювання страхової діяльності

Страхова діяльність у всіх країнах світу, у тому числі в Україні, регулюється державою в рамках чинного законодавства. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою:

  • дотримання вимог законодавства про страхування;

  • ефективного розвитку ринку страхових послуг;

  • запобігання неплатоспроможності страховиків;

  • захисту інтересів страхувальників.

Роль держави в регулюванні страхової діяльності зводиться до встановлення норм і вимог відносно:

  • функціонування страхових товариств;

  • використання фінансово-кредитних механізмів;

  • контролю за дотриманням суб'єктами страхового ринку діючого законодавства України;

  • визначення обов'язкових видів страхування.

Держава зацікавлена в страховому захисті державного майна і підвищенні соціально-економічної захищеності громадян. Вирішення цих питань можливо лише шляхом розвитку страхового ринку України за допомогою впровадження перевірених світовою практикою принципів державного регулювання страховою діяльністю. Визначальними факторами розвитку ринку є:

  • законодавчі основи, що регламентують функціонування страхового ринку України;

  • прийнятні для України світові аналоги розвитку страхової справи;

  • економічна програма, проголошена у Посланні Президента України до Верховної Ради «Україна: шлях у XXI ст. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000— 2004 pp.»;

  • стратегія інтеграції України в Європейський Союз і Світову організацію торгівлі;

  • прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що визначають напрями й умови гармонійного розвитку фінансового ринку України;

  • власний досвід розвитку і функціонування страхового ринку.

Державне регулювання страхової діяльності в Україні спрямоване на забезпечення умов формування і розвитку цивілізованого страхового ринку, головною метою якого має стати організація найбільш повного захисту громадян України і підприємницьких структур, які діють на її території. Таке регулювання сприяє посиленню ролі на страховому ринку товариств, які мають стійке фінансове положення, і не допускає на ринок спекулятивні і фіктивні компанії, які можуть завдати шкоди як суб'єктам страхування, так і розвитку страхової справи в цілому.

За юридичною силою нормативно-правових актів Законодавство, що регулює страхову діяльність, є вертикальною ієрархічною системою. Структура її обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади.

Основні джерела страхового права в Україні включають два блоки. Першим є блок, що регулює підприємницьку діяльність. Це законодавство загальних дій, яке поширюються на всі суб'єкти підприємницької діяльності і страхової, зокрема. До нього належать:

  1. Норми Конституції України про власність, підприємництво, компетенцію вищих органів державної влади в нормативному регулюванні підприємницької діяльності і т.ін.

  2. Цивільний Кодекс України.

  3. Відповідні Закони, які можна кваліфікувати як загальні. Вони регулюють діяльність всіх суб'єктів підприємництва, незалежно від виду. Це Закони України «Про власність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу» та ін. Загальні закони визначають організаційно-правові форми і порядок створення господарських організацій, обсяг прав і обов'язків суб'єктів підприємництва, порядок їх реалізації і т.ін.

  4. Нормативно-правові акти Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, а також центральних органів державної влади.

Другим є блок законодавства України про страхову діяльність, до якого належать:

  • Закон України «Про страхування» і закони, що вносять зміни до нього, норми інших законів, що стосуються страхування.

  • Постанови Верховної Ради України з питань страхової діяльності.

  • Укази Президента України і постанови Кабінету Міністрів України з питань страхової діяльності.

  • Відомчі акти Уповноваженого органу в справах нагляду по страховою діяльністю.

  • Локальні нормативні акти страхових компаній.

Локальне нормативне регулювання страхової діяльності має певні особливості. Такі локальні акти, як укази, розпорядження, інструкції, положення, рішення, статутні документи, діють у межах тільки тієї страхової організації, якій даний акт був виданий. До системи локального нормативного регулювання страхової компанії належать і Правила страхування, що містять умови певного виду страхування, які здійснюються даною організацією і підлягають обов'язковому затвердженню органами страхнагляду.

Правове регулювання страхової діяльності - це нормативне упорядкування на страховому ринку. Воно включає державно-правове та інституційно-правове регулювання.

Державно-правове регулювання здійснюється органами законодавчої, виконавчої і судової влади, центральним елементом якої є Кабінет Міністрів, а безпосереднім органом з питань нагляду за страховою діяльністю - Міністерство фінансів України. До цієї системи входять:

  • Національний банк України - валютне регулювання.

  • Державна податкова адміністрація України - податкове регулювання.

  • Антимонопольний комітет - антидемпінгова й антимонопольна політика.

  • Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва - регуляторна політика.

  • Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку - нагляд за акціонерними товариствами.

  • Фонд державного майна - управління часткою державного майна.

  • Господарський суд - розгляд справ, пов'язаних зі спорами у сфері страхування.

Інституційно-правове регулювання здійснюється головним чином регуляторами - інститутами, утвореними згідно зі ст. 13 Закону України «Про страхування». До них належать:

  • Ліга страхових організацій України,

  • Моторне (транспортне) страхове бюро України,

  • Авіаційне страхове бюро України,

  • Морське страхове бюро України,

  • Ядерний страховий пул.

Державно-правове та інституційно-правове регулювання доповнюють одне одного, але пріоритет зберігається за першим. Воно може делегувати деякі регулятивні повноваження інституційно-правовому регулюванню, але не навпаки. Крім того, державно-правове регулювання є загальним, а інституційно-правове - конкретно-обов'язковим, тобто обов'язковим лише для членів об'єднань.

Страхове право в Україні регулює відносини прямого страхування, перестрахування, фінансової діяльності, пов'язаної з формуванням, розміщенням і обліком страхових резервів, а також посередницької діяльності в страхуванні, страховій експертизі й актуальних розрахунках (розрахунках ціни страхування).

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом і його органами на місцях.

Основними функціями Уповноваженого органу, ст. 36 Закону «Про страхування» (усього їх 14) є:

  • ведення єдиного державного реєстру страховиків;

  • видача ліцензій на страхову діяльність і контроль за дотриманням страховими компаніями державного законодавства;

  • проведення перевірок щодо правильності застосування страховими компаніями страхового законодавства;

  • розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності;

  • встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів;

  • підготовка і перепідготовка страхових кадрів;

  • участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування.

Основні права Уповноваженого органу, ст. 37 Закону «Про страхування» (перелік містить 11 прав) такі:

  • одержувати у встановленому порядку від страхових компаній звітність про страхову діяльність;

  • проводити перевірку правильності дотримання страхового Законодавства;

  • здійснювати контроль за вірогідністю і повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;

  • звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадках, передбачених Законом.

Докладно функції і права Уповноваженого органу з нагляду за страховою діяльністю викладені у Законі «Про страхування». Цей Закон також регламентує порядок ліцензування страхової діяльності, збереження таємниці страхування, взаємовідносини страховика і держави, гарантії прав і законних інтересів страховика, ліквідацію, реорганізацію і санацію страховика, страхування іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб на території України, порядок розглядання спорів, міжнародні договори.

Страхування туристичного бізнесу в Україні - особливий вид страхування. З огляду на необхідність захисту інтересів українських громадян за кордоном, ст. 9 Закону України від 21.02.1994 р. №3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» закріплено, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов'язаних з надзвичайними обставинами за кордоном, громадянин України має бути застрахований.

Крім того, ст. 17 Закону України від 15.09.1995 р. №324/95-ВР «Про туризм» передбачено, що страхування туриста (медичне і від нещасного випадку) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності.

З метою стимулювання розвитку цього виду страхування Кабінет Міністрів України постановою від 29.04.1999 р. №728 «Про заходи для подальшого розвитку туризму» (п. 14) доручив Державному комітету з питань справ охорони державного кордону забезпечувати перевірку наявності у громадян України, які виїжджають за кордон з метою туризму, полісу медичного страхування і страхування від нещасних випадків на період перебування поза межами України.

Державний комітет з питань справ охорони державного кордону наказом від 10.06.1999 р. №284 зобов'язав підвідомчі структури з 20 червня 1999 року організувати таку перевірку. При цьому у разі відсутності страхових полісів у громадян України рекомендувати їм звернутися для їх оформлення до страхових організацій.

Законодавством передбачено також страхування відповідальності туристичних підприємств. Пунктом 11.1 ст. 11 «Інструкції про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг, і контролю за їх дотриманням» передбачено, що за рахунок коштів на валютному чи розрахунковому рахунках туристичне підприємство має створити фонд ризику підприємства в національній валюті в сумі, еквівалентній одній тисячі доларів США за курсом Національного банку України чи укласти угоду зі страховою компанією на страхування підприємства від передбачених виплат на суму, не меншу від визначеної.

Слід зазначити, що правовідносини між туристами, туристичними фірмами і страховими організаціями здійснюються в рамках діючого законодавства і правил, розроблених індивідуально вітчизняними страховими організаціями за погодженням з Міністерством фінансів України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]