- •Тема 1. Економічний зміст страхування
- •1.1. Поняття страхування
- •1.2. Основні поняття в страхуванні
- •Системи страхування
- •Франшиза
- •Приклад виплати страхового відшкодування при використанні в договорі страхування умовної франшизи:
- •Приклад виплати страхового відшкодування при використанні в договорі страхування безумовної франшизи:
- •1.3. Страховий ризик
- •1.4. Класифікація в страхуванні
- •1.5. Договірні відносини в страхуванні
- •Страхувальник зобов'язаний:
- •Страховик має право:
- •Страховик зобов'язаний:
- •Тема 2. Організація страхової справи в україні
- •2.1. Державне регулювання страхової діяльності
- •2.2. Перехід страхового ринку України на міжнародні стандарти
- •2.3. Організаційні форми страховиків
- •2.4. Аквізиція страхової компанії
- •2.5. Системи страхових відносин
- •Тема 3. Страхування як елемент ризик-менеджменту в туристичній діяльності
- •3.1. Характеристика ризиків у туристичній діяльності
- •Ризики підприємства у сфері послуг
- •Чисті ризики
- •Спекулятивні ризики
- •Ризики зовнішньоекономічної діяльності (зед)
- •3.2. Особливості прояву ризиків туристичного підприємств
- •Ризики туристів
- •Місце страхування серед методів керування ризиками в туристичній діяльності
- •Контроль за ризиком
- •Фінансування ризику
- •Розробка програми страхування ризиків для туристичного підприємства
- •Структура програми страхування
- •Тема 4. Особисте страхування
- •4.1. Загальна характеристика особистого страхування
- •4.2. Страхування від нещасного випадку
- •Правила страхування від нещасних випадків
- •Страховий тариф (середній)
- •4.3. Страхування життя
- •Страхування довічної ренти
- •Житлова рента
- •Пенсійне страхування
- •Змішане страхування життя
- •Страхування дітей
- •Страхування до одруження
- •Страхування витрат на навчання
- •4.4. Медичне страхування
- •Особливості обов'язкового і добровільного медичного страхування
- •Правила добровільного медичного страхування
- •4.5. Колективне страхування
- •4.6. Обов'язкові види особистого страхування
- •Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті
- •Тема 5. Страхування майна
- •5.1. Страхування майна виробничих підприємств і підприємств сфери послуг
- •5.2. Страхування майна сільськогосподарських підприємств
- •5.3. Страхування майна громадян
- •Тарифи по страхуванню майна громадян (% від страхової суми)
- •5.4. Страхування транспортних засобів
- •5.5. Страхування вантажів. Поняття морського страхування
- •Правила страхування вантажів
- •Документи, необхідні для одержання страхового відшкодування.
- •5.6. Види страхування, пов'язані зі страхуванням майна
- •Страхування титулу
- •Вимоги до страхових документів
- •Тема 6. Страхування відповідальності
- •6.1. Принципи страхування відповідальності
- •6.2. Страхування професійної відповідальності
- •6.3. Страхування цивільної відповідальності
- •6.3.1. Правила обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
- •6.3.2. Правила обов'язкового страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт
- •6.4. Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності
- •Страхування специфічних туристичних ризиків
- •Тема 7. Страхування в системі «асістанс»
- •7.1. Зміст страхування зовнішньоекономічних зв'язків у туризмі
- •7.2. Поняття про систему «Асістанс»
- •7.3. Законодавча база
- •7.4. Умови страхування за системою «Асістанс»
- •7.5. Обмеження системи «Асістанс»
- •7.6. Види «Асістанса»
- •7.7. Практика страхування за системою «Асістанс» в Україні
- •Послуги уаск «аска-Київ-Центральна»
- •Послуги ск «utico»
- •Послуги ск «pan ukraine»
- •Послуги гаск «укрммедстрах»
- •Тема 8. Страхування транспортних ризиків
- •8.1. Система «Зелена карта»
- •8.2. Умови проведення страхування в системі «Зелена карта»
- •Порядок вступу країни в систему «Зелена карта»
- •8.3. Практика страхування в системі «Зелена карта» в Україні
- •8.4. Страхування транспортних засобів
- •Існує два види каско:
- •8.5. Комплексне страхування транспортних ризиків
- •Авто-Асістанс
- •Тема 9. Ціноутворення в страхуванні
- •9.1. Рентабельність страхування туристичних ризиків
- •9.2. Способи розрахунку ціни в страхуванні
- •9.3. Приклад розрахунку тарифної ставки для ризикових видів страхування
- •9.1. Рентабельність страхування туристичних ризиків Для страхових компаній
- •Для сервісних компаній
- •9.2. Способи розрахунку ціни в страхуванні
- •Ціна довгострокового страхування життя
- •Ціна ризикових видів страхування
- •9.3. Приклад розрахунку тарифної ставки для ризикових видів страхування
- •Рішення
- •Тема 10. Оцінка ефективності страхування
- •10.2. Приклад оцінки ефективності страхування для туристичного підприємства
- •10.3. Структура коштів та інвестиційна діяльність страхової компанії
- •10.4. Рекомендації по вибору страхової компанії
- •Обсяг страхових операцій
- •Перестрахувальний захист
- •Збалансованість страхового портфеля
- •Обмеження відповідальності за окремими ризиками
- •Величина страхових резервів
- •Тарифна політика
- •Співвідношення активів і зобов'язань
- •Загальні критерії оцінки
- •Список використаної літератури
- •Класифікація в страхуванні
Тема 8. Страхування транспортних ризиків
8.1. Система «Зелена карта»
8.2. Умови проведення страхування в системі «Зелена карта»
8.3. Практика страхування в системі «Зелена карта» в Україні
8.4. Страхування транспортних засобів
8.5. Комплексне страхування транспортних ризиків
8.1. Система «Зелена карта»
Оскільки страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів існує у всіх розвинутих країнах, при переїзді з однієї країни в іншу виникає парадоксальна ситуація: якщо винуватцем є громадянин своєї країни, потерпілим визначається відшкодування збитку, якщо іноземець - відшкодування під сумнівом.
Така ситуація має безпосереднє відношення до туристичної діяльності, суть якої полягає в пересуванні й у більшості випадків — з використанням транспортних засобів.
Світове співтовариство давно вирішило це питання шляхом введення страхування за системою «Зеленої карти». Це система міжнародних договорів про обов'язкове страхування цивільної відповідальності водіїв транспортних засобів, за основу якої була взята система, яка існувала ще до війни в скандинавських країнах.
На європейському ринку страхування ця система діє з 1949 року, коли був підписаний договір про «Зелену карту» між 13 європейськими країнами - першими учасницями цієї системи. Країни - учасниці угоди взяли на себе зобов'язання визнавати на своїй території факт страхування автоцивільної відповідальності, укладений в іншій країні.
З того часу власники автотранспортного засобу, виїжджаючи за межі своєї країни в країну, що входить до системи, не купують щоразу поліс страхування цивільної відповідальності чужої країни, а придбають у себе на батьківщині «Зелену карту». «Зелена карта» діє у всіх країнах світу, що входять до Міжнародного союзу Зелених карт, крім власної. Нині ця система охоплює 43 країни (більша частина країн Європи). До неї приєдналися і країни СНД.
У європейських країнах система «Зеленої карти» покриває збитки, заподіяні в результаті руху близько 200 млн. зареєстрованих транспортних засобів. Надходження внесків по цьому виду страхування складає більше 60 млрд. дол. США. Найбільшим ринком є Німеччина, де ці надходження складають приблизно 1/4 цієї суми. За нею йдуть Італія, Франція, Великобританія й Іспанія.
Страхування охоплює практично всі транспортні засоби. Кількістю незастрахованих автомобілів у Німеччині, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Нідерландах і Швеції складає близько 1%, в Іспанії і Норвегії — від 2 до 5%, в Ірландії і Великобританії — від 4 до 6%.
8.2. Умови проведення страхування в системі «Зелена карта»
Страхування в системі «Зелена карта» здійснюється без визначення страхових сум. Це значить, що постраждалій особі виплачується будь-яка сума, передбачена внутрішнім законодавством країни, на території якої стався страховий випадок. Ліміти страхової відповідальності по цьому виду обов'язкового страхування в різних країнах наведені в табл. 8.1.
У кожній країні існує відповідний гарантійний фонд, правила функціонування якого регламентуються законом обов'язкового страхування цієї країни. Фонд вступає в дію, коли необхідно відшкодувати збиток у межах обов'язкового покриття жертві дорожньої пригоди, скоєної не встановленим, транспортним засобом або у разі неплатоспроможності страховика. Звичайно цей фонд фінансується за рахунок відрахувань від надходження внесків по обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності.
Таблиця 8.1
Характеристика полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у країнах Європи
Держава |
Тип покриття |
Мінімальне покриття, тис. дол. США |
Болгарія |
Нематеріальні збитки Матеріальні збитки |
15,378 9,277 |
Європейський Союз |
На аварію: травма або смерть третьої особи На власника: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб |
607,460 425,222 121,492 |
Латвія |
На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб |
3,506 5,259 |
Польща |
На аварію |
495,852 |
Румунія |
На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб |
8,621 8,621 |
Словенія |
На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб |
221,033 147,141 |
Україна |
Травма або смерть третьої особи Збиток майну третіх осіб |
500 *N 1500*N |
Хорватія |
На аварію: травма або смерть третьої особи На аварію: пошкодження майна третіх осіб |
230,867 122,936 |
Естонія |
На власника: травма або смерть третьої особи На власника: пошкодження майна третіх осіб |
153,139 38,285 |
Примітка. Для України символом N позначений неоподатковуваний мінімум доходів громадян у гривнях на день укладення договору страхування, на який треба помножити відповідну цифру, щоб одержати розмір максимальної компенсації. Перерахування на долари варто робити за курсом НБУ на день укладення договору.
Внутрішні правила страхування в кожній країні свої. У Бельгії, Ірландії, Великобританії, Іспанії та Фінляндії не існує спеціального законодавства по визначенню відповідальності водія. Вона визначається положеннями кримінального кодексу, ґрунтуючись на принципі вини, яка має бути доведена позивачем. Навпаки, у багатьох інших країнах прийнятий спеціальний акт законодавства, який звільняє потерпілого від необхідності доводити провину водія.
Із введенням єдиного ринку страхування цивільної відповідальності автомобілістів, зокрема в країнах Європейського Союзу, страховики складають договори страхування на свій розсуд в рамках умов, визначених законом. При цьому страховики не можуть скористатися винятками із договору щодо третіх осіб, які отримали тілесні ушкодження в результаті ДТП. Разом з тим у певних випадках вони мають право подати позов про стягнення збитків з застрахованої особи після розрахунку з третьою особою.
У разі крадіжки автомашини страховик не зобов'язаний покривати збитки третьої особи, зроблені зловмисником в Австрії, Бельгії, Іспанії, Ірландії і Нідерландах. Навпаки, в інших країнах страхове покриття гарантується й у разі крадіжки з правом страховика на позов про стягнення збитків із крадія.
Страхування цивільної відповідальності водіїв транспортних засобів, як і інших транспортних ризиків, вимагає особливо кваліфікованої роботи страховиків. Крім необхідності проведення передстрахової експертної оцінки транспортних засобів, доводиться враховувати, що це страхування відкриває широкий шлях для злочинних дій різних шахраїв. Наведемо декілька випадків з російської практики, хоча з подібними випадками пов'язана діяльність всіх страхових компаній світу.
Декілька фактів. У Москві була викрита група шахраїв, яка діяла за такою схемою: спочатку страхувалася цивільна відповідальність власника недорогого автомобіля. Після цього шахраї купували розбиту іномарку і реєстрували неіснуюче ДТП. їхнім співучасником був співробітник ДІБДД, який оформляв аварію і видавав необхідні довідки. Після цього шахраї одержували в страховій компанії відшкодування за «пост-раждалу» іномарку, що набагато перевищувало витрати на ремонт розбитої вітчизняної машини, придбання розбитої іномарки і страхового поліса. Шахраї спіймалися на якомусь розбитому джипі «Ленд Круїзер», за який вони хотіли одержати 20 тис. дол. Страхова компанія провела експертизу, з'ясувала, що джип взагалі нікуди не виїжджав і тому аварії не було, і передала всі документи в МУР. Усього було заарештовано 10 чоловік, причетних до діяльності цієї шахрайської групи.
Російські страховики розповідають випадок, більше схожий на анекдот. Один шахрай обдурив відразу кілька страхових компаній, навіть не застрахувавши свою машину. Власник доволі пошарпаної «дев'ятки» свідомо підставлявся під автомобілі з жовтими номерами - ознакою оренди машини. Знаючи, що орендовані машини обов'язково застраховані по цивільній відповідальності, хитрун зумів за рахунок страховиків як слід обновити свою «дев'ятку».
У Росії викрили шахрая, який за п'ять років заробив не менше 100 тис. дол. Він застрахував «Форд-Ескорт» 1992 року випуску. Приблизно через місяць страховику надійшла заява про відшкодування збитків після аварії. Почати розслідування спонукала інформація про те, що цей же громадянин оформив договори на кілька машин в іншого страховика. Виявилося, що шахрай був власником семи автомобілів, він неодноразово страхував, розбивав і умудрявся одержувати страхові відшкодування на суму, яка дорівнювала повній вартості автомобіля. Фактично він «продавав» стару машину по дуже гарній ціні, оскільки московські страховики збиток, заподіяний старій машині в ДТП, оплачують як ремонт нової.
Страхові тарифи встановлюються звичайно за розсудом страховика. Критерії, що використовувалися для розрахунків страхових премій, базуються на імовірності виникнення збитків, їх середніх розмірів залежно від класу ризику, який визначається за потужністю автомобіля, ступеня його зношеності, часто за географічною зоною проживання водія і з урахуванням його особистих даних.
Майже у всіх країнах існує система знижок (надбавок) до страхових тарифів, що дозволяє підвищувати або скорочувати премію залежно від кількості заявлених страхувальником дорожніх аварій.
Премії, що надходять за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності, обкладаються податком. Його розмір, наприклад, у Данії складає 50%.
При настанні страхового випадку страхувальник повинен якомога раніше заявити про це своєму страховику. Ця заява має бути зроблена в Італії протягом трьох днів, у Франції - 5, Іспанії - 7, Бельгії - 8. Страховик зобов'язаний повідомити потерпілим в аварії особам про відшкодування збитку або попередню їх оплату не пізніше трьох місяців від дня аварії.
Фактично ліквідація збитків триває відносно недовго. Наприклад, у Німеччині в 75% випадків страхове відшкодування виплачується протягом двох місяців від дня дорожньої пригоди, а в 25% випадків — протягом шести.
У ряді країн (Бельгія, Італія, Нідерланди, Великобританія) профспілки страховиків створили органи примирення з метою врегулювання спорів, що можуть виникнути між страхувальниками і третіми особами, які постраждали в результаті аварії. ДТП рідко є причиною звернення до суду з позовом до страховика, у будь-якому разі через майновий збиток, що у переважній більшості випадків вирішується мирним шляхом.
Крім того, у деяких країнах (Бельгія, Іспанія, Франція, Італія, Португалія) страховики уклали між собою договори про відшкодування майнових збитків безпосередньо страховиком потерпілого, замість страховика відповідача. Після цього страховик потерпілого пред'являє позов страховику відповідача. Такий порядок дозволяє відшкодувати більшу частину збитків протягом кількох тижнів після аварії.
