Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Strakhuvannya.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
    1. Розробка програми страхування ризиків для туристичного підприємства

Створення цілісної програми керування ризиками туристичного підприємства і, як складової частини, програми страхування є необхідним і завершальним етапом аналізу ризикової діяльності. Природно, така програма має сенс тільки для великих підприємств. Однак і невеликі фірми повинні усвідомлювати власні ризики, а отже, аналізувати їх, контролювати і визначати шляхи їх подолання. Дрібні туристичні підприємства можуть обмежитися відносно невеликим, але досить детальним планом діяльності в ризикових умовах.

Особливу роль у ситуації ризику відіграє особа, яка приймає рішення від імені фірми, - ризик-менеджер. Найчастіше це керівник фірми або керівник проекту. Він бере на себе відповідальність за всі рішення та їх наслідки. Він несе не тільки адміністративну і навіть кримінальну відповідальність, але й моральну. Програма або план повинні розроблятися ризик-менеджером і за необхідності переглядатися.

Структура програми страхування

Основні пункти програми страхування ризиків турфірми представлені на рисунку 3.7.

Загалом програма страхування повинна включати такі елементи:

Рис. 3.7 Структура програми страхування ризиків турфірми

  1. Аналіз загальноекономічної ситуації, у якій доводиться функціонувати турфірмі. На цьому етапі може бути прийнято будь-яке рішення, аж до повного покриття фірми.

  2. Аналіз ризиків турфірми з визначенням умов їх виникнення і кількісної оцінки: імовірності виникнення, можливих розмірів збитку.

  3. Виділення з усієї сукупності ризиків, що підлягають страхуванню, через об'єктивні причини, уподобань фірми або її фінансових можливостей.

  4. Визначення параметрів необхідного страхового покриття для кожного із страхових ризиків.

  5. Визначення прийнятних видів страхування, що забезпечують необхідне страхове покриття.

  6. Виділення видів страхування, обов'язкових або інших вимог.

  7. Розробка вимог до страхового партнера.

  8. Аналіз страхового ринку і вибір страховика, що задовольняє певним вимогам.

  9. Умови перегляду програми страхування.

  10. Для кожного зі страхових ризиків мають бути визначені параметри необхідного страхового покриття, які включають:

  • вартість об'єктів страхування;

  • перелік небезпек, від яких здійснюється страхування;

  • перелік страхових випадків, при настанні яких необхідне страхове відшкодування;

  • види збитків, прийнятих до уваги при визначенні розмірів страхового відшкодування;

  • максимальна страхова відповідальність по кожному типу небезпек і по кожному виду збитків;

  • місце розташування об'єктів, що страхуються;

  • період дії страхового покриття.

Максимальна страхова відповідальність по кожному типу небезпек і виду збитків повинна відбивати погляди ризик-менеджера з приводу обсягу страхового відшкодування для окремих ризиків у разі настання найбільш несприятливої ситуації. Максимальний його розмір доцільно встановлювати на рівні максимально прийнятного розміру збитку, визначеного в процесі аналізу ризиків.

Вибір умов страхування має відбивати побажання турфірми з приводу основних умов договору страхування. Найчастіше це відбувається в процесі ознайомлення з послугами різних страхових компаній і вибору найбільш прийнятних.

У цілому до комплексу умов страхування входять такі компоненти:

  • умови надання страхового покриття;

  • схема страхування;

  • умови, що обмежують відповідальність страховика;

  • розмір і умови сплати страхової премії;

  • обов'язки страховика;

  • обов'язки страхувальника;

  • терміни укладення договору страхування;

  • умови відмови страховика від сплати страхового відшкодування;

  • порядок виплати страхового відшкодування;

  • умови переходу прав страхувальника після сплати страхового відшкодування;

  • інші умови, за бажанням турфірми.

При розробці програми страхування турфірми необхідно визначити найважливіші для неї види страхування.

Класифікація ризиків не повною мірою відповідає класифікації видів страхування. Більшість традиційно сформованих видів, наприклад страхування майна юридичних осіб, містить захист від різних ризиків. І навпаки, той самий ризик може знайти своє вираження в різних видах страхування. Наприклад, кредитний ризик може бути застрахований як за договором страхування відповідальності за невиконання зобов'язань, так і за договором страхування фінансових ризиків.

Тому туристичне підприємство має можливість вибрати, у рамках яких видів страхування для нього бажано одержати страховий захист. Принципово можна виділити два типи договорів страхування: спеціальні, які надають захист тільки від одного виду ризику або покривають тільки один вид збитків, і комплексні, що надають захист від усіх або більшості ризиків для обраного об'єкта страхування.

Укладення комплексних договорів має ряд привабливих для турфірми моментів:

  • зменшуються витрати часу на переговори по страхуванню;

  • досягається краще розуміння інтересів сторін;

  • швидше виплачується страхове відшкодування;

  • комплексна тарифна ставка завжди менша, ніж сума окремих страхових тарифних ставок за тією ж сукупністю ризиків.

Однак тут є одна обставина: комплексний ризик може виявитися таким великим, що покриття стане неможливим у рамках однієї страхової компанії. Але якщо його розбити на окремі ризики і відповідно застрахувати за різними договорами страхування, страхування стає можливим як для страхової компанії, так і для туристичного підприємства. Тим більше, що туристичне підприємство може оцінити свої можливості, і якщо комплексне страхування йому буде не під силу, тимчасово вилучити невеликі ризики зі страхового покриття.

Із загального переліку ризиків, що підлягають страхуванню, слід виділити такі, що підлягають обов'язковому страхуванню в рамках закону або в силу контрактних зобов'язань. Для обов'язкових видів страхування, які здійснюються в рамках закону, існують різні обмеження на умови укладення страхових договорів.

На сьогодні перелік обов'язкових видів страхування, які діють в Україні, досить широкий і постійно поповнюється. Обов'язкове страхування, наприклад, стосується пасажирів громадського транспорту, осіб, що керують автотранспортними засобами, відповідальності авіаперевізників. Обов'язковому страхуванню підлягає і ряд ризиків туристів і громадян, які тимчасово виїжджають за кордон.

Вже просто згадування цих видів обов'язкового страхування свідчить, як тісно вони торкаються туристичної діяльності. У багатьох країнах передбачено обов'язкове страхування різних видів цивільної відповідальності, що необхідно мати на увазі при здійсненні діяльності за кордоном. Бувають випадки, коли обов'язкове страхування не передбачено законом, але обумовлено взаємовідносинами з партнерами. Наприклад, у ряді випадків необхідне страхування орендованого приміщення або поставного майна.

Вибір страхового партнера є важливою частиною розробки стратегії страхування. На страховому ринку туристичне підприємство може мати справу з декількома типами партнерів: страховими компаніями, страховими брокерами, консалтинговими фірмами, агентами і консультантами.

Вибір страхового партнера є таким суттєвим, що потребує особливого обговорення. У разі самостійного пошуку прийнятної страхової компанії туристичне підприємство має проаналізувати можливості і надійність свого страхового партнера: його фінансову стійкість, платоспроможність, здатність прийняти на себе необхідні ризики.

Підставою для перегляду програми по керуванню ризиками і, як частини її, програми страхування є нагромаджений досвід та інформація по збитках, що відбулися, протягом звітного періоду. У процесі аналізу програми страхування здійснюється переоцінка поточних страхових договорів, співставлення рівня страхових премій із загальною сумою пред'явлених претензій і виплат страхового відшкодування. Звіт про результати аналізу програми страхування повинен містити такі розділи:

  1. Розрахунок витрат на сплату страхових премій і комісійної винагороди брокеру або консультанту.

  2. Дані про збитки, що відбулися.

  3. Відомості про виплати страхового відшкодування із зазначенням виду збитку і частки відшкодування в загальному обсязі збитків.

Аналіз програми страхування дає привід говорити про ефективність її використання для керування ризиками турфірми. За результатами аналізу ризик-менеджер повинен зробити висновок про перегляд загальної стратегії ризик-менеджменту фірми і, як її складової, програми страхування. Має бути здійснений також загальний аналіз виконання програми керування ризиками.

Висновки. Ризики в туристичному бізнесі різноманітні і широкомасштабні. Загалом їх можна поділити на ризики туристичного підприємства і ризики туристів.

Ризики туристичного підприємства можна розглядати як окремий випадок ризиків підприємства сфери послуг. Особливу роль у діяльності туристичного підприємства відіграють ризики втрати майна, настання відповідальності фірми по зобов'язаннях, порушення зобов'язань з боку партнерів, фінансові ризики.

Ризики туристів поділяються на ризики внутрішнього, міжнародного і закордонного туризму. В усіх видах туризму на першому місці стоять ризики травм, нещасних випадків і непередбачених захворювань.

Керування ризиками в туристичній діяльності можна здійснити тільки шляхом грамотної діяльності з реалізації програми ризик-менеджменту, що складається з низки послідовних етапів. Методи керування ризиком поділяються на контроль за ризиками і фінансування ризиків.

Страхування і самострахування складають методи фінансування ризиків. Усі методи на певних етапах діяльності підприємства можуть і повинні відіграти свою роль. Однак без вкладення коштів у фінансування ризику не може обійтися нині жодне підприємство. Саме страхування є дієвим сучасним інструментом, здатним в будь-яких ситуаціях відшкодувати збитки, які несе як туристична фірма, так і туристи.

Для ефективності ризик-менеджменту на туристичному підприємстві рекомендується розробляти і відслідковувати програму керування ризиками в цілому і, як її складову частину, програму страхування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]