2.2.2. Основи прогнозування

Наукове прогнозування ґрунтується на вивченні об'єктивних закономірностей, яким підкоряються певні процеси і події. При цьому враховуються дві групи закономірностей:

• випадкових подій, або імовірнісні (статистичні);

• детерміновані.

Виділяють два характерні підходи до прогнозування майбутнього стану:

• вивчення закономірності зміни даної події;

• вивчення іншої події (або групи інших подій, що мають відношення до даного).

Процес прогнозування має різні цілі і дозволяє визначити:

1) проходження процесу зміни об'єкту прогнозування впродовж майбутнього періоду;

2) певну вірогідність того, що досліджуваний процес не вийде за встановлені допустимі межі;

3) до якого класу по заданих параметрах потрібно віднести іс належний процес (об'єкт прогнозування).

Залежно від прогнозованих параметрів і цільової спрямованості прогнозування вибирають існуючі методи і математичний апарат. При всій принциповій відмінності напрямів прогнозування об'єднує єдина мета: визначення характеру протікання процесу в майбутньому. Безліч методів рішення задачі прогнозування має одну загальну ідею: виявлення екстраполяційних зв'язків між минулим і майбутнім, між інформацією про процес в контрольований період часу і характером протікання процесу надалі. Очевидно, що характер екстраполяційних зв'язків визначатиме апарат рішення задачі прогнозування. Від того, наскільки точно описані досліджувані зв'язки, залежатиме точність прогнозування. Оскільки ці зв'язки можуть бути детермінованими, то частина завдання розв'язується ефективніше при комбінуванні різних методів (прийомів, способів) і математичного апарату різних напрямів прогнозування.

Успішність прогнозування залежить від таких умов: об'єму і якості інформації про прогнозований процес, об'єкт управління; правильності формулювання завдання прогнозування і обґрунтованості вибору способу її рішення; наявність необхідних обчислювальних засобів і обчислювального апарату відповідно до вибраного методу. Через відсутність цих умов прогнозування може стати неможливим. Найважливіше з них - формулювання завдання, оскільки вона визначає вимоги до об'єму і якості інформації, математичний апарат і точність прогнозу. Інформація про прогнозований об'єкт (процесі) черпається з результатів контролю діяльності, статистики.

Сучасні технології прогнозування засновані на використанні різних математичних теорій: функціональний аналіз, теорія рядів, теорія екстраполяції і інтерполяції, теорія вірогідності, математична статистика, теорія випадкових функцій і випадкових процесів, кореляційний аналіз, теорія розпізнавання образів. Щоб обґрунтувати вибір того або іншого засобу прогнозування, необхідно мати можливість кількісно оцінити його якість.

Кожен метод (прийом) прогнозування бажано супроводжувати певним значенням показника якості, що змінюється залежно від формулювання завдання, умов її рішення. Це достатньо важко. У кожному конкретному випадку прогнозування можливі різні методи (способи, прийоми), кожний з яких характеризується не одним показником, а набором показників, що змінюються при зміні формулювання завдання і умов її рішення. До найбільш важливих показників прогнозування відносяться:

1) точність, що характеризується ступенем відповідності величини, одержаної в результаті прогнозу, і дійсної величини. У разі імовірнісного прогнозування помилка має випадковий характер і представляється двома показниками: середнім значенням і дисперсією;

2)достовірність, співпадаюча з поняттям достовірності оцінки, одержаної в результаті прогнозування (точність і достовірність - взаємозв'язані поняття, часто під достовірністю розуміють надійність);

3) вартість, вимірювана витратами матеріальних засобів (грошових);

4) інформаційний показник якості, вказуючий , наскільки збільшився об'єм інформації про досліджуваний об'єкт в результаті прогнозування:

Природно, що можливі і інші параметри, наприклад повнота прогнозу і його ефективність.

Необхідно враховувати наступні особливості прогнозування і передбачення в цілому [34]:

1) міждисциплінарний і системний підходи. Реальність розглядається у всій сукупності вимірювань незалежно від їх природи. Використання системного аналізу дозволяє досліджувати об'єкти (системи) управління з урахуванням всього комплексу чинників, а також зв'язків, що склалися між ними, і відносин;

2) у розрахунок приймаються не тільки базові тенденції розвитку, але і виникаючі зміни стрибкоподібного характеру як наслідок дії на параметри систем, що управляють, переводять їх в режим біфуркації. Джерелами таких змін можуть бути порогові ефекти (насиченість ринку збуту, поява нововведень, суб'єктивні дії конкурентів і т. п.); 3) дослідження проводиться на довготривалій основі, має ретроспективний (звернений до минулого) і перспективний характер. Це дозволяє в процесі розробки і ухвалення рішень:

врахувати вплив короткострокових чинників;

• розкрити глибинні закономірності тенденцій;

• врахувати еволюцію ситуацій у сфері управління;

• випередити в тимчасовому масштабі розвиток обстановки;

• реагувати на реальні події.

• Діяльність особи, що ухвалює рішення, і апарату управління включає наступні етапи:

• формулювання проблеми;

• побудову системи, в якій виникає проблема, і ідентифікацію (встановлення причинно-наслідкових зв'язків і відносин) ключових змінних;

• збір даних про обстановку і висунення гіпотез;

• формування образу майбутнього з використанням моделі і сценаріїв;

• ухвалення стратегічних рішень.

• При цьому сценарії формування образу майбутнього передбачаються такі дії:

• досліджувана система представляється з урахуванням сучасних реалій і динаміки розвитку;

• будується "дерево майбутнього", де гілками є гіпотези з можливими варіантами наслідків;

• кінцеві результати прогнозуються для різних тимчасових горизонтів. За допомогою сценаріїв, пересуваючись з майбутнього в сьогодення за системою "ходів", розробляють заходи, необхідні для досягнення поставленої мети.

Мета прогнозування повинна полягати в тому, щоб зробити зрозумілим процес вироблення рішення; допомогти виявити базові тенденції в досліджуваній області; визначити основні критичні зони; врахувати ризики стрибкоподібних змін; запропонувати варіанти стратегій досягнення мети управління. Слід мати на увазі, що прогнозування здійснюється в позиції, рефлексії (проспективній рефлексії).